- •Експлуатація верстатних комплексів
- •Лабораторна робота №1 Способи установлення та вивірення заготовок при обробці на токарних верстатах
- •1.1. Теоретичні відомості
- •1.2. Хід роботи
- •1.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2 Схеми виконання основних токарних операцій
- •2.1. Теоретичні відомості
- •2.2. Хід роботи
- •2.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3 Обробка на токарно-карусельних верстатах
- •3.1. Теоретичні відомості
- •3.1.1. Призначення токарно-карусельних верстатів
- •3.1.2. Схеми обробки елементарних поверхонь
- •3.1.3. Установлення заготовок та використання пристосувань
- •3.1.4. Різальний інструмент та його установлення
- •3.2. Хід роботи
- •3.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №4. Обробка на токарно-револьверних верстатах
- •4.1. Теоретичні відомості
- •4.2. Хід роботи
- •4.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №5. Обробка на багатошпиндельних вертикальних токарних напівавтоматах
- •5.1. Теоретичні відомості
- •5.2. Хід роботи
- •5.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №6. Обробка на вертикально- і радіально-свердлильних верстатах
- •6.1. Теоретичні відомості
- •6.2. Хід роботи
- •6.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №7 Обробка на фрезерних верстатах
- •7.1. Теоретичні відомості
- •7.2. Хід роботи
- •7.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8. Базування та закріплення заготовок при обробці на верстатах з чпк. Налагодження пристосувань
- •8.1. Теоретичні відомості
- •8.1.1. Задачі налагодження
- •8.1.2. Базування та закріплення заготовок.
- •8.2. Хід роботи
- •8.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №9. Установлення виконавчих елементів верстата з чпк у вихідне для початку роботи положення
- •9.1. Теоретичні відомості
- •9.2. Хід роботи
- •9.4. Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №10. Керування статичним налагодженням верстатів з чпк
- •9.1. Теоретичні відомості
- •10.2. Хід роботи
- •10.4. Контрольні запитання
- •Експлуатація верстатних комплексів Лабораторний практикум
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, внту
- •21021, М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, внту
8.1. Теоретичні відомості
8.1.1. Задачі налагодження
Налагодження верстата є одним з найвідповідальніших етапів підго-товки його до експлуатації. Правильне налагодження забезпечує підвищен-ня продуктивності праці, якості продукції та збереження довговічності об-ладнання.
У ГОСТ 3.1109 – 82* (СТ СЕВ 2064 – 79, СТ СЕВ 2522 – 80, СТ СЕВ 2523 – 80) дається означення термінів налагодження та підналагодження.
Налагодження – це підготовка технологічних обладнання та осна-щення до виконання технологічної операції.
Підналагодження – це додаткове регулювання технологічного облад-нання і (або) технологічного оснащення при виконанні технологічної опе-рації для відновлення первинних значень параметрів налагодження.
Таким чином, під налагодженням слід розуміти комплекс операцій з підготовки нового верстата або обладнання, що вже знаходилися протягом певного часу в експлуатації, до роботи згідно із його технологічним приз-наченням, а також з підтримання верстата у працездатному стані. Скоро-чення часу налагодження особливо важливе у зв'язку із все ширшим вико-ристанням верстатів з ЧПК в дрібносерійному виробництві.
Налагодження верстата з ЧПК в загальному випадку включає опера-ції підготовки, установлення і закріплення різального, допоміжного та кон-трольного інструмента, технологічного оснащення, пристосувань та заго-товки, настроювання кінематичних ланцюгів верстата, установлення його виконавчих елементів у вихідне для початку роботи положення, спробної обробки контрольної деталі, корегування при необхідності положення ін-струмента, заготовки та режимів різання, усунення помилок у керуючій програмі.
П
ри
одиничному або дрібносерійному
виробництві, коли задану точ-ність
обробки одержують в основному з
використанням методу спробних проходів
та промірів [4], задачами налагодження
є вивірення положення пристосування,
заготовки та різальних інструментів,
а також установлення таких раціональних
режимів роботи верстата, при яких
за-безпечуються висока продук-тивність
обробки, максимальна стійкість різального
інструмен-та, задана якість оброблених
поверхонь та оптимальні умови
стружкоутворення.
В серійному або масово-му виробництві, коли необхід-на точність обробки досягаєть-ся в більшості випадків шляхом реалізації методу автоматично-го отримання розмірів на попе-редньо налагоджених верста-тах, окрім вищевказаних задач потребує розв’язання задача за-безпечення точності взаємного розташування різальних ін-струментів, пристосування, ку-лачків, упорів, копірів та інших пристроїв, що визначають ве-личину та напрямок пере-міщення інструментів відносно оброблюваних заготовок.
8.1.2. Базування та закріплення заготовок.
Налагодження пристосувань
При виборі схеми базу-вання заготовки на столі вер-стата необхідно врахувати його конструктивні особливості (рис. 8.1), зокрема наявність елементів, що визначають мож-ливі варіанти установлення пристосування або заготовки. Необхідно також проаналізува-ти доцільність використання з метою установлення та закріплення заготов-ки додаткових спеціальних пристосувань, наприклад, координатної плити [5].
на столі верстата з ЧПК заготовка може бути установлена таким чи-ном: безпосередньо на столі верстата (рис. 8.2, а); в пристосуванні, що ба-зується на столі верстата (рис. 8.2, б); в пристосуванні, закріпленому на ко-ординатній плиті, яка, в свою чергу, базується на столі верстата (рис. 8.2, в); безпосередньо на координатній плиті (рис. 8.2, г, д).
Безпосередньо на столі верстата заготовку установлюють в тих ви-падках, коли вона має великі габарити, велику за площею опорну по-верхню та елементи, за допомогою яких може бути здійснене її просте та надійне закріплення на столі. Крім цього, обсяги обробки таких заготовок повинні бути порівняно невеликими, а час обробки – достатньо тривалим. Типовим прикладом описаних заготовок можуть бути заготовки велико-габаритних корпусних деталей, невеликі партії яких обробляються на фре-зерних або багатоцільових верстатах при високій концентрації переходів та операцій.
Якщо заготовки мають невеликі розміри, не містять елементів для їх ефективного базування та закріплення, обробляються достатньо великими партіями при низькій концентрації переходів та підвищених вимогах до точності і продуктивності обробки, то для їх установлення на верстаті до-цільно використовувати універсальні або спеціальні пристосування.
Самі пристосування установлюють безпосередньо на столі верстата або на координатній плиті, застосування якої дозволяє підвищити точність базування пристосування, а також його швидкозмінність. Координатна плита має сітку Т-подібних пазів або отворів, що сприяє розширенню тех-нологічних можливостей верстата, спрощенню задачі установлення та за-кріплення заготовок або пристосувань і зниженню часу, який потрібний для вивірення їх положення. Координатні плити можуть містити верти-кальні площини або площини з регульованим кутом нахилу, що служать для одночасного базування декількох пристосувань. Але найголовніше це те, що застосування координатних плит дає можливість полегшити виві-рення положення заготовки або пристосування, а також розмірне налагод-ження інструмента. Крім цього, дані пристосування можуть бути швидко і точно установлені у задане положення відносно базових поверхонь столу верстата. Окремі точки плит після відповідного програмування досить легко ідентифікуються в системі координат верстата.
Найінтенсивніше координатні плити експлуатуються при обробці на свердлильних верстатах.
Налагодження підготовлених поза верстатом пристосувань полягає у правильному установленні їх відносно базових поверхонь столу та вико-навчих елементів обладнання. Задане кутове розташування пристосування завжди повинно бути точно витримано, а варіантів лінійного розташування може бути декілька.
1. Пристосування має зайняти єдине можливе положення. У подіб-ному випадку здійснювати його вивірення не потрібно. Згідно із даним ва-ріантом лінійного розташування, у шпинделі токарного верстата закріп-люється затискний самоцентрувальний патрон, повідковий пристрій, глу-хий центр або конічна оправка інструмента.
2
.
Керуючою програмою допускається довільне
установлення при-стосування відносно
осей координат верстата. Подібний
варіант розташу-вання пристосування
реалізується при його базуванні на
столах свердли-льних, фрезерних або
розточувальних верстатів у тих випадках,
коли об-робка заготовки здійснюється
тільки з однієї її сторони. При цьому
присто-сування можна установити в
будь-якому місці на столі верстата, з
виві-ренням лише його кутового положення.
3. Пристосування повинно зайняти відносно виконавчих елементів верстата єдине допустиме керуючою програмою положення з великого числа можливих. Даний варіант розташування пристосування здійснюється під час налагодження верстата для обробки заготовки з декількох сторін при періодичних поворотах столу. При цьому в процесі установлення не-обхідно окрім кутового розташування пристосування, вивірити його по-ложення в лінійних координатах відносно осі повороту столу.
На столі верстата пристосування також можна орієнтувати згідно із різними варіантами.
Якщо стіл має точний подовжній Т-подібний паз і центральний от-вір, положення яких визначено відносно нуля верстата (див. рис. 8.1, а), то опорна плита пристосування по-винна мати дві базові шпонки та палець (рис. 8.3, а).
При наявності на поверхні столу верстата поперечного паза, на поверхні опорної плити присто-сування закріплюють три шпонки: дві подовжні і одну поперечну (рис. 8.3, б). Застосування такого способу установлення пристосу-вань дозволяє порівняно точно роз-мітити положення їх базових еле-ментів відносно початку координат верстата.
Якщо стіл верстата має тіль-ки подовжні пази (див. рис. 8.1, в), то орієнтувати пристосування в по-перечному напрямку слід за допо-могою двох шпонок, установлених на його опорній плиті, тоді як в по-довжньому напрямку – з викорис-танням упора, положення якого заздалегідь вивіряють, забезпечуючи зада-ний розмір хМО.
П
4
А
5
7
z
7
1
3
2
z
F
6
d
r
a)
c
z
L
x
2
d
1
2
F
x
y
в)
г)
б)
ри
відсутності у пристосування елементів
орієнтації відносно столу верстата або
при необхідності точнішого його
установлення відносно ба-зової точки,
застосовують спосіб вивірення за віссю
шпинделя. Так, якщо потрібно вивірити
положення пристосування 4 (рис. 8.4, а) та
пов’язаних з ним елементів 3 відносно
базової точки F – центру повороту столу
1 вер-стата, із дотриманням розмірів А
і В, можна використати мірну оправку
2 діаметром d, яку закріплюють у
шпинделі верстата, а також кінцеву міру
товщиною а. Вісь шпинделя суміщають
з вертикальною площиною, що проходить
через цент повороту столу, тобто через
базову точку F. Дане по-ложення, яке
задається у паспорті верстата, визначається
за приладами ін-дикації положення столу
у напрямку осі X. Далі в режимі ручного
керу-вання переміщують стіл праворуч
за схемою на відстань C = A - a - d/2 до
забезпечення контакту поверхні оправки
з кінцевою мірою. При необхід-ності, за
результатами вимірювань пристосування
відносно осі Х наближа-ють або відсувають
від осі повороту. Після повороту столу
на 90° здійсню-ють вивірення його положення
із дотриманням розміру В.
Використовуючи мірні оправки, набори площиннопаралельних кін-цевих мір, щупів, калібрів, шаблонів та штангенінструмент, можна дос-татньо точно і просто вивірити положення площин базових елементів при-стосування або поверхонь заготовки у подовжньому (рис. 8.4, б) та в по-перечному напрямках, переміщуючи стіл 1 верстата від одного граничного положення до іншого і забезпечуючи, заданий на базі L розмір, (відпо-відний товщині мірної пластини) між поверхнею оправки 2 та поверхнею 3, що вивіряється
Окрім універсальних пристосувань при налагодженні верстатів з ЧПК застосовують і спеціальні прилади, в тому числі центрошукачі оп-тичного та індикаторного типів.
Наприклад, оптичний центрошукач (рис. 8.4, в) закріплюють за допомогою хвостовика 5 в шпинделі верстата. На заготовку 7 або базові елементи пристосування установлюють кутник 6, на верхній полірованій поверхні якого нанесена риска. Стіл із заготовкою переміщують у по-перечному напрямку до забезпечення збігу риски з центром окуляра центрошукача.
Індикаторний центрошукач (рис. 8.4, г) також установлюють в шпинделі верстата. При цьому за допомогою розглядуваного приладу наст-роюють задану відстань між осями отворів в заготовці та віссю шпинделя. З цією метою вимірювальний штифт центрошукача установлюють на відстані r від осі хвостовика, після чого перевіряють фактичні положення відносно неї отворів заготовки (під час перевірки необхідно періодично по-вертати шпиндель верстата або послідовно підводити вимірювальний штифт центрошукача до контрольних точок базової поверхні). При не-обхідності, за результатами перевірки, положення заготовки корегується.
