3.1.3. Установлення заготовок та використання пристосувань

При установленні заготовки (литої, зварної, кованої або штампова-ної) на токарно-карусельному верстаті необхідно точно сумістити вісь її симетрії з віссю обертання планшайби. Вибір схеми установлення та за-кріплення заготовки визначається її конфігурацією, серійністю виробниц-тва та прийнятим методом обробки. Від вибраної схеми установлення та закріплення істотно залежать точність, якість оброблюваних поверхонь та загальна тривалість процесу обробки.

З аготовки типу тіл обертання установлюють на верстаті за отвором та торцем або зовнішнім діаметром та торцем. Базування заготовок залеж-но від їх конфігурації та розмірів, а також від стану опорних поверхонь здійснюють на підкладки, кулачки або безпосередньо на планшайбу верс-тата. Закріплюють заготовки за допомогою універсальних кріпильно-за-тискних пристосувань та кулачків (рис. 3.8, а). Тонкостінні заготовки фік-сують кулачками двосторонньої дії (рис. 3.8, б). При закріпленні корпус-них заготовок кулачки установлюють на планшайбі верстата у положен-нях, що визначаються конфігурацією та розмірами базової поверхні. З цією ж метою широко застосовують спеціальні знімні губки (рис. 3.9). Для забезпечення необхідної концентричності поверхонь заготовок, оброблю-ваних при різних установленнях, доцільно використовувати спеціальні центрувальні пристосування (рис. 3.10): оправки, шайби та планки, що ус-тановлюються на планшайбі верстата з базуванням за центрувальним от-вором у планшайбі діаметром 150Н7 мм – на верстатах моделей 1512, 1516 та діаметром 260Н7 мм – на вер-статах 1525, 1532 або за Т-подіб-ним пазом шириною 28Н13 мм згідно із ГОСТ 1574 – 75.

У становлення та вивірення заготовки проводяться за розмі-чальними рисками з використан-ням голки, закріпленої в супорті верстата, або за обробленими по-верхнями та за допомогою інди-катора [7]. Вивіряють заготовку при повільному (n = 2 об/хв) обертанні планшайби. При необ-хідності положення заготовки в процесі установлення можна вип-равити шляхом її підклинювання або зміщення кулачків.

Спеціальні пристосування при обробці на токарно-карусель-них верстатах застосовують пере-важно в серійному виробництві, а також при виготовленні кон-структивно складних та тонко-стінних деталей.

3.1.4. Різальний інструмент та його установлення

Як основний різальний ін-струмент при роботі на токарно-карусельних верстатах застосову-ють прохідні, розточувальні, під-різні, прорізні, канавкові, різьбо-нарізні та фасонні різці, оснащені пластинами з твердих сплавів ВК4, ВК6, ВК8 – для обробки за-готовок з чавунів та сплавів і Т5К10, Т15К6, Т30К4, Т14К8 – для обробки стальних заготовок. Крім цього, використовується осьовий різальний інструмент для обробки отворів (свердла, зенке-ри, розвертки). Закріплюють та-кий інструмент в різцетримачах супортів або на оправках, уста-новлюваних в отвори діаметром 70Н7 мм в револьверній головці.

Весь процес обробки тої чи іншої заготовки на універсальному то-карно-карусельному верстаті може бути розділеним на більше або менше число операцій. Останнє залежить від розмірів та маси заготовки, програ-ми випуску, характеру обробки, умов і трудомісткості установлення та вивірення заготовки на верстаті. заготовки невеликих деталей діаметром до 600 мм, що виготовляються серійно, доцільно обробляти з розділенням всього процесу на декілька простих операцій з використанням попередньо налагодженої револьверної головки. В наладках передбачають упори, за-стосовують пристрої та пристосування для прискорення настроювання вер-статів, установлення, фіксації та звільнення заготовки, а також контрольні прилади.

В иготовлення вели-когабаритних та важких деталей доцільно здійсню-вати при мінімальному числі операцій, за два ус-танови, використовуючи в роботі одночасно два і більше супортів (рис.3.11). При першому установі об-робляють поверхні зі сто-рони додатка або ливника, приймаючи за техно-логічну базу достатньо розвинену та рівну необ-роблену поверхню. При другому установі заготов-ку вивіряють за попередньо обробленими поверхнями та здійснюють її ос-таточну обробку. При повторних установах як технологічні бази викорис-товують тільки оброблені поверхні. Часто чорнову і чистову обробку ве-дуть на одних і тих самих верстатах, іноді навіть не перериваючи тех-нологічного процесу різання.

Остаточний, вказаний на кресленні деталі розмір при чистовій об-робці, забезпечується методом виконання спробних проходів, потрібне число яких залежить від заданої точності оброблюваних поверхонь та ква-ліфікації токаря-карусельника. Чистове розточування отворів з точністю, що відповідає 7-му квалітету виконують за п'ять-шість спробних проходів з вимірюванням отриманого розміру після виконання кожного з них. роз-точування отворів з точністю, відповідною 8-му квалітету здійснюють за три-чотири проходи, тоді як отвори з точністю 9-го квалітета розточують за два проходи.

Отвори діаметром до 250 мм обробляють на верстатах з револьвер-ною головкою. Весь потрібний різальний інструмент установлюють у від-повідній послідовності у позиціях 1 – 4 головки (рис. 3.12).

О твори в суцільному матеріалі на карусельних верстатах обробля-ють порівняно рідко. Поширенішою є обробка отворів, попередньо отрима-них у відливках і поковках. При цьо-му доцільно спочатку розточити от-вір, прийнявши за базу зовнішню по-верхню заготовки (для усунення від-хилення від співвісності), а потім на базі отвору обточити зовнішню по-верхню. При зворотній послідовності обробки із зовнішньої поверхні по-трібно зняти значно більший об'єм металу.

При обробці нежорстких за-готовок схильних до деформації, піс-ля обдирання призначають операції їх природного або штучного старін-ня; крім цього, застосовують такі схе-ми установлення та закріплення заго-товок, при реалізації яких деформації їх є мінімальними. Якщо можливо, обробку тонкостінної заготовки з метою зменшення її деформації здій-снюють одночасно декількома різцями, радіальні сили різання від яких спрямовані назустріч одна одній і взаємно зрівноважуються (рис. 3.13).