9. Літописання. "Повість минулих літ"

Ответ:

Летописи - категория нарративных (повествовательных) источников, характерной особенностью которых является изложение исторических событий в хронологической последовательности по годам. 

Летописный жанр характерно прежде всего для средневековья, однако на землях Украины он был длительным по времени, летописные памятники создавались здесь и в начале. XIX в. Вместе летописи эволюционировали, менялись их форма, способ изложения.

«Повесть временных лет» - это первая летопись, дошедшая до нас, его еще называют «Начальная летопись». Кстати, именно он проливает свет на историю нашего народа с древнейших времен и до дней жизни Нестора Летописца - автора этого произведения.

Летопись рассказывает о начале украинского государства, о первых наших князей.

Оригинал «Повести временных лет» не сохранился, текст летописи дошел до нас в двух списках - Лаврентьевской и Ипатьевской.

«Повесть временных лет» - это не только своеобразный учебник истории, но и казна поэтических и эпических сказаний, басен, рассказов.

10. Розвиток літератури доби Давньоруської держави

Ответ:

Древняя русская литература - это начальный и исторически закономерный этап  развития русской литературы. Историю  русской литературы принято делить  на две части: древнюю русскую литературу - от начала ее по XVII в. и  новую русскую литературу – начиная с XVIII в.

представляет собой начальный этап в истории русской литературы. Литература должна была  помочь укреплению этого государства, поэтому её развитие тесно связано с историей Киевской  Руси.

После принятия христианства много книг было  привезено в X-XI вв. из Византии и Болгарии. Болгарским и Византийским священникам, и их русским ученикам надо было перевести и переписать книги, необходимые для молодого государства, а для этого нужна была письменность. Старославянский (древнеболгарский) и древнерусский языки были настолько близки, что Русь  смогла использовать уже готовый старославянский  алфавит-кириллицу. Кириллица была создана братьями Кириллом и Мефодием, болгарскими просветителями. Этот алфавит принят в современном русском языке. Создание письменности также явилось одним из условий, необходимым для возникновения древнерусской литературы.

Огромное влияние на русскую литературу  оказал фольклор. Через него в литературу проникла  народная идеология, народная точка зрения на изображаемые события.

11. Внесок Русі в розвиток вітчизняної та світової культури

Ответ:

Київська Русь, освоївши кращі досягнення народів східних слов'ян, протягом IX—XII ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур країн Європи та Азії.

Високий освітній рівень києворусичів підтверджується великою кількістю писемних пам'яток і написів на пряслицях, холодній зброї, берестяних грамотах, а також графіті у Софії Київській та Новгородській. За Володимира і Ярослава працювали школи. Народилася і утвердилася любов до книги, утворюються скрипторії, майстерні для переписування та оздоблення книги. Утворюються бібліотеки — перша з них була при Софійському соборі у Києві. Київські князі були високоосвіченими людьми — "книголюбцями". Так, Ярослав Мудрий, за свідченням літописця, "почитая часто в день и в нощи", був палким прихильником книги.

Разом з народом і в народі жили обрядовий фольклор, казки, історичні перекази, легенди, ліричні пісні, прислів'я, приказки, загадки та ін. Майже в первозданному вигляді до нас дійшли високі взірці обрядової поезії — колядки та щедрівки.

Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'яна архітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Зводяться Десятинна церква, Софійський собор, церкви Кирилівська, Спаса на Берестові, монастирі Видубицький та Лаврський у Києві, Спасо-Преображенський, Борисоглібський собори та церква П'ятниці на торгу в Чернігові, а також собори у Новгороді, Пскові, Полоцьку та інших містах.

Із мурованою архітектурою на Київську Русь приходить монументальний живопис — фрески та мозаїки. Найбільша кількість їх збереглась у Софії Київській та церкві Спаса на Берестові. Цінність софійських фресок полягає у тому, що на них зображено багато світських тем із життя києворусичів.

Високого рівня розвитку досягло декоративно-прикладне, ужиткове та ювелірне мистецтво. Вироби майстрів Київської Русі були популярними не тільки на батьківщині, а й за її межами. Це переважно вироби із золота: намисто, колти, ланцюжки, сережки, діадеми, браслети, фібули, персні та ін.

Культурі Київської Русі притаманні також спільні риси в різних галузях духовної і матеріальної культури — житті, одязі, речах побуту, декоративно-прикладному мистецтві, обрядовості, усній народній творчості, що на сьогодні являє для нас єдину спільність — культуру Київської Русі.