Тема 2. Культурно-дозвільна діяльність

ПЛАН

1. Подання про зміст культурно-дозвільної діяльності

2. Суб'єктивні цілі й мотиви культурно-дозвільної діяльності

3. Функції дозвільної діяльності в життєдіяльності людини

4. Суб'єкти культурно-дозвільної діяльності

1. Подання про зміст культурно-дозвільної діяльності

Сучасна наука зв'язує сутність дозвілля з одним з полюсів людської діяльності, що носить у цілому двофазовий характер: «зусилля - розслаблення», «робота - відпочинок», «стомлюючий вид активності - вид, що відновлює, активність» і т.п. Подання про відпочинок формується як про діяльність, що має багатофункціональне призначення, що здобуває складний зміст, різноманітні форми організації.

Важливо усвідомити характер досуговой діяльності у зв'язку з тими потребами, які людина реалізує в її процесі. Відомо, що потреби людини умовно можна розділити на три типи:

1. первинні, або вроджені:

- фізіологічні потреби у відпочинку, їжі, продовженні роду й ін.;

- фізичні - у чистому повітрі, геоландшафтних і кліматичних умовах життя;

- матеріальні - у товарах повсякденного попиту, харчових продуктах і ін.;

2. соціальні - потреби в спілкуванні, соціальному обслуговуванні, транспортному пересуванні й ін.;

3. культурні - потреби в освіті, духовному розвитку, освоєнні художніх цінностей і ін.

Якщо з первинними потребами людина народжується й вони можуть давати про себе знати спонтанним станом організму, то соціальні й культурні потреби багато в чому формуються культурним середовищем, тісно співвідносяться з його розумом, соціальним статусом, рівнем освіти, загальним розвитком особистості. На відміну від первинних запитів, які більше стійкі у своїх проявах, соціокультурні потреби формуються тільки в соціокультурному середовищі й у міру виховання й дорослішання людини.

У дозвіллі людина реалізує всі три зазначених типи потреб або в тісному переплетенні, або в деякій послідовності. Наприклад, у туристичній подорожі людина одночасно відчуває потребу у фізіологічному відпочинку (первинна потреба), спілкуванні (соціальна), художньому розвитку (культурна) і ін.

Під змістом дозвільної діяльності маються на увазі:

- безпосередні переживання, враження й стани, які випробовує людина, включена у конкретний вид дозвільного заняття й тим самим задовольняючі свої потреби;

- осмислення людиною сприйманої інформації, художніх образів, загального культурного контексту, що у цей час є у фокусі його уваги;

- його оцінки, які виникають у нього із приводу якості відпочинку, а також послуг, якщо вони йому надаються в цьому процесі.

Природно, що в період дозвілля людина прагне випробувати позитивні емоції, зосередитися на конструктивних думках, одержати якісний сервіс - словом, домогтися тих станів, які пов'язані з рекреаційним ефектом.

Інший фактор, що дозволяє домогтися бажаного змісту, пов'язаний з реалізацією людиною на дозвіллі своїх устремлінь, втілення власної життєвої позиції. Це напрямок дозвілля можна позначити як звернення людини до улюбленої справи (хобі). Заняття - хобі дозволяють різним людям зберігати почуття само ідентичності, відчувати стан творчого підйому, самореалізації.

У силу глибокого занурення людини в предмет захоплення хобі наділено винятково високим рекреаційним ефектом, хоча з боку часом може здатися, що людина зайнята дрібницями. Однак організатори дозвілля давно зрозуміли, що такі захоплення відкривають для бізнесу воістину безмежні можливості. Вивчивши найбільш масові види самодіяльних досугових занять, вони пропонують на ринку послуги й товари, які працюють на споживчий попит.