Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metod_Animatsia.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
712 Кб
Скачать
☆

2. Суб'єктивні цілі й мотиви культурно-дозвільної діяльності

Мета й мотиви людини, що звертається до тих або інших дозвільних занять, як правило, формуються на основі звичок, схильностей характеру, життєвого досвіду.

Під цілями дозвілля розуміються подання про сукупний результат, якого хоче домогтися людина у тих або інших досугових заняттях і які усвідомлюються їм як кращі, бажані. Суб'єктивні цілі людини більш специфічно обумовлені, ніж мета прагматичних занять. Якщо в трудовій діяльності, у домашнім господарстві людина керується в основному цілями, пов'язаними із практичною користю, економією фізичних сил, матеріальним ефектом своєї роботи, то мету дозвілля людина намагається вивести за утилітарні рамки. В остаточному підсумку мета, безумовно, виконує позитивні або негативні функції, пов'язані з рекреацією, хоча сама людина бачить у них можливість одержати задоволення.

Мотиви дозвілля мають більше складний характер, чим мета. Якщо мета дозвілля найчастіше формулюється самою людиною, то мотиви (сукупність внутрішніх передумов і зовнішніх причин) не завжди їм усвідомлюються повною мірою й у повному обсязі. Вони можуть здобувати як відкритий, так і неявний для інших і для людини характер, оцінюватися як змушені (зовнішні), так і добровільно прийняті (внутрішні).

Мотивацію дозвілля далеко не завжди можна визначити по висловленнях людини. Тут, як правило, складно переплетені потреби, раціональні цілі, несвідомі потяги, неявні бажання й комплекси людини. Мотиви звертання до того або іншого виду дозвілля винятково різноманітні, досить гнучкі, часом примхливі, відображаючи суб'єктивні переваги, зовнішні обставини, а також сховані установки, які сама людина не завжди може раціонально осмислити.

Крім мотивів, пов'язаних з рекреаційними цілями, з досягненням волі дії, культурно-дозвільна діяльність містить важливі для внутрішнього розвитку особистості можливості: розширення життєвого досвіду, осмислення власного й чужого існування, множення соціальних комунікацій і індивідуальних форм спілкування, наявність творчого початку, одержання тактильних, зорових і смакових відчуттів і ін.

Дж. Дюмазедье вважає, що дозвілля являє собою єдність трьох мотиваційних устремлінь, що грають важливу роль у розвитку індивіда:

а) бажання домогтися релаксації й розмаїтості переживань;

б) збільшити обсяг своїх знань, створити умови для гри емоцій і пам'яті;

в) розширити можливості своєї участі в спонтанній соціальній участі й безпосередньому межиндивидуальном спілкуванні.

Це означає, що людина, домагаючись стану бадьорості й рекреаційного ефекту в процесі дозвільної активності, здатна одночасно реалізувати відразу ряд своїх потреб.

Таким чином, дозвільні заняття здатні створювати в людині відчуття цілісності свого внутрішнього світу, повноти власного буття, особливо за рахунок наповнення дозвілля позитивним і конструктивним змістом.

3. Функції дозвільної діяльності в життєдіяльності людини

Людина порівняно легко здатна сформулювати мету й мотиви свого дозвілля, але їй складно говорити про функції дозвілля, тобто про його цілісне призначення й місце в житті.

Дозвілля створює для людини можливості реалізувати потреби й аспекти її внутрішнього розвитку, що неможливо повною мірою в діловій сфері, у домашнім господарстві, на тлі повсякденних турбот. Тим самим реалізуються компенсаторні функції, оскільки в утилітарних областях практики обмежена свобода дій і вибору. Тут людина далеко не завжди може реалізувати свій творчий потенціал, звернутися до улюблених занять, пережити розважальний ефект, що знімає внутрішнє напруження, і т.п.

Особо варто виділити виховні й просвітні функції дозвілля. На перший погляд може здатися, що вони значимі в основному для дітей і юнацтва. Дійсно, у період соціалізації й індивідуального розвитку особистості дозвілля здобуває величезне виховне значення. Разом з тим ці функції залишаються найважливішими й у більш зрілий вік людини. У цей час їй в меншому ступені, але все-таки необхідно розширювати кругозір, зберігати соціальні зв'язки, озиватися на вимоги часу. У дорослих подібні процеси дослідники називають не вихованням, а вторинною соціалізацією, що по суті теж пов'язане з індивідуальним розвитком. Дозвілля має у своєму розпорядженні широкі можливості здійснювати цю вторинну соціалізацію дорослих і людей похилого віку з найбільшим ефектом.

У повсякденному житті дозвільна активність виконує безліч різних функцій рекреаційно-оздоровчого й терапевтичного типу. Без їхньої реалізації в багатьох людей неминуче формуються стан стресу, підвищений невротизм, психічна неврівноваженість, що переходять у стійкі хвороби.

У цілому дозвільна активність здатна виконувати функції оздоровлення психіки, розвитку внутрішнього світу, розширення індивідуального життєвого середовища. Таким чином, дозвілля інтегрує безліч розрізнених аспектів життя людини в єдине ціле, формуючи в неї подання про повноту свого існування. Без дозвілля життя сучасної людини було б не тільки збитковим, воно втратило б одного зі своїх базових стрижнів, стало б нестерпним.