Методична довідка

1. Стійла і обладнання для врх

На тваринницьких фермах та комплексах застосовують різні варіанти утримання худоби: прив'язне, безприв'язне і потокове, а щодо телят - у клітках та станках.

Стійла бувають двох типів (рис. 1.): короткі й довгі. Для зменшення затрат праці на прибирання гною довжину стійла (відстань від годівниць до задніх ніг тварин, що стоїть L_ст) визначають за формулою:

L_ст = а + 0,8*l_к, (1)

де а - відстань від переднього борту годівниці до передніх ніг тварини, яка стоїть (приймають а = 0,2 - 0,25 м);

l_к - коса довжина тулуба (від початку грудей до основи хвоста) тварини.

Для зменшення травмування ратиць, ущільнення суглобів, ушкодження дійок (особливо в разі утримання худоби на щілинній підлозі) рекомендується розраховану за приведеною формулою довжину стійла збільшувати на 0,1 - 0,15 м.

У світовій практиці визначають довжину стійла безпосередньо з урахуванням згаданої поправки, а ширину - залежно від висоти h_х тварини (в холці):

L_ст = 0,2 + 0,922*l; (2)

В_ст = 0,85 h_х (3)

Рис. 1. Схеми короткого (а) та довгого (б) стійл

У типових приміщеннях стійла розміщують поздовжніми паралельними рядами і оснащують годівницями, напувалками та гнойовими каналами (рис. 2.)- Рекомендовані параметри стійл для різних груп великої рогатої худоби наведені в табл. 1.

Таблиця 1.

Розміри стійл для врх

Групи тварин	Довжина стійла. м	Ширина стійла. м
Корови: у корівниках у пологових відділеннях	1,7-1,9 2	1,0-1,2 1,5
Дорослі тварини на відгодівлі	1,7-1,9	1,0-1,2
Молодняк на відгодівлі	1,2 - 1,7	0,6-1,0

Ширину кормових проходів вибирають залежно від запроектованого варіанта роздавання кормів: при використанні мобільних засобів вона повинна бути не менше 2 м, а у тих випадках, коли для роздавання кормів передбачені стаціонарні засоби, її можна зменшити до 1,2 - 1,4 м. Ширину гнойового проходу, яким тварини звичайно виходять з приміщення та заходять до нього, приймають не менш 1,4 м.

Рис. 2. Схема розміщення стійл у приміщенні для утримання корів на прив'язі: 1 - кормовий прохід; 2 - годівниця; 3 - стійло; 4 - гнойова канавка

Рис. 3. Монтажні схеми стійлового обладнання для корів: а - групова жорстка прив'язь ОСК-25: 1 - автонапувалка; 2 - каркас; 3 - механізм прив'язування-відв'язування; 4 - кронштейн; 5 - привод прив'язі; 6 - обмежувальний ланцюг; 7 - шийна рама;

б - групова ланцюгова прив'язь ОСК-25А: 1 - стійлова рама; 2 - обмежувач (на дві голови); 3 - кронштейн; 4 – регулювальна планка; 5,6 - роздільники

Важливе значення має обладнання прив'язі, яка має обмежувати поздовжні переміщення тварин, але не заважати їх відпочинку, споживанню корму та води.

Прив'язі бувають індивідуальні і групові; жорсткі (рамні, хомутові) і ланцюгові (дво- або трикінцеві); ручні, напівавтоматизовані і автоматизовані.

Для механізації процесів в умовах прив'язного утримання корів використовують різні комплекти стійлового обладнання (рис.3.): ОСК-25, ОСК-25А, ОСК-27, ОСП-Ф-26, ОСП-Ф-26А.

Перший крок - збирання стояків

Другий крок - виставлення крайніх і середніх стояків та монтаж водопроводу

Третій крок - свердління Четвертий крок- встановлення скоб

отворів у водопроводі фіксації ланцюга прив'язі

П'ятий крок — монтаж водовідвідних стояків та напувалок

Умовні позначення:

Рис. 4. Послідовність монтажу стійлового обладнання ОСК - 25А

Стійлове обладнання відвантажується підприємствами-виробниками у розібраному вигляді. При отриманні замовленого обладнання слід перевірити за комплектовочною відомістю наявність усіх його складових і супровідної документації.

Водопровідна мережа підводиться до середини корівника. У поперечному проході посередині корівника розміщують і важелі приводу механізму групового відв'язування. Послідовність проведення монтажних робіт на прикладі обладнання ОСК—25А наведено на рис. 4.

Спочатку біля годівниць виставляють і фіксують у вертикальному положенні крайні стояки на відстані 30 м один від одного (з розрахунку ширини скотомісця 1,2 м на 1 голову). Далі, через кожні 2,4 м встановлюють середні стояки. Висота крайніх та середніх стояків від рівня підлоги має становити 1,45 м.

На вказаних стояках за допомогою з'єднувальних затискачів монтують водопровід. При цьому ту частину затискача, що має отвір посередині, розміщують з боку годівниці. Водопровідні труби герметично з'єднують за допомогою муфт, які слід встановлювати безпосередньо біля затискачів. Один кінець водопроводу підключають до водопроводу у корівнику (у середині приміщення), а протилежний вільний його кінець закривають ковпачком-пробкою.

По середині між стояками (на відстані 1,2 м від них) у водопровідній трубі просвердлюють отвори діаметром 8 - 10 мм таким чином, щоб вони були націлені вниз, а під цими отворами встановлюють водовідвідні стояки. їх кріплять до водопроводу за допомогою скоб (рис. 5.).

Відповідно до рис. 4. (4-ий крок) встановлюють скоби для фіксації нижнього кінця ланцюга прив'язі. Перевіряють прямолінійність та вертикальність стояків, огорожі, скоб фіксації ланцюгів і заливають бетоном марки 400 місця їх кріплення.

Встановлюють секції механізму відв'язування із штирями, які направляють вертикально. Кріплять секції до стояків за допомогою кронштейнів. На кінці труби останньої секції механізму відв'язування скобою закріплюють важіль повороту (приводу). Сама скоба по стояку повинна рукою легко переміщатися. Зварюють важіль та обмежувач, а також окремі секції механізму відв'язування. Зусилля для повертання важеля приводу механізму відв'язування повинне бути не вище 100 Н.

Рис. 5. Схема монтажу напувалок: 1 - водопровід; 2 - огорожа; 3 - кронштейн; 4; 11 - скоби з круга; 5 - скоба із стрічки; 6 - прокладка; 7 - коліно; 8 - патрубок; 9 - чаша; 10 - болт М10; 12 - стояк

Нижній кінець вертикальних ланцюгів прив'язі протягують крізь вмонтовані на підлозі скоби, а верхній вішають на штирі механізму відв'язування. На вертикальні ланцюги вішають охоплюючі кільця ланцюгів. Скоби ланцюгів фіксують між собою кільцями.

Встановлюють напувалки. Після цього подають воду в систему напування, перевіряють її герметичність та роботу напувалок.

Сучасне збірне стійлове обладнання ОСП-Ф-26 оснащене пристроєм для самоприв'язування корів, групового та індивідуального їх відв'язування, а також для закріплення молоко-вакуумпроводів і забезпечення тварин водою.

Секція обладнання (рис. 6.) складається зі стійлової рами, яка має стояки з кронштейнами для кріплення молочного і вакуумного трубопроводів, основи, що виконує функцію водопроводу, напувалок, огорожі і прив'язі з пасткою. Бокові елементи огорожі є напрямними для підвіски, що забезпечує надійне підведення її до засувного пристрою пастки. Пастку з фіксуючою пластиною встановлюють в кожному стійлі перед годівницею на висоті 400 - 500 мм від підлоги. Фіксуючі пластини кріплять на загальній тязі, розміщеній уздовж годівниць. На кінці тяги встановлюють важіль, який має два положення: для фіксації і розфіксації.

Рис. 6. Монтажна схема стійлового обладнання ОСП—Ф—26: 1 - привод тяги; 2 - стояк; 3 - нашийник; 4 - огородження; 5 - тягар; 6 - напувалка; 7 - водопровід; 8 - уловлювач; 9 - роздільник

На великих молочнотоварних фермах промислового типу для утримання телят до 20-денного віку використовують обладнання ОСТ - 50. Воно виготовляється і постачається в п'яти варіантах для одночасного утримання відповідно 40, 80,120, 160 і 200 телят залежно від кількості дійних корів (400, 800, 1200, 1600, 2000 голів) на молочнотоварних фермах.

Обладнання ОСТ-50 монтують із кліток, кожна з яких складається із двох бокових суцільних стінок, передніх і задніх решітчастих дверей і днища. На передніх дверях клітки закріплюють сосковий пристрій і відро-тримач. Підлога кліток висувна у вигляді дерев'яного настилу. Габаритні розміри клітки: 120x420x1200 мм. Клітки об'єднують у секції по 10 штук у кожній.

Індивідуальні клітки КИТ-00.000 для утримання телят до 90 днів на спеціалізованих комплексах з вирощування телиць і нетелів. Клітки виготовляються збірними із оцинкованих труб секціями, що складаються із шести прямокутних індивідуальних кліток (рис. 7.)

Рис. 7. Монтажна схема індивідуальної клітки КИТ - 00.000: 1 - настил; 2 - решітка; 3,6 - перемички; 4 - обмежувач; 5 - перегородка; 7 - змінний сосковий пристрій; 8 і 9 – відро-тримачі; 10 - скоба; 11 – кутик.

Настил для тварин виготовляють із дощок, а решітку в задній частині кліток - із оцинкованих металевих планок. Бічна перегородка виготовлена з оцинкованих труб, на яких за допомогою скоб закріплена стінка з полістерола. Паралельно боковій перегородці в спеціальних пазах кріплять перемичку, яку в міру росту теляти переставляють у пазах. Перемичка виготовлена із дерева і служить для фіксування теляти в клітці. У передній частині клітки монтують двері. На них закріплюють знімний сосковий пристрій, що складається із гумової чашки і соски. На передній частині дверей розміщують відро-тримачі. На верхньому тримачі встановлюють відро для рідких, а на нижньому - для сухих кормів.

Для видалення гною під клітками монтують скреперну установку чи скребковий конвеєр.

При безприв'язному утриманні великої рогатої худоби приміщення обладнують боксами для відпочинку та напівбоксами перед годівницями (рис. 8.). Практикується також використання комбінованих боксів.

Рис. 8. Схема розміщення технологічного обладнання у корівнику при боксовому утриманні: 1 - бокс для відпочинку; 2 - комбінований бокс; 3 - годівниця;4 - кормовий прохід; 5 - решітка; 6 - канал для видалення гною;7 - гнойовий прохід

Схеми оснащення боксів наведені на рис. 9. та 10.

Рис. 9. Схема монтажу обладнання боксів для відпочинку тварин: 1 - бічний роздільник; 2 - підлога (дерев'яна або гумовий килимок); 3 - пристрій вирівнювання електричного потенціалу; 4 – фіксуючий пристрій;5 - годівниця; 6 - скрепер видалення гною; 7 – роздільник перед кормовим столом.

Рис. 10. Схема монтажу обладнання комбінованого боксу: 1 - напувалка; 2 - водопровід; 3 - хомут; 4 - боковий роздільник; 5 - скоба; 6 - капроновий канат; 7 - накладка; 8 - обмежувач до годівниці; 9 - труба для збігання води; 10 – годівниця.

Установка для активного моціону (рис. 11.) призначена для проведення активного моціону корів її монтують на майданчику кільцеподібної форми концентрично розміщеної огорожі, виготовленої із труб. У зовнішній огорожі передбачають ворота для входу і виходу тварин, а також для в'їзду трактора з бульдозерною лопатою для очищення майданчика від гною.

Рис. 11. Монтажна схема установки для активного моціону корів: 1 - огорожа; 2 - електропастух; 3 – ведуче колесо; 4 – поворотні перегородки; 5 – вісь установки; 6 - ведене колесо.

У центрі кола на осі 5 встановлюють дві перегородки 4, що обертаються. Вони забезпечують рух тварин по колу. Вздовж перегородок на ізоляторах натягують провід електропастуха 2. Перегородки оснащують пневматичними колесами, одне з яких є ведучим. Воно приводиться в дію від електродвигуна потужністю 1,5 кВт через черв'ячний редуктор.