Діти зі страхом знищення

Педагогам необхідно :

-всіляко посилювати Я такої дитини, його власні можливості впоратися з будь-якими труднощами, а також уникати ситуацій, які можуть його налякати.

-для зниження внутрішньої напруги корисно включати в фізкультхвилинки чергування вправ на напругу і розслаблення

- часто діти зі страхами страждають від реальної відсутності теплоти дому, тому необхідно встановити з такою дитиною добрий емоційний контакт.

До підліткового віку кількість дітей зі страхами на перший погляд зменшується. Багато хто з них просто міняють пасивну форму реагування на активну і починають проявляти захисну агресивність. Але залишаються і ті,які продовжують боятися. Такі діти охоче відгукуються на теплий емоційний контакт і підтримку дорослих.

Діти з деструктивною агресивністю

Педагогу важливо пояснити, що :

-витоки деструктивної агресивності криються насамперед у сімейному вихованні.Батьки такої дитини схильні до гіперопіки і зайвого контролю. Складність полягає в тому, що часто вони роблять це від величезної любові, від перебільшення його слабкості і беззахисності.

-у таких дітей, як правило, присутнє амбівалентне ставлення до батьків. Зовні вони показують прихильність і залежність від них. Однак при виконанні діагностичних методик і на корекційних заняттях проявляють сильне почуття гніву викликане відчуттям обмеження власної свободи. Таким чином, у них формується стереотип стримування своїх справжніх почуттів у присутності значущих осіб і випліскування їх в інших ситуаціях. Тому агресію вони направляють на людей, яких вважають малозначущими.

Складність позиції педагога полягає в тому, що він не може жорстко вимагати від дитини виконання визначених правил, так як тим самим він приєднається до позиції батьків. Йому необхідно доступно пояснити учневі недопустимість агресії відносно однолітків.Педагогу ні в якому разі не можна скаржитися на дитину батькам, оскільки це може призвести тільки до посилення деструктивної агресивності.

На уроках для зміцнення Я дитини важливо «надати йому можливість самовизначення, тобто частіше дозволяти йому робити те, що він добре вміє і що доставляє йому задоволення» підкреслюючи при цьому вільний вибір учня.

У 5-6 класах варто очікувати різкого зростання деструктивної агресивності. Це може проявлятися в тому, що підліток буде викрикувати з місця, заважати вести урок, демонстративно вживати ненормативну лексику.

 Діти з соціальними страхами

У навчальному процесі необхідно враховувати таку важливу особливість цих дітей, як :

1.внутрішню залежність від оцінок дорослих. У молодших школярів страх зробити щось не так змушує дитину постійно шукати у дорослих підтвердження правильності власних дій.

2.Наступний важливий момент - переважна мотивація навчальної діяльності: на досягнення успіху чи на уникненняевдачі (основні їхні зусилля спрямовані не на досягнення позитивного результату, а на недопущення помилок. Через це вони часом намагаються швидше закінчити завдання, не докладаючи особливих зусиль)

3. для цих дітей особливу значимість набувають невдачі в навчанні(Вони знижують ймовірність подальшого успіху, тобто погіршують якість виконання завдань, наступних за невдачею, збільшуючи кількість помилок і час, витрачений на їх вирішення).

Педагогу необхідно:1.ставити таку дитини в ситуацію навчального успіху, причому так, щоб він усвідомлював: саме його власні зусилля призвели до «перемоги».2.Потрібно дуже уважно ставитися до оцінювання таких дітей. Сильний осуд призведе до погіршення якості діяльності. Для них досить погляду, щоб зрозуміти невдоволення вчителя.3. Важливо відстежувати рівень домагань учнів. Орієнтованих на невдачу діти, як правило, мають неадек-ватний рівень домагань: завищений або занижений.

Діти з демонстративною агресивністю

Вчителю необхідно донести до свідомості дитини те, що він бачить його і розуміє навіть тоді, коли не знаходиться поруч, тому що у таких дітей виникає відчуття покинутості і самотності, якщо вони не в центрі уваги.

Звідси випливає основна, хоча досить важкоздійснюване рекомендація – 1.не реагувати на негативну поведінку дитини традиційно, оскільки це означає закріплювати хибний спосіб отримання уваги. По можливості на негативні витівки потрібно відповідати байдужістю, при цьому активно заохочувати.

2.Необхідно також сприяти формуванню рефлексії, щоб дитина вчилася оцінювати причини своїх поступків, можливі результати. У підсумку він повинен зрозуміти, що негативний інтерес приносить багато шкоди, набагато приємніше домогтися позитивної уваги.

3.Часто діти з демонстративною агресивністю не зовсім довіряють дорослим, не проявляють своїх справжніх почуттів. Довірча атмосфера в класі сприятиме відкриттю прояву реальних почуттів і думок, деякого зниження агресивності.

У підлітковому віці демонстративність може сильно зрости і прийняти такі форми, які будуть сильно заважати проведенню уроків. Вони можуть вигукувати з місця, привертаючи до себе увагу, давати хлопцям образливі клички, коментувати дії вчителя і багато іншого, що буде викликати сміх у оточуючих.

Педагогам на уроках варто різко і дуже впевнено припиняти демонстративні витівки, швидко перемикатися на основну тему уроку, не дозволяючи підлітку отримати задоволення від того, що він вивів вчи теля з себе і розсмішив клас. Однак, розуміючи, що причиною демонстративності яв-ляется глибоке самотність підлітка, в позаурочний час треба постаратися увійти з ним у неформальний контакт, завоювати його довіру і поступово, «погладжуючи» його, знизити спочатку гостроту, а потім і частоту агресивних спалахів.