34 Методика способу визначення картографічного зображення

Картографічні способи зображення, графічні методи, використовувані на картах для показу просторового розміщення явищ, їх поєднань, зв'язків і розвитку. З цією метою в картографії застосовують особливу знакову систему — картографічні символи (знаки), різноманіття яких узагальнене і систематизоване у відносно невеликому числі. До основних способів відносяться: значки, лінійні знаки, ізолінії, якісний фон, локалізовані діаграми, точковий спосіб, ареали, знаки руху, картодіаграми і картограми.

Спосіб значків (внемасштабних знаків) використовують для об'єктів, що не виражаються в масштабі карти, і взагалі для передачі явищ, локалізованих в пунктах. Значки вказують місце розташування і вигляд об'єктів, а також можуть характеризувати їх величину, значення, зміна в часі і так далі (наприклад, значки населених пунктів, що позначають типа поселень, чисельність населення і адміністративне значення). Для передачі характеристик об'єктів, що картографуються, використовуються форма, величина і колір значків. Формою значки можуть бути геометричними, буквеними і наочними, такими, що нагадують по малюнку змальовуваний об'єкт

Часто вживають значки геометричної форми, площа яких пропорційна кількісному показнику об'єктів, наприклад числу робітників при картографуванні промислових підприємств або промислових пунктів.

Лінійні значки застосовують для передачі, по-перше, геометричних ліній — політико-адміністративних кордонів, ліній електропередачі і так далі, по-друге, для об'єктів лінійного протяги, що не виражаються по ширині в масштабі карти, наприклад для доріг, річок і тому подібне Якісні і кількісні характеристики лінійних об'єктів передають малюнком (наприклад, різним пунктиром), кольором і шириною значків

Спосіб ізоліній застосовується для передачі кількісних характеристик безперервних явищ, що поступово змінюються в просторі (наприклад, рельєфу, кліматичних явищ і ін

Спосіб якісного фону показує розділення території (її районування) по тих або іншим природним економічним або політико-адміністративним ознакам. Використовується для якісної характеристики явищ, що суцільних на земній поверхні (наприклад, для грунтового покриву) або мають масове розосереджене поширення (наприклад, для населення).

Локалізовані діаграми (тобто діаграми, віднесені до певних пунктів, крапок) вживають для характеристик сезонних і інших періодичних явищ (річного ходу температур, опадів, динаміки снігового покриву і так далі) повторюваності і швидкості вітрів різного напряму (у вигляді троянд вітрів), повторюваності і швидкості морських течій і тому подібне

Точковий спосіб використовують для картографування масових розосереджених явищ (сільське населення, посівні площі, тваринництво і тому подібне). Для цього позначають певну кількість об'єктів (одиниць) за допомогою крапки (вірніше, невеликого кружка), що розташовується на карті, де ці об'єкти фактично розміщені. В результаті на карту наносять деяку кількість точок рівної величини і однакового значення, угрупування (густина) яких дає наочну картину розміщення явища, а число дозволяє визначити його розміри (кількість об'єктів)

Ареали, тобто області поширення тих або інших явищ (різних видів рослин і тварин, орних земель і тому подібне), позначаються на картах оконтуріванієм ділянки суцільною або пунктирною лінією певного малюнка; фарбуванням або штрихуванням ареалу і т.д.; різноманіття прийомів оформлення ареалів дозволяє поєднувати на одній і тій же карті ряд ареалів, навіть якщо вони перекривають один одного

Знаки руху застосовні до природних і соціальних явищ (морські течії, перельоти птиць, міграції населення, перевезення вантажів, напрями ударів військ і тому подібне). Поширені графічного прийоми, по-перше, вектори (стрілки), відмінності яких формою, величині і кольору можуть характеризувати швидкість, стійкість, потужність і інші особливості явищ, по-друге, стрічки (смуги) для потоків пасажирів, вантажів і тому подібне, рухи, що розташовуються уздовж трас; ширина стрічок зазвичай виражає потужність потоку

Картодіаграми і картограми служать для переведення в наочний просторовий образ статистичних даних (наприклад, по населенню), що обробляються або публікованих не за окремими пунктами або об'єктами, а сумарно — стосовно адміністративного (або іншому територіальному) ділення. Перші показують розподіл явища за допомогою діаграм, розміщуваних усередині одиниць територіальної сітки і що виражають сумарну величину явища (наприклад, кількість ріллі) в межах кожної територіальної одиниці (см. мал.(малюнок) 5 ). Картограмою називають спосіб зображення середньої інтенсивності якого-небудь явища (середній щільності населення, відсотка розораності території і тому подібне) в межах певних територіальних одиниць, найчастіше адміністративних. При цьому кожну територіальну одиницю розфарбовують плі штрихують так, щоб по насиченості кольору або силі штрихування можна було судити про інтенсивність явища .

35 легенда географічної карти

легенда карти-таблиця використовуваних на карті умовних знаків з текстовими поясненнями до них. Дає ключ до читання карти, розкриває логіку (систему) класифікації зображуваного явища, його ієрархічну структуру, часто служить основою для побудови класифікаторів. Легенди топографічних карт стандартизовані для кожного масштабу і обов'язкові до застосування. Для більшості тематичних карт легенди не уніфіковані, тому їх поміщають безпосередньо на аркуші карти. На складних картах легенду часто представляють у табличній (матричної) формі, що підвищує її інформативність.