Тема 32 Види сучасного електронного бізнесу

Системи електронного бізнесу (комерції) - це апаратно-програмні комплекси, призначені підтримувати бізнес-зв'язки між підприємствами. Насамперед вони покликані вирішувати задачі продажу та купівлі.

Коротко охарактеризуємо функціональні можливості основних типів систем електронної комерції.

Корпоративний сайт компанії - призначений для спілкування фірми з партнерами, постачальниками, споживачами, інвесторами. Як правило сайт містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, каталоги продукції та опис послуг.

Онлайновий магазин - це програмний комплекс, який дає змогу продавати товари чи послуги через мережу Інтернет та автоматизовувати управління бізнес-процесами. Він може бути складовою частиною корпоративного сайту компанії або існувати незалежно.

Закупівельна служба - дає змогу підприємству здійснювати матеріально-технічне самозабезпечення шляхом публікації потреб, пошуку постачальників, організації тендерів.

Брокерський сайт - відіграє роль посередника. Мета його функціонуван-ня - отримати замовлення від одного підприємства і передати його на виконання іншому.

Електронний торгівельний майданчик - надають в оренду віртуальні робочі місця для спеціалістів постачання та збуту через мережу Інтернет. Плата за роботу на майданчику менша за вартість створення онлайнового магазину. Різновидом електронного торгівельного майданчика є електронна біржа.

Електронний аукціон - сайт, який пропонує послуги аукціону як покупцям, так і продавцям.

Електронний банк - надає захищений Інтернет-доступ клієнтам до персональних рахунків з можливістю здійснення фінансових операцій.

Електронний ринок - система для забезпечення виконання трансакцій через Інтернет-сервіси.

До систем електронної комерції відносяться також спеціальні інтегровані комплекси, які забезпечують взаємодію внутрішньокорпоративних ІС (управлінських, фінансово-аналітичних та ін.) із зовнішніми системами ЕК.

Електронна вітрина належить до простих організаційних форм електронної роз­дрібної торгівлі в системі В2С. Вона може мати самостійний характер або виступати складовою Інтернет-магазину. Електронна вітрина являє собою спеціалізований Web-сайт, який містить інформацію про перелік товарів, які пропонуються покупцям, та по­рядок розміщення замовлення на такі товари. Мета Web-вітрини у даному разі полягає у зборі попередніх замовлень для їх виконання у реальному режимі.

Схематично Web-вітрина зображена на рис. 2.

Рис. 2. Інтернет-вітрина самостійна

Судячи з рис. 2, Інтернет-вітрина є лише інструментом (засобом) для залу­чення покупців. Вона не може забезпечити повний цикл купівлі-продажу товару. Це завдання виконує Інтернет-магазин.

Інтернет-магазин — це спеціалізований Web-сайт, який забезпечує повний цикл купівлі-пролажу товарів через Інтернет в інтерактивному режимі з викорис­танням електронного каталогу. Отже, Інтернет-магазин забезпечує виконання таких операцій: ознайомлення, вибір товару, оформлення замовлення, проведення взає-морозрахунків, відстежування виконання замовлення.

Для функціонування Інтернет-магазину необхідно мати як мінімум такі програ­мно-апаратні компоненти:

• Інтернет-вітрину (фронт-офіс) на Web-сервері;

• електронні каталоги;

• електронну платіжну систему;

• інформаційну систему, інтегровану у фронт-офіс, тобто бек-офіс (склад, бух­галтерія, відділ доставки та ін.).

Інтернет-вітрина магазину має активний зміст. Вона може бути статичною на базі звичайних HTML-файлів або динамічною — з відображенням інформації з бази даних. Інтернет-вітрина містить інформацію про назву, профіль, статус магазину, асор­тимент товарів, засоби платежів, знижки, порядку доставки товару, гарантії та ін.

Електронні каталоги являють собою довідники з пошуку товарів, послуг за та­кими характеристиками: найменування; призначення; ціна; виробники; конкурен­тоспроможність тощо. Це, по суті, є Web-сайт систематизованих товарів з доступ­ною системою навігації.

Відрізняють кілька типів каталогів:

• загальний, що забезпечує широкий список різних сайтів;

• комерційний, який концентрує увагу на комерційних характеристиках ринку, постачальників, конкурентному середовищі.

• спеціалізований, як правило, присвячений одній вузькій тематиці.

Електронні системи взаєморозрахунків — це складові інфраструктури електро­нної торгівлі. Вони являють собою сукупність платіжних засобів, способів фінан­сових суб'єктів, договорів, нормативних актів. Особливе значення в цій системі мають платіжні інструменти, до яких належать платежі готівкою при доставці това­ру, банківські переводи, пластикові картки, смарт-картки, електронні гроші, елект­ронні чеки та ін.

Ці інструменти повинні забезпечити розрахунки, конфіденційність, цілісність інформації, аутентифікацію, авторизацію, безпеку, мінімізацію витрат. Блок-схема Інтернет-магазину може бути подана таким чином (рис 3).

Залежно від асортименту, рівня електронних технологій, статусу, способу ство­рення Інтернет-магазини можуть бути класифіковані у різних варіантах:

• магазини універсальні, спеціалізовані і вузькоспеціалізовані;

• магазини самостійні, підрозділ традиційного магазину;

• магазин — власний, корпоративний, орендований.

Рис. 3. Блок-схема Інтернет-магазину

Торговельний майданчик (торговельні ряди) являє частину Інтернет-торгівлі, де здійснюють купівлю-продаж одночасно численні покупці і продавці, використо­вуючи єдині служби, програми, апарати, каталоги та інші ресурси.

Існують три варіанти участі продавця в електронному торговельному ряду:

• перший — розміщення прайс-листка продавця в каталозі торговельного май­данчика з розбивкою на окремі групи товарів;

• другий — пов'язаний з участю в торговельному ряді невеликого Інтернет-магазину і його поданням на сайті торговельного майданчика як цілісного об'єкта;

• третій — передбачає оренду тематичного розділу каталогу, при цьому лише орендар має право представляти товари даної тематики або даного асортименту.

Інтернет-аукціон — порівняно молода, але разом з тим перспективна організацій­на форма у сфері електронної роздрібної торгівлі. Суть Інтернет-аукціону полягає в ор­ганізації процесу роздрібної купівлі-продажу на базі сучасних інформаційних техноло­гій у публічній атмосфері з установленням кінцевої ціни на конкурентних засадах. Аукціонні торги проводяться за допомогою спеціального програмного забезпечення, що встановлюється на сайті організатора аукціону, тобто аукціонної фірми.

Як продавці на аукціонних торгах виступають власники, виробники товарів, постача­льники або їх представники. Покупцями можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи.

Об'єктами аукціонних торгів уважаються: об'єкти інтелектуальної власності, художнього та декоративного мистецтва, елітні вироби, колекційні речі, селекційні сорти, антикваріат. Останнім часом на аукціонах широко представлені товари ши­рокого вжитку (культтовари, електротовари, електронні товари, транспортні засо­би), а також деякі засоби виробництва.

Залежно від технології проведення торгів аукціони можуть бути одночасних пропозицій, закритих пропозицій, очні і заочні, на підвищення стартової ціни (анг­лійський) або на пониження ціни (голландський).

Схематично структура аукціону подана на рис. 4.

Рис. 4. Складові елементи електронного аукціону

Переваги електронного аукціону полягають у тому, що ця форма забезпечує ди­намічність, масштабність, конфіденційність, конкурентність у процесі електронної торгівлі.