2.7. Мито: нарахування та сплата

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню.

Розрізняють три групи платників:

1. Резиденти України;

2. Нерезиденти у випадках:

• якщо здійснюється господарська діяльність через постійні представництва, зареєстровані на митній території України;

• проведення транзитних операцій, пов’язаних з переміщенням товарів транзитом через митну територію України;

3. фізичні особи:

– суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від суми експорту чи імпорту;

– громадяни, які здійснюють експорт чи імпорт понад встановлену законодавчо норму (240 дол.);

– громадяни, які здійснюють імпорт автомобілів та автотранспортної техніки.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України:

1) митна вартість товарів, предметів, які переміщуються через митний кордон. Ця величина визначається в українських гривнях і включає:

• ціну контракту у валюті контракту, помноженій на офіційний курс валюти контракту до валюти України, на день подання вантажно-митної декларації;

• величину транспортних, інших затрат (страхування) до пункту перетину митного кордону. В окремих випадках до об’єкта оподаткування, крім митної вартості, включають і митні збори.

2) кількість товару в абсолютних вимірах, що переміщується через митний кордон України (якщо використовують ставки мита в євро).

Операції, звільнені від оподаткування митом:

1) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) даних транспортних засобів;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта та цінні папери; г) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України;

4) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до пропуску їх через митний кордон України непридатними для використання як вироби або матеріали;

5) предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, які відповідно до міжнародних договорів України і законів України користуються правом безмитного ввезення в Україну та безмитного вивезення з України таких предметів;

6) товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки або переробки;

7) товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі;

8) товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були оплачені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію;

9) товари (крім підакцизних), що імпортуються всеукраїнськими та міжнародними об'єднаннями громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у статутній діяльності яких передбачено надання соціальної і медичної допомоги постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, підприємствами та організаціями, засновниками яких є ці об'єднання, за умови, що особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, становлять не менше 75 відсотків загальної чисельності членів об'єднань і працюючих на цих підприємствах;

10) та інші товари і предмети передбаченні чинним законодавством.

Порядок нарахування та сплати мита. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації. Мито сплачується платниками у національній валюті України і за ставками, що діють на день подання вантажної митної декларації до митного оформлення. День подання вантажної митної декларації до митного оформлення фіксується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом виставлення штампа «Під митним контролем» і відповідними записами у справах митного органу.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, ґрунтуються на їх митній вартості. Тому треба правильно визначити митну вартість і зазначити її у ватажній митній декларації. При визначенні митної вартості застосовуються офіційні курси іноземних валют, визначені Національним банком України на день подання вантажної митної декларації до митного оформлення.

Сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Своєчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до способу нарахування прийнято розрізняти такі ставки мита:

а) адвалорна – ставка, що встановлена у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

б) специфічна – ставка, що встановлена у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом

в) комбінована – ставка, що поєднує адвалорний та специфічний види митного обкладення. Комбіноване мито використовуються як доповнення до специфічного або за його недостатньої ефективності. Використовується у Південно-Африканській Республіці, Австралії. У США при обкладенні імпорту годинників мито встановлюється як в залежності від ціни і кількості каменів у годинниках.

Ввізні ставки диференційовані. Ця диференціація залежить від країни походження товару. Згідно з цим критерієм ввізні ставки можна поділити на:

1) преференційні ставки – ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, або в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються;

2) пільгові ставки – ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Це означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму;

3) повні (загальні) ставки – ставки, які застосовуються до решти товарів та інших предметів.

Вантажна митна декларація (ВМД) – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу й містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, а також іншу інформацію, потрібну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків і зборів.

Митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного комплекту документів, або заповнена декларантом з порушенням чинного Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД.