1.По фізичних, хімічних, електрохімічних ознаках, що визначають процес видалення оксидів з поверхні металу, що паяється:

1.флюсова;

2.ультразвукова;

3.в активному газовому середовищі;

4.у нейтральному газовому середовищі;

5.у вакуумі.

2.По виду нагрівання:

1. 450 ⁰С для низькотемпературної пайки;

2.при підвищенні температури будь-які джерела нагрівання.

3.По відсутності або наявності тиску на деталі, що паяються :

1.без тиску;

2.під тиском.

Утворення паяного з'єднання супроводжується спаєм між припоєм і паяним матеріалом. Спай - перехідний шар, що утворився в результаті змочування при температурі пайки й наступної взаємодії на границі "основний метал припій".

Класифікація спаїв:

1.Бездифузійний - коли атоми не переходять через границю контакту.

2.Розчинно-дифузійний - коли основний метал розчиняється в припої і розчиняє елементи припою.

3.Контактно-реакційний - виникає без припою за рахунок контактного розплавлювання основного металу.

4.Диспергований - утвориться між металами не даючими між собою хімічного з’єднання, не розчинними один в іншому за рахунок сильного зниження поверхневого натягу під дією припою й диспергованих твердих часток.

Припої і паяльні суміші. Вимоги пропоновані до них:

1.Температура плавлення припою повинна бути нижче температури плавлення металу, що паяється;

2.Припій повинен володіти гарною рідкотекучістью, змочувати поверхні металів, розтікатися, проникати у вузькі зазори;

3.Припій повинен утворювати із з'єднаннями матеріалами сплав, забезпечувати міцний зв'язок;

4.Корозійна стійкість паяних швів у матеріалу повинна бути однаковою, щоб уникнути електрокорозії;

5.Температурний коефіцієнт лінійного розширення (ТКЛР) припою й основного металу повинні бути однакові щоб уникнути залишкових напруг і тріщин;

6.Припій не повинен у значній мірі знижувати міцність і пластичність матеріалів, що з'єднуються;

7.Електропровідність, теплопровідність і інші фізико-хімічні властивості припою та основного металу не повинні сильно відрізнятися.

Паяння (лютування) – процес утвору з’єднання з міжатомними зв’язками шляхом нагрівання матеріалів, що лютуються нижче за температуру їхнього топлення, їхнього змочування припоєм, затікання припою в зазор між деталями з наступною його кристалізацією.

Переваги лютування:

-Дозволяє з'єднувати метали в будь-якому сполученні;

-З'єднання можливо за будь-якої початкової температури металу, що його лютують;

-Можливе з'єднання металів із неметалами;

-Паяні з'єднання легко роз'ємні;

-точніше витримується форма й розміри виробу, бо основний метал не топиться;

-Дозволяє одержувати з'єднання без значних унутрішніх напружень і без короблення виробу;

-Підвищена продуктивність процесу дозволяє лютувати за один прийом велику кількість виробів;

-Культура виробництва; можлива повна механізація та автоматизація.

Терміни й означення:

Припой - метал або стоп, що вводиться в зазор між деталями або утворюючийся між ними в процесі пайки й маючий нижчу температуру початку автономного плавлення чим паяні матеріали.

Паяна сполука - елемент паяної конструкції, що складається з:

а) паяного шва й дифузійних зон при загальному нагріванні;

б) паяного шва зі ЗТВ при локальному нагріванні.

Галтель паяного шва - ділянка паяного шва, що утворилася в результаті дії капілярних сил біля краю зазору на зовнішніх поверхнях деталей, що з'єднуються.

Дифузійна зона - ділянка паяного з'єднання, що характеризується зміненим хімічним складом основного матеріалу, що утворився в результаті дифузії компонентів припою. Класифікація пайки

Види капілярної пайки:

1.Пайка готовим припоєм капілярна пайка, при якій використовується готовий припой і формування шва відбувається при його охолодженні.

2.Контактно-реактивна капілярна пайка, при якій припой утвориться в результаті контактно-реактивного плавлення матеріалів, що з'єднуються і прокладок.

3.Реактивно-флюсова капілярна пайка, при якій припій утворюється в результаті виділення металу із флюсу.

4.Дифузійна капілярна пайка, при якій затвердіння паяного шва відбувається вище температури солідуса припою без охолодження.

5.Металокерамічна капілярна пайка, при якій наповнювач металу керамічного припою утворить розгалужений капіляр, що втримує при пайку рідку частину припою поза капілярним зазором.

Види некапілярної пайки:

1.Пайко-зварювання здійснюється без розплавлювання деталей.

2.Сварко-пайка застосовується при пайці металів з різною температурою плавлення, при цьому метал з найменшою температурою плавлення виконує функцію припою.

Всі способи пайки підрозділяються:

1.По фізичних, хімічних, електрохімічних ознаках, що визначають процес видалення оксидів з поверхні металу, що паяється:

1.флюсова;

2.ультразвукова;

3.в активному газовому середовищі;

4.у нейтральному газовому середовищі;

5.у вакуумі.

2.По виду нагрівання:

1. 450 ⁰С для низькотемпературної пайки;

2.при підвищенні температури будь-які джерела нагрівання.

3.По відсутності або наявності тиску на деталі, що паяються :

1.без тиску;

2.під тиском.

4.За часом нагрівання:

1. одночасно;

2. неодночасно.

Утворення паяного з'єднання супроводжується спаєм між припоєм і паяним матеріалом. Спай - перехідний шар, що утворився в результаті змочування при температурі пайки й наступної взаємодії на границі "основний метал припій".

Класифікація спаїв:

1.Бездифузійний - коли атоми не переходять через границю контакту.

2.Розчинно-дифузійний - коли основний метал розчиняється в припої і розчиняє елементи припою.

3.Контактно-реакційний - виникає без припою за рахунок контактного розплавлювання основного металу.

4.Диспергований - утвориться між металами не даючими між собою хімічного з’єднання, не розчинними один в іншому за рахунок сильного зниження поверхневого натягу під дією припою й диспергованих твердих часток.

Припої і паяльні суміші. Вимоги пропоновані до них:

1.Температура плавлення припою повинна бути нижче температури плавлення металу, що паяється;

2.Припій повинен володіти гарною рідкотекучістью, змочувати поверхні металів, розтікатися, проникати у вузькі зазори;

3.Припій повинен утворювати із з'єднаннями матеріалами сплав, забезпечувати міцний зв'язок;

4.Корозійна стійкість паяних швів у матеріалу повинна бути однаковою, щоб уникнути електрокорозії;

5.Температурний коефіцієнт лінійного розширення (ТКЛР) припою й основного металу повинні бути однакові щоб уникнути залишкових напруг і тріщин;

6.Припій не повинен у значній мірі знижувати міцність і пластичність матеріалів, що з'єднуються;

7.Електропровідність, теплопровідність і інші фізико-хімічні властивості припою та основного металу не повинні сильно відрізнятися.

Лива́рне виробни́цтво — технологічний процес виготовлення виливків, що полягає в заповненні ливарної форми розплавленим матеріалом (ливарним металом чи сплавом, пластмасою, деякими гірськими породами) і подальшій обробці отриманих після твердіння виробів.

Загальна характеристика

На частку литих металевих деталей в середньому припадає 50-70% маси (в верстатобудуванні до 90%) і 20% вартості машин. Тільки методами лиття можливо отримати складні за конфігурацією і геометрією заготівки із чорних та кольорових сплавів з високим (75-98%) коефіцієнтом використання металу. В 1985-90 р.р. ливарники України займали перше місце у світі по литтю металу на душу населення, виробляючи до 6-6,5 млн. т виливків на рік.

7. Обро́блення мета́лу ти́ском — сукупність технологічних процесів, внаслідок яких відбувається пластичне деформування або поділ металу на частини без утворення стружки.