22. Депасаж (depasage) тобто можливості застосування до різних аспектів одного правовідношення (сімейного, комерційного тощо)різних правопорядків.

23. Юридична біотехнологія –

Biotechnology law is the compilation of multiple areas of the law as applied to people, products, and companies that combine the biological sciences with technology and engineering. It includes aspects of contract, corporation, tax, real property, intellectual property, and international law. Lawyers who practice in this area tend to have a pervasive involvement in a biotechnology project from inception, through development, to market, and finally bring the project to fruition.

Biotechnology law is a rapidly growing, highly specialized field of law, closely associated with pharmaceutical law and stemming from the field of science and technology. Despite its specialized nature, this area of law does overlap with a few other main practice areas: intellectual property law; patent law (and specifically, patent prosecution); licensing law; litigation; business law; and venture capital law.

24. Імперативні норми - Імперативні норми – це такі норми, які визначають правила поведінки, обов’язкові для учасників цих правовідносин, і відступати від цих правил вони не можуть.

(від лат. imperativus — владний, наказовий; norma — правило, взірець) — 1) У міжнародному праві-норма заг. міжнар. права, що визнається і приймається міжнар. співтовариством держав як така, відхилення від якої неприпустиме і яку можна змінити тільки наступною нормою аналогічного характеру. Передбачена ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969, а також ст. 53 Віденської конвенції про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986. І. н. у міжнар. праві має універсальний характер — вона охоплює усі д-ви світу. Це загальноприйнята норма, причому визнається не тільки її зміст, а й те, що вона має імперативний характер. Неприпустимість відхилення від норм jus cogens зумовлена тим, що відносини, які нею регулюються, життєво важливі для всього міжнар. співтовариства. Обов'язки, які накладаються такими нормами, є обов'язками erga omnes (по відношенню до всіх). І. н. має вищу порівняно з ін. нормами міжнар. права юрид. силу. Договори, які їй не відповідають, вважаються недійсними. Норми міжнар. права не можуть суперечити І. н.

2) У нац. зак-ві — норма права, що містить чітко визначене правило поведінки, категоричні приписи. Формами вираження імперативності правових норм є категоричність припису, визначеність кількісних (строки, розміри, періодичність, частки, відсотки тощо) та якісних (перелік видів майна, опис передбачених дій і порядок їх виконання тощо) умов застосування і способу реалізації правової норми, заборона інших, ніж передбачено, дій.

В. І. Євінтов, В. І. Тимошенко.

25. Надімперативні норми

26. норми, які всупереч колізійним правилам не поступаються місцем іноземним законам, і застосовуються суддею у всіх випадках. Надімперативні норми неможна обійти ніяким договором чи згодою, оскільки держава встановила в них критерії допустимої поведінки суб’єктів, ступінь їх свободи. Отже, основна відмінність імперативного і надімперативного начала в нормі права полягає в юридичній силі і сфері дії тієї або іншої норми.

27. Таким чином, надімперативні норми – це норми, що мають вищий ступінь імперативності, яка і проявляється в тому, що саме ці норми у порівнянні з іншими застосовуються і дотримуються завжди, навіть у міжнародній сфері міжнародними суб’єктами, в той час, коли імперативні норми поширюють свою дію на власних громадян.