7.2.3. Авіаційне страхування

Авіаційне страхування в Україні є обов'язковим. Згідно з чинним законодавством авіаційне страхування здійснюють страхові компанії, які є членами Авіаційного страхового бюро.

Порядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страху­вання регламентується Повітряним кодексом України, Законом Ук­раїни «Про страхування», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страху­вання» від 13 липня 1998 р. № 1083.

Обов'язкове авіаційне страхування включає:

• страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

• страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час вико­нання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його за­явкою без придбання квитків;

• страхування відповідальності повітряного перевізника і виконав­ця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних па­сажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;

• страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконання авіаційних робіт;

• страхування авіаційних суден.

Обов'язкове страхування авіаційних суден.

Предмет страхування — майнові інтереси страхувальника, пов'я­зані з володінням та використанням повітряного судна, що не супере­чать законодавству України.

Страхувальник — юридична або фізична особа — власник повітря­ного судна або повітряний перевізник (виконавець повітряних робіт), що експлуатує це судно на законних підставах.

Повітряне судно як об'єкт обов'язкового страхування повинне мати:

• реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;

• сертифікат про придатність судна до польотів;

• документ, що засвідчує право власності (оренди) на повітряне судно;

• інші документи, яких вимагають державні органи регулювання повітряного транспорту.

Страхові випадки:

1) загибель повітряного судна, що може виникнути з моменту за­пуску двигунів до вимкнення двигунів після завершення польоту, внаслідок авіаційної події. Загибеллю вважають повну втрату повітря­ним судном здатності здійснювати політ у зв'язку з руйнуванням ос­новних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли ком­петентна комісія довела неможливість чи економічну недоцільність ремонту цього судна;

2. зникнення судна безвісти. Судно вважається таким, що зникло безвісти, якщо воно, застраховане обов'язковим страхуванням, здій­снюючи плановий політ, не прибуло в пункт призначення і заходи що­до його розшуку протягом 60 діб не дали результатів;

3. втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та непридатну для евакуації цього повітряного судна місцевість;

4. цілковите руйнування повітряного судна внаслідок авіаційної події, з урахуванням зникнення безвісти.

У авіаційному страхуванні використовують шедулярні договори, які вміщують інформацію про учасників договору страхування, експлуатантів, вигодонабувачів, про екіпажі та повітряні судна, що прийма­ються на страхування, а також про страхові суми; франшизи; строки страхування тощо. Іноді як шедула може використовуватися складена за стандартною формою заява страхувальника.