Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекцiя_№_8-соц_досл.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
161 Кб
Скачать
☆

Методична (організаційна) частина включає:

-         методику дослідження (методи збирання, обробки та аналізу документів);

-         формування вибіркової сукупності (тип вибірки, структура вибіркової сукупності, обсяг вибірки);

-         інструментарій для збору інформації (анкети, тести, інструкції інтерв’юєрам, опитувачам);

-         послідовність обробки одержаних даних;

Організаційно-методичний розділ програми конкретного соціологічного дослідження.

Організаційно-методичний розділ програми соціологічного дослідження охоплює:

- стратегічний план дослідження;

- обґрунтування вибірки;

- визначення основних процедур збору й аналізу вихід­них даних.

Стратегічний план дослідження визначається рівнем знань, яким володіє дослідник до проведення емпіричного до­слідження, що й визначає можливості розробки гіпотез.

Стратегія дослідницького пошуку може бути різною, зок­рема: розвідувальною, аналітичною чи експериментальною.

Розвідувальний план використовується тоді, коли недостат­ньо літератури, інформації про об'єкт дослідження та дослід­ник не в змозі сформулювати гіпотези.

Розвідувальна стратегія передбачає такі етапи розвитку:

а) аналіз літератури, що вивчається;

б) бесіди зі спеціалістами, котрі працюють з аналогічними проблемами;

в) розвідувальне спостереження.

Метою розвідувального плану є формулювання проблеми, визначення мети й завдань, висунення гіпотез.

Аналітичний план застосовують тоді, коли достатньо літератури та знань про об'єкт дослідження, що дає змогу ви­сувати гіпотези. Мета плану - встановити функціональні зв'язки в соціальних об'єктах і процесах.

Експериментальний план використовують при ретельній розробці гіпотез. Застосовуючи його в соціальному екс­перименті, можна знайти управлінські рішення проблем, які становлять інтерес і мають важливе значення.

Мета дослідження та його гіпотези визначають тип і спо­соби вибірки.

При дослідженні за розвідувальним планом вимоги до ви­бірки не дуже суворі. У цьому випадку відбір одиниць спостереження з об'єкта визначається за простим правилом: виділяють полярні групи за суттєвими для аналізу критеріями. Обсяг таких несистематичних вибірок не визначається. Усе за­лежить від якості отримуваної інформації. Спостереження чи опитування проводяться доти, доки отриманої інформації не буде достатньо для формулювання гіпотез. Склад та обсяг вибірки не фіксуються заздалегідь, а визначаються у процесі розвитку дослідження.

Інші два типи досліджень потребують репрезентативної вибірки. Вимога репрезентативності вибірки означає, що за визначеними параметрами склад обстежуваних у дослідженні повинен наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Важливим етапом в організації соціологічного дослідження є розробка інструментарію, тобто перехід від теоретичних конс­трукцій до емпіричних показників, які відображаються в питан­нях анкети, інтерв'ю, у спостереженні та ін. Ці показники мають бути доступні спостереженню й вимірюванню та відбива­ти різноманітні соціально-психологічні характеристики об'єкта.

Розробляючи інструментарій, готують інструкції з про­ведення польового етапу соціологічного дослідження.

Програма повинна бути глибоко продуманою в усіх своїх складних частинах. Тільки тоді вона може стати запорукою успішного проведення дослідження.

            Тому підготовча фаза дослідження, тобто  перед програмне вивчення проблеми, є найбільш відповідальним, тому що теоретичні та методологічні прорахунки, припущені на цьому етапі, вже неможливо буде виправити в подальшому. Підготовка дослідження – тривалий і складний процес, що  відбирає  більше часу, ніж всі інші етапи. Серед соціологів існує думка, що розробка гарної програми потребує не менше половини інтелектуальних витрат всього дослідження.

 Обґрунтування проблеми дослідження .Початком усякого соціологічного дослідження є проблемна ситуація.

Проблемна ситуація – це протиріччя між нашим усвідомленням необхідності будь-яких дій та незнанням шляхів їх вирішення.

           Формування вибіркової сукупності

Генеральна та вибіркова сукупності в конкретному соціологічному дослідженні. Різновиди вибірок.

Усі конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи: суцільні, коли об'єкт до­слідження вивчається повністю, без будь-яких виключень; вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки поширю­ються на весь об'єкт.

Класичними прикладами суцільних до­сліджень є загальнонаціональні переписи населення чи ре­ферендуми. Суцільні дослідження, зазвичай, мають обмежене використання та застосовуються у прикладній соціології досить рідко, лише в тих випадках, коли об'єктом досліджен­ня є невелика кількість людей (наприклад, студенти певного навчального закладу, працівники певного підприємства тощо).

Більшість же конкретних соціологічних досліджень мають не суцільний, а вибірковий характер. Він дає змогу забез­печити економічність досліджень і їх надійність за умов ви­користання специфічної методики й техніки.

Розрізняють генеральну та вибіркову сукупності.

Генеральна сукупність - це вся множина соціальних об'єктів, які підлягають вивченню. Інколи генеральну су­купність ще називають популяцією.

Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, що відображає та відтворює основні характеристики остан­ньої і є її зменшеною моделлю. Наприклад, соціолог має на меті вивчити політичні вподобання студентської молоді України. Генеральна сукупність визначається цілями до­слідження, а отже, її складають усі представники студентської молоді України. Вибіркова ж сукупність визначається за допо­могою математичних методів і повинна репрезентувати за своїми основними характеристиками генеральну сукуп­ність. Приміром, американський Інститут суспільної думки Дж. Геллапа, опитуючи близько двох тисяч респондентів, відібраних за певними критеріями (стать, вік, освіта, при­буток, професійна приналежність, раса, місце проживання, величина населеного пункту тощо), отримує достовірні дані про все американське населення.

Вибіркове опитування значно зменшує кошторис соціо­логічного дослідження та скорочує строки його проведення. Розрізняють кілька типів вибірки, розглянемо основні з них. Імовірнісна вибірка - варіант випадкової вибірки, що застосовується, коли відбір здійснюється на основі прин­ципу випадковості, що забезпечує рівні можливості кожному з елементів генеральної сукупності потрапити до вибіркової сукупності.

Найчастіше ймовірнісну вибірку формують, користуючись таблицею "випадкового числа", лотерейним методом, за алфа­вітним списком, добором за датами народження, за прізвища­ми, що починаються з певної літери тощо.

Гніздова вибірка - це варіант випадкової вибірки, за якою відібрані об'єкти нагадують гнізда (кластери) більш дрібних одиниць. Гніздова вибірка має широке застосування при по­будові територіальної вибірки. Після відбору невеликої кількості територіальних об'єктів (населених пунктів, районів, житлових кварталів, вулиць, будинків, під'їздів) проводиться суцільне опитування їхніх мешканців. Бажано, щоб розбіж­ності між гніздами були мінімальними, а одиниці, що їх склада­ють, по можливості неоднорідними, до того ж більша кількість малих гнізд доцільніша за невелику кількість великих.

Систематична цілеспрямована неймовірнісна вибірка за­стосовується, якщо відбір людей з генеральної сукупності здійснюється на основі заданого принципу. Наприклад, при проведенні електоральних досліджень у певному регіоні вибіркова сукупність становить, припустимо, 2000 осіб, а ге­неральна - 200 000 осіб. Крок вибірки визначається поділом генеральної сукупності на вибіркову. У наведеному прикладі він дорівнює 100. Це означає, що, починаючи з будь-якого номера загального списку (визначається довільно), опитується кожний сотий виборець.

Стратифікована розшарована районована вибірка за­стосовується, якщо відбувається попередній розподіл гене­ральної сукупності на більш-менш однорідні частини, шари, верстви, а потім здійснюється відбір одиниць усередині цих частин.

Властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної називають репрезентативністю. Вислів "репрезентативне соціологічне дослідження" означає, що вибіркова сукупність, яка досліджувалася, відображає основні параметри генеральної сукупності та є її зменшеною моделлю, а висновки дослідження вибіркової сукупності можуть бути поширені на всю генеральну сукупність.

Різниця розходження, що об'єктивно існує між характери­стиками генеральної та вибіркової сукупностей, називаються помилкою репрезентативності.

Ймовірність помилки репрезентативності зменшується завдяки збільшенню обсягу вибірки, а також унаслідок удоско­налення процедури складання вибірки із застосуванням математичних методів.

Для проведення соціологічного дослідження перш за все розраховується вибіркова сукупність об’єктів дослідження.

      Усі соціальні об’єкти, що вивчаються, утворюють генеральну сукупність. Як генеральну сукупність можна розглядати жителів регіону, читачів бібліотеки, або бібліотекарів певної бібліотечної системи.

      У більшості випадків великий  розмір або мінливість генеральної сукупності не дозволяє проводити суцільне опитування. Тому застосовують вибірковий метод. Ідея його  проста. Треба взяти невелику частину об’єктів генеральної сукупності (вибіркову сукупність), яка б  у   мініатюрі була спроможна  відобразити всі основні характерні ознаки, що підлягають дослідженню.

Принциповою проблемою вибіркового методу є неможливість пересвідчитися у тому, що вибірка являє собою зменшену копію оригіналу, оскільки не можна зіставити усі показники вибіркової та генеральної сукупності. Тому вибіркова сукупність – це лише ймовірна модель. Частину її параметрів, (наприклад, розподіл за соціально-демографічними ознаками) намагаються контролювати, тобто, відбираючи  респондентів, встановлюють квоти, пропорційні  розподілу контрольних параметрів у генеральній сукупності. Ті ж показники, які не можна проконтролювати, (їх значення для генеральної сукупності невідомі, – власне тому й проводиться дослідження), доводиться оцінювати приблизно, тобто результати вибіркового аналізу переносять на весь загал досить обережно. Властивість вибіркової сукупності відтворювати, моделювати типові характеристики об’єкту дослідження називається репрезентативністю.

Ця властивість неоднакова для різних параметрів (тобто характеристик) генеральної сукупності. Наприклад, вибірка може добре відображати середню відвідуваність бібліотеки читачами з вищою освітою і погано-відвідуваність читачами з вченим ступенем. Репрезентативність окремого параметра оцінюється двома взаємопов’язаними критеріями – помилка репрезентативності, або випадкова помилка вибірки (припустима розбіжність між вибірковим та генеральним значеннями даного параметра) та рівень значущості помилки  (ймовірність того, що ми грубо помиляємось, ототожнюючи вибірковий і генеральний параметр, і дійсна величина суттєво відрізняється від знайденої).

На практиці, на жаль, неможливо досягти абсолютної точності, тому що завжди існують систематичні помилки. Це помилки у списках респондентів, у адресах, недоступність частини респондентів, несумлінність опитувачів та інтерв’юєрів, помилки під час реєстрації відповідей, а також і методологічні прорахунки самого дослідника.

Таким чином доводиться стикатися з суперечністю – збільшення обсягу вибірки підвищує точність дослідження за рахунок зменшення випадкових помилок, а зменшення обсягу вибірки економить час, кошти, людські ресурси. Тому доводиться йти на компроміс і обирати “золоту середину”. Для цього користуються формулами і таблицями, за допомогою яких можна визначити мінімальний обсяг вибіркової сукупності, виходячи з обсягу генеральної сукупності, прийнятого рівня значущості і в залежності від типу вибірки.

Існує декілька типів вибірки. Найпростіший з них – за формулою.

                                                  

n (вибіркова сукупність) =  N (генеральна сукупність)

                                                           0,0025 N + 1 

Для спрощення розрахунків (як приклад) пропонуємо користуватись таблицею визначення вибіркової сукупності:

Генеральна сукупність N

50

100

200

250

300

400

500

750

1000

1500

2000

Вибіркова сукупність  n

45

80

133

154

171

200

222

260

286

316

333

Цією таблицею можна користуватись відносно однорідної генеральної сукупності. Тобто ці розрахунки статистично обґрунтовують обсяг вибірки, достатній для вивчення лише якогось  одного параметра генеральної сукупності, або однієї ознаки (одного запитання анкети). Якщо потрібно ще одержати значущі параметри, треба суттєво збільшувати вибірку.

Слід пам’ятати, що для науково розроблених узагальнених висновків найменша сукупність об’єктів, які вивчаються, не може бути менша за 25 одиниць.

Як свідчить досвід професійних соціологів для пробних дослідів достатньою є вибірка обсягом 100-250 чоловік. У масових опитуваннях, якщо величина генеральної сукупності складає менше 5000 чоловік, достатній обсяг вибіркової сукупності – не більше 500 респондентів, якщо ж обсяг генеральної сукупності 5000 чоловік і більше, то необхідно опитати 10% усієї сукупності, але не більше 2000-2500 респондентів.

Наприклад, якщо проводиться опитування населення мікрорайону з кількістю жителів 3000 чоловік, для повної достовірності даних, що будуть отримані, необхідно опитати 353 чоловіки.

n  =              3000_____              n  =  353

            0,0025*3000+1        

Стихійна вибірка – це відбір “першого стрічного”. Цим методом користуються на вулицях в опитах громадської думки, деколи за допомогою засобів масової інформації – преси, радіо, телебачення. Цей вид відбору вважається найбільш ненадійним (“авантюрним”). Не існує ніяких способів перевірки репрезентативності такої вибірки. Тому дуже важко оцінити, чи правильні висновки робляться на основі відповідей респондентів, чи помилкові.

Квотний відбір  використовують, якщо намагаються  досягти структурної відповідності вибіркової та генеральної сукупностей. Його застосовують найчастіше, якщо методом опитування є інтерв’ю. Необхідно знати структуру генеральної сукупності на момент проведення опитування (наприклад, розподіли за статтю, віком, освітою, соціально-професійною приналежністю, або їх комбінації). Визначають, скільки респондентів тієї, чи іншої групи (наприклад, спеціалістів гуманітарного профілю з вищою освітою жіночої статі віком 25-40 років) треба відібрати, а в рамках групи проводять випадковий відбір.

Проста випадкова (ймовірнісна) вибірка виконується на основі повних списків усіх членів генеральної сукупності. Для всіх одиниць сукупності забезпечують однакові можливості (однакову ймовірність), потрапити у вибірку, тому й називають цей спосіб імовірнісним. Для ручного виконання процедури виготовляють, наприклад, картки, на кожній з яких проставляють порядковий номер кандидата (згідно зі списком). Картки перемішують і  як у лото, виймають стільки карток, скільки потрібно для вибірки.

            Розглядають повторний і безповторний відбір. Під час повторного відбору кожну відібрану картку повертають назад у “лототрон”.  Таким чином досягається дійсно однакова ймовірність для всіх одиниць стати респондентами, але деякі кандидати можуть бути обрані декілька разів.

            Користуються також безповторною вибіркою, де відібрані “кандидати” не повертаються у “генеральний масив”.

            Систематична (механічна) вибірка.  Це спрощений варіант імовірнісного відбору. Користуються тими ж списками одиниць генеральної сукупності (наприклад, картотекою читацьких формулярів), але відбір ведуть не випадковим способом, а послідовно через однаковий  інтервал (так званий крок вибірки).

          В прикладному соціологічному дослідженні можна замість формування проблеми скласти список конкретних запитань, на які необхідно одержати відповіді.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]