Стан мвл виражається такими показниками:

• Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;

• Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного , зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

• виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

• є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти:

• Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах.

• Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

• Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

• Лібералізація валютних операцій.

• Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

• Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

• Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші):

• Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)

• Міжнародні валюти (СДР)

• Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).

Питання для самоконтролю

1. Сутність поняття «валютна система»

2. Визначення світової валютної системи.

3. Функції світової валютної системи

4. Елементи національної валютної системи.

5. Класифікація валют

6. Елементи регіональної та світової валютних систем

7. Валютний паритет і валютний курс

8. Функції валютного курсу

9. Чинники, що впливають на валютний курс

10. Види валютних курсів

11. Сутність та основні компоненти міжнародної валютної ліквідності.

Тема 10. Міжнародні розрахунки та платіжний баланс

План:

1. Міжнародні розрахунки та їх основні форми.

2. Платіжний баланс та його структура.

3. Зміст рахунку поточних операцій.

4. Зміст рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій.

5. Зміст рахунку офіційних резервів.

6. Чинники впливу на стан платіжного балансу.

7. Балансування статей платіжного балансу.

8. Основні проблеми конвертованості гривни.

9. Чинники впливу на валютний курс.

10. Прогнозування валютного курсу.

11. Прогнозування на основі паритету купівельної спроможності валют.

12. Прогнозування на основі відмінностей у відсоткових ставках.

13. Значення аналізу платіжного балансу для прогнозування валютного курсу.

Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.

Суб’єкти: імпортери, експортери, банки. “Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку. “Ностро” рахунки банку в іноземному банку.

В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів за контрактами.

Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.[31]

До валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в угоді (контракті), належать такі:

1. Ціна та загальна вартість угоди (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданих послуг) згідно з угодою (контрактом) та валюта платежів.

2. Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії – “на вимогу” й “умовна”, умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).

Правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічної угоди – запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних і фінансових угрупувань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми розрахунків. У сучасній системі світогосподарських зв’язків розрахунки за торгівельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгівельної палати (Париж).

Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:

• безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;

• розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).

Типи міжнародних розрахунків.

1. Національною валютою: торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами; напряму.

2. Міжнародною колективною валютою (євро): торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.

3. Клірингові розрахунки: міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань..

4. Золото: використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

Види міжнародних розрахунків залежать від:

1. Специфіки суб’єкта: між конкретними контрагентами; між банками; між банком і контрагентом; між державою і банком; між державами.

2. Взаємодії суб’єктів: напряму; через посередників.

3. Від об’єкту: торговельні операції; інвестиційні операції; некомерційні операції.

4. Умови розрахунків: готівкові; з наданням кредиту.