Рівні регулювання міжнародної торгівлі

Фірмовий – це угода між фірмами про розподіл ринку сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінової політики.

Національний – при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється у відповідності з національно-правовим забезпеченням регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнаціональний – проявляється в укладенні відповідних угод між державами, групами держав.

Наднаціональний – здійснює стратегію світового співтовариства чи заходів з регулювання міжнародної торгівлі шляхом створення міжнародних спеціальних інституціональних структур, відповідних угод (Всесвітні торгові організації – ГАТТ/СОТ, міжнародна торгова палата – МТП).

Міжнародні торгові відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:

1. тарифне регулювання;

2. нетарифне регулювання.

Тарифне регулювання міжнародної торгівлі

Мито (customs duty) – обов’язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

• фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету;

• протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

• балансуючу, що відноситься до експортного мита, встановленого з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижче світових. Існує декілька класифікацій мита.

Нетарифне регулювання

Кількісні обмеження (quantative restrictions) – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту.

Квотування (контингентування) – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період.

Ліцензування (licensing) – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу.

Митне регулювання -- це відносини між державою та суб'єкта­ми МЕВ щодо умов перетину державного кордону товарами, по­слугами та капіталом. Митне регулювання передбачає узгодження питань, пов'яза­них із установленням митних зборів, зборів процедурами митно­го контролю.

Рівні митного регулювання:

1. Міжнародний (ГАТТ) — розробка питань митного регулю­вання, вироблення норм митного тарифу.

2. Національний — виражений дією нормативно-правових до­кументів, які забезпечують митне регулювання в Україні.

Основні принципи митного регулювання:

— митну політику визначає Верховна Рада;

— митне регулювання МЕВ в Україні здійснюється тільки на її території і тільки згідно з законами України;

— митному регулюванню підлягають товари, що ввозяться і вивозяться з території України; транзитні товари;

— ставки митних тарифів єдині для всіх суб'єктів МЕВ, неза­лежно від форми власності та території суб'єктів МЕВ;

— у вільних економічних зонах діє спеціальний митний конт­роль;

— у митному регулюванні застосовуються митні правила, які передбачають декларування товару, оплату мита, надання мит­них пільг.

Порядок здійснення митного контролю: 1 стадія — Заповнення митної декларації; 2 стадія — Проведення митного огляду; 3 стадія — Отримання товару з митниці й оплата митного збору; 4 стадія — Отримання перепустки через кордон; 5 стадія — Для декларування товару треба надати такі доку­менти: дозвіл державних органів на експорт, документ про сплату мита та зборів, сертифікат якості і походження товару, дозвіл санітарної і екологічної служби.