- •5. Місце нотаріального процесу у системі права України.
- •6. Джерела теорії нотаріального процесу. Аналогія закону та аналогія права в нотаріальному процесі.
- •11. Принцип нотаріальної таємниці.
- •12. Принцип незалежності та неупередженості нотаріуса.
- •13. Принцип безспірності нотаріального процесу.
- •14. Принцип диспозитивності.
- •15. Принцип обґрунтованості нотаріальних актів.
- •16. Поняття нотаріальних процесуальних відносин та їх характерні ознаки.
- •18. Елементи нотаріальних процесуальних відносин: суб’єкти, зміст та об’єкт
- •17. Підстави виникнення нотаріальних процесуальних відносин.
- •19. Нотаріальна процесуальна право - та дієздатність фізичних та юридичних осіб. Правосуб’єктність в нотаріальному процесі.
- •20. Суб’єкти нотаріальних процесуальних правовідносин та їх класифікація
- •21. Процесуальне становище експертів, перекладачів, свідків у нотаріальному процесі.
- •22. Поняття нотаріального процесуального представництва, підстави виникнення, повноваження представника, документи, що їх підтверджують та процедура їх оформлення.
- •23. Представництво консулами інтересів громадян та юридичних осіб України за кордоном та інтересів іноземних громадян в Україні.
- •24. Поняття та види доказів в нотаріальному процесі.
- •25. Вимоги, яким повинні відповідати докази: достовірність, належність, допустимість та достатність доказів.
- •26. Забезпечення доказів нотаріусом.
- •27. Поняття нотаріального провадження та їх класифікація, підстави об’єднання та роз’єднання нотаріальних проваджень.
- •30. Поняття нотаріальної процедури та її елементи,класифікація правил вчинення нотаріальних проваджень.
- •32. Посвідчення нотаріального акту, процедура його оформлення та усунення нотаріусом його недоліків
- •33. Межі дії нотаріально посвідчених актів.
- •34. Надання нотаріальним актам виконавчої сили.
20. Суб’єкти нотаріальних процесуальних правовідносин та їх класифікація
Всі учасники нотаріального процесу є суб'єктами нотаріальних процесуальних правовідносин. За певними ознаками, характером заінтересованості, за своїм процесуальним станом, за роллю в процесі суб'єкти нотаріального процесу виконують різні функції, переслідують певну мету. Всі ці ознаки створюють передумови для їх класифікації, яка має велике наукове, практичне та пра-вотворче значення. Доцільною є така класифікація суб'єктів нотаріальних процесуальних правовідносин:
1) до першої групи відносяться особи, які вчиняють нотаріальні провадження:
— державні нотаріуси;
— приватні нотаріуси;
— уповноважені на вчинення нотаріальних проваджень посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів;
— посадові особи;
— посадові особи консульських установ та дипломатичних представництв України за кордоном;
2) до другої групи відносяться особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні. У даній групі необхідно виділити дві підгрупи. До першої підгрупи слід віднести осіб, які звернулись за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх власних прав та інтересів або вступають у вже розпочате провадження, а саме:
заявники (фізичні та юридичні особи) та заінтересовані особи, які можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою. До другої підгрупи слід віднести осіб, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав та інтересів інших осіб:
процесуальні представники фізичних та юридичних осіб;
3) до третьої групи слід віднести осіб, які сприяють здійсненню нотаріального процесу: перекладачі, експерти, свідки, поняті та інші.
Обов'язковим суб'єктом в цих відношеннях є особа, яка вчиняє нотаріальне провадження. Особи, які вчиняють нотаріальні дії, входять до структури нотаріальних органів, тому більш детально це питання буде розглянуто при викладенні структури нотаріальних
органів.
21. Процесуальне становище експертів, перекладачів, свідків у нотаріальному процесі.
Експерт як суб'єкт нотаріального процесу та особа, яка сприяє нотаріусу у вчиненні нотаріальної дії, має наділятися комплексом процесуальних прав і обов'язків (знайомитися з матеріалами, наданими нотаріусом, які стосуються предмета дослідження; заявляти клопотання про подання додаткових матеріалів (документів, речей) та зразків;бути присутнім під час вчинення нотаріальної дії, якщо це необхідно для проведення дослідження, ставити запитання зацікавленим у вчиненні нотаріального провадження особам; вказувати у своєму висновку на виявлені в ході проведення експертизи факти, які мають значення для вчинення нотаріальної дії і щодо яких йому не були поставлені запитання;відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків;на оплату виконаної роботи та компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи на договірних засадах. Експерт зобов'язаний:
заявити про самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають можливість проводити дане дослідження; провести повне дослідження і дати обґрунтований та письмовий висновок; на вимогу нотаріуса надати письмові роз'яснення щодо наданого ним висновку; забезпечити збереження об'єкта експертизи; невідкладно повідомити нотаріуса про неможливість проведення ним експертизи і причини, з яких це неможливо; негайно повернути матеріали, які були підставою для проведення експертизи, у разі повідомлення нотаріуса про її припинення.
Перекладач в нотаріальному процесі має здійснювати не тільки переклад нотаріальних документів, його участь обумовлена також необхідністю перекладу юридично значимих роз'яснень нотаріуса щодо прав і обов'язків осіб, які звернулися за вчиненням нотаріального провадження, його суті та правових наслідків, які виникають після вчинення нотаріальних дій тощо. Це зумовлено правоохоронною функцією нотаріату, яка полягає в тому, щоб захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, оскільки передбачається звернення до нотаріальних органів юридично необізнаних осіб. Тому перекладач в нотаріальному процесі має супроводжувати особу і робити синхронний переклад роз'яснень нотаріуса і тим самим сприяти громадянам у вчиненні нотаріального процесу та захисті їхніх прав. При цьому це завдання є значно ширшим, ніж переклад самого договору. Останнє положення зумовлюється тим, що в найскладнішому варіанті необхідно брати до уваги тривалий процес узгодження умов договору, коли кожне формулювання несе в собі конкретизацію прав і обов'язків сторін, коли роз'яснення нотаріуса мають правильно вплинути на правосвідомість громадянина, щоб виявити його дійсне волевиявлення. Отже, правильний переклад в нотаріальному процесі в силу його правового значення має бути гарантований і належним чином забезпечений.
Нині значно розширено коло нотаріальних проваджень, у яких свідки беруть обов'язково участь: вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, у якому його опис проводиться за участю не менш як двох свідків (п.п. 3.1 п. З гл. 9 Порядку); посвідчення заповіту, коли заповідачем є особа яка в силу фізичних вад сама не може прочитати заповіт (п.п. 1.11 п. 1 гл. З Порядку), а також посвідчення заповітів іншими посадовими, службовими особами (ст. 1252 ЦК); розкриття та оголошення секретного заповіту (п.п. 4 п. 4 гл. З Порядку); морський протест не менше чотирьох свідків (п.п. 2.1 п. 2 гл. 18 Порядку).
Свідками при посвідченні заповіту можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю, поняття якої розкрите у ст. 34, 35 ЦК.У ч. 4 ст. 1253 ЦК має місце перелік осіб, які не можуть бути свідками, а саме:1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;2) спадкоємці за заповітом;3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Крім того, при визначенні осіб, які можуть бути свідками,основними критеріями мають бути: відсутність особистої зацікавленості, безсторонність свідка та фізіологічні можливості виконувати таку функцію.За ч. 5 ст. 1253 ЦК свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос і ставлять на ньому свої підписи.
