Мовлення

Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з подаль­шим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслі­док оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними мож­ливостями. Розвивається мовлення і як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, і як об'єкт вивчення.

Основним у цьому віці є удосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, оскільки багато хто з підлітків вбачає в цьому свою інтелектуальну силу.

Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до напи­сання віршів. Водночас красномовність здебільшого не притаманна підліткам. Зумовлено це не бідністю словникового запасу, а тим, що у цьому віці ще бракує уміння використовувати мову відповідно до своїх переживань, почуттів, мрій. Ця проблема вирішується лише у старших класах у процесі вивчення художньої літератури.

Мовні дії стають контрольованішими. Зменшується кількість "зайвих" слів («ну», "от", "значить" та ін.), проте обмеженість мовних засобів ще довго зали­шається характерним недоліком мови багатьох підлітків. За своєю формою вона здебільшого уривчаста, а інтонації неадекватно відображають переживання, нас­трій (тон часто буває занадто різким, підвищеним або недоречно глухим, тихим). Ця невідповідність особливо помітна, коли підліток хвилюється, виражаючи свої почуття, мрії, намагається запозичити форму з художньої літератури тощо.

Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існу­вання самосвідомості їх особистості.

Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід активного викори­стання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична й синтаксич­на форми мовлення.

У структурі усного мовлення підлітків спостерігається істотніше збільшення різних типів і видів речень, ніж у структурі писемного. Усна мова дещо нагадує внутрішню з її характерними "рваними" закінченнями, оскільки підлітки ще не в змозі мову "для себе" перевести у мову "для аудиторії" (І.О. Синиця), вдаю­чись через це до багатослівності. Речення у структурі усного мовлення як прави­ло довші, що свідчить про характерну для цього віку кращу розвиненість усної мови порівняно з писемною.

Мовлення стає контекстним, менше пов'язаним із конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

Внаслідок підвищення загального рівня розумового розвитку вдосконалює­ться і писемне мовлення підлітків, наближаючись до літературної мови, форму­ється здатність адекватно виражати абстрактні думки.

Навчальна діяльність підлітка

Наголосимо: основу соціальної ситуації розвитку сучас­них підлітків визначає власне та обставина, що вони є школя­рами. Основна суспільна вимога до підлітків у контексті суча­сної культури — оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для життя у суспільстві.. Ця вимога, поєднуючись із загаль­ною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему навчання та успіхів у ньому дуже важливою у підлітковому віці.

Навчальна діяльність зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумов­лених зростанням самостійності підлітків: у процесі вивчення основ наук вони переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В. В. Давидов).

Ускладнення змістовної сторони знань вимагає від учнів досконаліших спосо­бів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування й узагальнення, формуються сис­теми прямих і зворотних логічних операцій, міркувань .і умовиводів, які стають усвідомленішими, обґрунтованішими і логічно досконалішими.

Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь навчатись.

Якісних змін зазнає і мотивація навчальної діяльності підлітків.