Розділ 2. Аналіз нормативно-правового регулювання землеустрою

2.1. Землеустрій як ефективний інструмент організації раціонального використання і охорони земель

Згідно із Земельним кодексом України [1] використання земель планують з метою вдосконалення розподілу земель відповідно до перспектив розвитку економіки, поліпшення організації територій і визначення інших напрямів раціонального використання земель та їх охорони в цілому по державі, регіонах та інших адміністративних утвореннях.

Завдання планування щодо використання та охорони земель полягає у забезпеченні оптимального розподілу їх між галузями виробництва і для інших народногосподарських потреб, а також у максимальному збереженні земель сільськогосподарського призначення, особливо найцінніших сільськогосподарських угідь. Це пов’язано також із залученням до сільськогосподарського обігу невикористовуваних земель і постійним підвищенням їх родючості, здійсненням протиерозійних і протисельових заходів, створенням умов для широкої рекультивації земель і всебічної охорони їх від забруднення та засмічення. Для розв’язання цих завдань розробляють загальнодержавні та регіональні програми використання та охорони земель [9].

Основним інструментом держави, що має забезпечити екологічно безпечне й економічно ефективне використання землі, повинен бути землеустрій, який як важлива складова земельних відносин є дійовим механізмом в організації землі як засобу виробництва і певною мірою регулює суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

Реалізація заходів, передбачених схемами й проектами землеустрою, дає змогу підвищити ефективність використання землі як основного засобу виробництва і як його територіального базису в комплексі з природним та економічним потенціалами країни, оптимізувати міжгалузевий і міжрегіональний розподіл земельних угідь, територіальну організацію виробництва, особливо сільського господарства, оптимально спланувати землеохоронні заходи.

Не менш важливу роль у забезпеченні екологічної безпеки відіграє комплекс природоохоронних заходів. Технологічний аспект землекористування невіддільний від територіальної організації виробництва й розміщення його інфраструктури. Разом із тим при плануванні та здійсненні природоохоронних заходів неприпустимий вузьковідомчий підхід. Основними принципами раціонального землекористування є комплексність і системність, які можуть забезпечити єдине державне планування землекористування в поєднанні із жорсткою координацією відповідних заходів на всіх рівнях.

Комплекс природоохоронних заходів формується на основі агроекологічного мікрорайонування за класами придатності ґрунтів, однорідними територіями і ділянками.

Можна виділити кілька основних видів природоохоронних заходів:

• захист земель від ерозії, засолення, заболочення тощо;

• припинення руйнівних антропогенних впливів на землю та запобігання їм;

• рекультивація порушених земель;

• консервація земель;

• охорона вод і атмосфери від забруднення.

Регіональні програми містять спеціальний розділ, присвячений підвищенню родючості ґрунтів. Вони враховують місцеві особливості й специфіку, які впливають на раціональне використання та охорону земель від водяної та вітрової ерозії, дотримання ґрунтозахисних сівозмін, упровадження енергозберігаючих систем землеробства з контурно-меліоративною організацією території та агролісомеліоративних заходів тощо. У цих програмах закріплено положення щодо формування землеволодінь і землекористувань новостворених сільськогосподарських підприємств, ґрунтового обстеження сільськогосподарських угідь, інвентаризації земель, розмежування земель державної і комунальної власності, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.