Питання 6 Сутність і класифікація вибухової зброї та слідів протиправного поводження з нею

Відсутній єдиний підхід й до визначення поняття кримінальної вибухової зброї [2; 3; 5; 8-14; 194 20; 22; 24 та ін.], під якою доцільно розуміти пристрій, спеціально виготовлене, перероблене чи прилаштоване та/або використане, у т. ч. легальної зброї або легальної чи ймовірної паразброї, технічно придатне і конструктивно призначене для заподіяння людині смертельних тілесних пошкоджень шляхом цілеспрямованого здійснення вибуху та утворення вибуховою хвилею, що діє у всі сторони, убивчих первинних (частини оболонки, «начинка» пристрою, власне вибухова хвиля тощо) і вторинних (перешкоди, їх частини, що вражають інші перешкоди) факторів ураження.

Якщо такого роду пристрій початково виготовляється, перероблюється чи пристосовується та/або застосовується з метою подолати певну перешкоду без заподіяння людині смертельних тілесних пошкоджень, то ми будемо мати вибухове знаряддя злочину, аналогічно до того, як і «фомка» може бути використана як для подолання перешкоди (і у такому разі це знаряддя злочину), так і для заподіяння людині смертельних тілесних пошкоджень, що вже перетворює даний предмет у кримінальну механічну зброю. Не варто забувати, що й окремі види легальної вогнестрільної зброї можуть знаряджатися бронебійними снарядами, але у разі протиправного їх застосування з метою пошкодження майна це також буде вогнестрільне знаряддя злочину, аналогічно до того, якби з цією метою використали будівельно-монтажний пістолет тощо.

На відміну від кримінальної вогнепальної зброї, у кримінальної вибухової зброї не відбувається чіткого керування напрямку руху первинних і вторинних факторів, які конструктивно можуть одноразово заподіяти людині смертельних тілесних пошкоджень. Ці фактори діють випадково і, як правило, з однаковою силою у всі сторони. Неоднаковість дії факторів вибуху у всіх напрямках може бути відносно скорегована лише певною конструкцією оболонки і наявністю поряд чи у напрямку дії вибухової хвилі тих чи інших перешкод.

1. Характеристика зброї як матеріального об’єкта – пристрій.

2. Мета появи, застосування об’єкта – заподіяння смертельних пошкоджень людині.

3. Спосіб появи об’єкта з вказаною метою:

3.1. Технічний критерій: 3.1.1. Початкове виготовлення з підручних матеріалів чи пристроїв. 3.1.2. Переробка (суттєва зміна конструкції: обрізка стволу, прикладу тощо) легальної зброї або легальної чи ймовірної паразброї. 3.1.3. Прилаштування (несуттєва зміна конструкції) названих видів зброї.

3.2. Юридичний критерій: 3.2.1. Застосування названих видів зброї, у т. ч. без її початкового виготовлення, переробки чи прилаштування.

4. Технічна придатність і конструктивна функціональність для досягнення вказаної мети наявністю:

4.1. Оболонки, що має забезпечити безпечне транспортування вибухової зброї.

4.2. Пристрою для ініціювання вибуху.

4.3. Вибухової речовини, що утворює при миттєвому згоранні вибухову хвилю, що поширюється у всі сторони та утворює убивчі первинні (частини оболонки, «начинка» пристрою, власне вибухову хвилю тощо) і вторинних (перешкоди, їх частини, що вражають інші перешкоди) фактори ураження.

На підставі узагальнення існуючих доктринальних і законодавчих джерел [2; 3; 5; 8-14; 194 20; 22; 24 та ін.] може бути запропонована наступна класифікація кримінальної вибухової зброї:

1. Вибухів за природою (причиною виникнення):

1.1. Фізичні вибухи.

1.2. Хімічні вибухи.

1.3. Конденсовані вибухи:

1.3.1. Ініціюючої дії.

1.3.2. Бризантної дії.

1.3.3. Метальної дії.

1.3.4. Дії механічної суміші речовин, що окремо не є вибуховими речовинами.

1.4. Ядерні вибухи.

1.5. Ядерно-водневі вибухи.

1.6. Електромагнітні вибухи.

1.7. Природні вибухи.

2. Вибухової зброї за:

2.1. Способом пересування:

2.1.1. Ручна вибухова зброя.

2.1.2. Транспортна вибухова зброя:

2.1.2.1. Вибухова зброя, що доставляють до цілі за допомогою вогнепальної зброї.

2.1.2.2. Вибухова зброя, що доставляють до цілі за допомогою певних видів транспорту.

2.1.2.3. Вибухова зброя, що доставляють до цілі ракетами.

2.1.2.4. Вибухова зброя, що доставляють до цілі комбінованим способом.

2.2. Зовнішнім виглядом:

2.2.1. Звичайні.

2.2.2. Переробні.

2.2.3. Саморобні.

2.2.4. Атипічні.

2.2.5. Антикварні.

2.2.6. Сувенірні.

2.3. Принципом управління:

2.3.1. Вибухова зброя контактного управління.

2.3.2. Вибухова зброя дистанційного управління.

2.3.3. Вибухова зброя із годинниковим механізмом.

3. Вибухової зброї і вибухових речовин за:

3.1. Способом і місцем виготовлення:

3.1.1. Заводські.

3.1.2. Кустарні.

3.1.3. Переробні.

3.1.4. Саморобні.

3.1.5. Антикварні.

3.1.6. Експлуатаційні.

3.1.7. Природні.

3.2. Призначенням (сферою застосування):

3.2.1. Військові.

3.2.2. Промислові.

3.2.3. Геолого-добувні.

3.2.4. Будівничі.

3.2.5. Метеорологічні.

3.2.6. Спортивні.

3.2.7. Видовищні (піротехнічні).

3.2.8. Каскадерські.

3.2.9. Переробні.

3.2.10. Саморобні.

3.2.11. Сувенірні.

3.2.12. Антикварні.

Сутність і практичне значення класифікації вибухів за природою полягає у наступному. Вибухи фізичної природи настають тоді, коли потенціальна енергія зжатого газу переходить у кінетичну, коли міцність стінок оболонки стає недостатньою унаслідок підвищення тиску газу або при хімічному (корозійному тощо) чи фізичному (знос, стискування та ін.) зменшенні міцності цих стінок.

Характерні ознаки такого вибуху – наявність великих фрагментів оболонки і практичною відсутністю у повітрі ультрасубстанцій газу (оскільки він дуже швидко розсіюється). Такі ультрасубстанції можна знайти лише тоді, коли повітря на місці діяння було законсервовано дуже швидко після вибуху, але коли були також швидко зібрані природні адсорбенти газу.

Прикладом вибуху фізичної природи може бути вибух газового балону від експлуатаційного чи механічного зменшення товщини стінок оболонки чи від перегрівання балону, у силу чого тиск у балоні значно підвищився.

Вибухи хімічної природи стають в наслідок хімічної реакції певних речовин, які здатні до надто швидкої реакції із виділенням великої кількості газів. Прикладом такого вибуху може бути вибух природного газу, концентрація якого у приміщенні підвищилася до критичної межі і виникло будь-яке джерело полум’я, навіть іскри побутової лампочки чи електропроводки, запалений сірничок чи цигарка тощо. У даному випадку немає локальних руйнувань, останні масштабні і, як правило, супроводжуються пожежами (ефект догорання).

Конденсовані вибухи також мають хімічну природу, проте здійснюються, як правило, за допомогою вибухових пристроїв:

1. Ініціюючих вибухових речовин, які дуже чутливі до нагрівання, удару, трясіння та інших подібних дій і застосовуються для підриву інших вибухових речовин (гримуча ртуть, азид свинцю, тетразен, тринітрорезорцинат свинцю та ін.).

2. Вибухових речовин бризантної дії, тобто такі, для підриву яких треба застосувати ініціюючі ВР (тротил, тетрил, гексоген, нітрогліцерин, пікринову кислоту та ін.).

3. Вибухові речовини метаючої дії (димний чи бездимний порох).

4. Механічні суміші речовин, які окремо не є вибуховими, наприклад, аміачно-селітрена суміш нітроефіромістівних ВР, нітросполучень і речовин та ін. Для їх підриву необхідні ініціюючі ВР або джерело спалаху.

Конденсовані ВР і механічні суміші мають заглиблення (вирву) в епіцентрі вибуху, де найбільша ймовірність знайти продукти вибуху і непродетоновані ВР. Із середини заглиблення та з гребенів треба вилучати ґрунт у кількості 1 кг.

Мікросубстанції бездимного пороху краще за все екстрагувати за допомогою ватного тампону, змоченого у дистильованій воді, а кіптяви – у бензолі.

Якщо природа ВР невідома, то краще за все використати два тампони, спочатку змочений в ацетоні, а потім – у дистильованій воді.

Якщо ймовірним носієм виступає асфальтове покриття, то воно береться у кількості 1 кг і заливається у скляній ємкості гексаном.

Особливість огляду місця діяння, збирання та особистого дослідження вибухових пристроїв полягає у:

1. Невідкладності цих дій.

2. Обов’язковості участі спеціаліста – вибухо-техніка, який має забезпечити безпеку, ефективність і раціональність роботи з вибуховими пристроями.

3. Необхідності встановлення епіцентру вибуху (для конденсованих вибухів).

Останнє завдання можна виконати шляхом експертного дослідження тих металевих речових джерел, які підозрюються як частини вибухового пристрою, або які знаходилися у безпосередньому контакті з ВП у момент вибуху.