- •Валютные операции
- •1. Призначення та класифікація валютних операцій
- •2. Особливості розвитку валютного ринку України. Інформаційне забезпечення операцій на валютному ринку України.
- •3. Поточні валютні операції: види та порядок укладання.
- •4. Види ордерів на ринку поточних валютних операцій та методи їх скасування.
- •5. Термінові валютні операції: види та порядок укладання.
- •6. Поняття та класифікація валютних операцій своп. Практика укладання та використання угод своп.
- •Поняття спекулятивних операцій. Характеристика світового ринку спекулятивних валютних операцій.
- •Валютний арбітраж та його види. Фундаментальний та технічний аналіз валютного ринку.
- •Неторгові валютні операції, їх призначення і класифікація
- •Відкриття і ведення валютних рахунків
- •Облік операцій за рахунками фізичних осіб в іноземній валюті
- •Кореспондентські відносини з іноземними банками.
- •Валютне регулювання в системі державного регулювання економіки. Форми та інструменти державного регулювання валютних відносин.
Облік операцій за рахунками фізичних осіб в іноземній валюті
Відкриття та ведення депозитних рахунків в іноземній валюті
Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті можуть відкривати як юридичні, так і фізичні особи. Особливістю цих рахунків є те, що кошти зберігаються тривалий термін, а відкриваються рахунки для заощаджень і одержання доходів - процентів.
Документи для відкриття вкладного рахунку такі ж, як і при відкритті поточних валютних рахунків. Між банком і клієнтом укладається депозитний договір.
На депозитний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховують готівкові та безготівкові кошти з інших валютних рахунків, видають готівку або платіжні документи для вивезення інвалюти за кордон, перераховують інвалюту безготівково на інші рахунки в іноземній валюті.
Подібний режим роботи і за депозитними рахунками фізичних осіб-нерезидентів, однак при зарахуванні іноземної валюти нерезиденти повинні подати митну декларацію.
Кореспондентські відносини з іноземними банками.
Кореспондентські міжбанківські відносини — це: різноманітні форми співробітництва між двома банками, які базуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень; договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України). Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками. Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку. Причини актуальності кореспондентських відносин: необхідність знання права і звичаїв торгівлі країн; необхідність знання особливостей іноземних ринків; ведення рахунку і розрахунків в інвалюті; географічна віддаленість; інший часовий пояс; знання іншого ринку. Державний експортно-імпортний банк України у даний час встановив кореспондентські відносини з 355 банками світу. Розрахунки ведуться через 52 рахунки ностро у ВКВ, а також 5 рахунків у російських і білоруських рублях. Рахунки у ВКВ відкриті в банках 22 країн світу (Європа, Північна Америка, Азія, Австралія). Рахунки в закордонних банках потребують постійного спостереження за їх станом. Тому в умовах ще недостатньо розвинутої інфраструктури це може принести Державному експортно-імпортному банку України додаткові проблеми. Корвідносини використовуються при здійсненні угод з метою: звернутися за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі; одержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів; рекомендувати партнера як адресата-референта; рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб; включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.
Мета кореспондентських відносин — використання для надання послуг клієнтам банку (здійснення базисних операцій):платіжний оборот; проведення комерційних операцій: платіжний оборот без документів; документарні операції; платежі по чеках; надання гарантій.
Операції через інкасо або акредитив визначаються як документарні операції. Для розрахунків підприємств нашої країни із зарубіжними контрагентами характерні документарні операції, тобто платежі, які здійснюються на підставі документів, що підтверджують факт перевезення товару, його оцінку, страховку і стан. До таких документів належать морські коносаменти, авіаційні та залізничні накладні, страхові поліси, рахунки-квитанції, свідоцтва про походження товару, сертифікати якості, довідки про вагу вантажу. Вказані розрахунки здійснюються у формі документарних інкасо та документарного акредитива на платній основі. Як правило, банки заздалегідь обмінюються каталогами тарифів за вказані послуги. До числа операцій, які базуються на угодах з клієнтурою, належать платежі по чеках і надання гарантій. Чеки оформлюються або банками за дорученням клієнтів (індивідуальних чи фірмових) з метою виконання зобов’язань або чек пред’являється самим клієнтом на ім’я його банку. Чеки використовуються тоді, коли між наказодавцем і бенефіціаром немає рахунку і коли врегулювання зобов’язань не може бути досягнуто через переказ. Як правило, банк може брати на себе різні види гарантій за дорученням клієнтів (наприклад, гарантію платежу, гарантію поставки товарів, гарантію виконання зобов’язань, гарантію забезпечення) та відповідає за їх зобов’язання.
Кореспондентський рахунок. На коррахунках знаходять своє відображення всі операції, які проводяться між клієнтом (банком клієнта) та банком-кореспондентом. Вони фіксуються записами у дебіт і кредит рахунку, зняттям сум з рахунку та зарахуванням на рахунок. Власник рахунк регулярно інформується про стан свого рахунку. Щодня, протягом якого по рахунку робилася хоча б одна проводка, складається виписка з поточного рахунку за один день (виписка з рахунку, яка надається клієнтові). Передача виписок може здійснюватися поштою або по системі S.W.I.F.T. З поштовою випискою, яка в обов’язковому порядку передається клієнтові, передається й авізо про здійснення відповідної операції. Авізо, як правило, складається при занесенні сум на рахунок і містить детальну інформацію про наказодавця та бенефіціара, а також відповідні вказівки для отримання платежу з тим, щоб останній міг правильно фіксувати надходження платежу. При дебетуванні рахунку (записи у дебіт рахунку) авізо, як правило, не надсилається, оскільки власник рахунку в даному випадку сам дав розпорядження.
Внутрішний кореспондентський рахунок. Поряд з функцією контролю внутрішній кореспондентський рахунок дуже важливий для розпорядження рахунку в іноземній валюті. Така бухгалтерія за принципом дзеркального відображення дозволяє дуже оперативно розпоряджатися своїм рахунком в інвалюті, тобто не допускати перевищення виділених лімітів кредитування та своєчасно «підгодовувати» свої активи. У цьому зв’язку треба зупинитися на понятті «валютування». Факт здійснення запису у певний визначений день зовсім не означає, що зарахована сума знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня внесення запису. Аналогічним чином списана сума також не припиняє перебувати в його розпорядженні з дня внесення запису. Головний момент — валютування, тобто додаткова відмітка про дату валютування поряд з проведеною сумою у виписки з рахунку.
Валютування означає, що: дебетована сума не знаходиться у розпорядженні власника рахунку з дня валютування; стосовно зарахованої на рахунок суми власник рахунку має право розпоряджатися негайно, але гроші переходять у його власне розпорядження з нарахуванням відповідних процентів лише з дня валютування. Якщо власник рахунку розпоряджається сумою, яка надійшла, до настання дати валютування, то в даному разі (за відсутності іншого забезпечення рахунку) він іде на перевищення кредиту, за що і зобов’язані платити відповідні проценти кредитору.
Дата валютування — протягом 48 годин сума зараховується на коррахунок в іншому банку за датою валютування поточного дня. Наприклад, німецькі банки зараховують кошти за датою поточного дня, якщо вони були відправлені до 10-00 за франкфуртським часом. Основні записи проводяться тільки по рахунку лоро. Інакше кажучи, ці записи є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу, для виконання, якщо йдеться про записи у кредит рахунку і для нарахування процентів.
Процес створення кореспондентських відносин. Перший етап. Вибір партнера. Збирається інформація про можливого партнера за кордоном через: публікації міжнародних фахових журналів; міжнародну пресу; центральні банки відповідних країн; посольства України у відповідних державах, посольства інших держав в Україні; міжнародні організації, клієнтів та їх ділових партнерів; візити представників іноземних банків; візити іноземних банків; річні звіти банків. Таким чином створюється уявлення про банки тієї чи іншої держави.
Критерії вибору банку-кореспондента. Мережа філій цього банку всередині країни, що дозволяє швидко і дешево здійснювати розрахунки, користуючись потенціалами банку-кореспондента в усіх частинах його держави. Його представництва в інших важливих центрах міжнародної торгівлі за кордоном дають можливість заощадити час при створенні кореспондентських банківських відносин у разі, якщо обсяг зовнішньої торгівлі невисокий, а також рефінансувати свої операції у валюті третьої держави.
Кількість банків-кореспондентів обраного банку. Спектр послуг, які банк-кореспондент може запропонувати: Професіоналізм персоналу. Творчий потенціал у пошуку рішень. Надійність. Швидкість реакції у спільній діяльності. Аналіз цін на різноманітні банківські послуги.
Другий етап. Встановлення зв’язку з обраним банком До банку надсилається лист із пропозицією встановити кореспондентські відносини. До листа додаються звіт про діяльність, статут та копія ліцензії Національного банку на проведення банківських операцій.
Третій етап. Укладення кореспондентської угоди. Кореспондентська угода — договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування кореспондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов’язання сторін.
Четвертий етап. Відкриття кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку — юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеної кореспондентської угоди; спеціальний рахунок, що відкривається банківськими установами і тільки банківським установам.
Види кореспондентських рахунків: рахунки ностро — рахунок банку А у банку Б; рахунок у банку-кореспонденті, який веде кореспондуючий рахунок («наш рахунок у вас»); рахунок лоро — рахунок банку Б у банку А; рахунок в обслуговуючому банку («ваш рахунок у нас»).
Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентських рахунків. Для відкриття рахунку банк-кореспондент надає такі документи: дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин;
заяву на відкриття рахунку; нотаріально завірені копії статуту та банківські ліцензії; картку із зразками підписів та відбитком печатки; баланс та довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.
Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт. Вид зв’язку для передачі інформації банки-кореспонденти обирають самі; обов’язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення конфіденційності.
Механізм відкриття кореспондентського рахунку. Аналогічно встановленню банківських кореспондентських відносин один з партнерів повинен повідомити іншому про своє бажання відкрити в нього рахунок. У своїй політиці відкриття рахунків, наприклад Державний експортно-імпортний банк України, дотримується принципу: зазвичай відкривати рахунки в конкретних валютах у банках тих країн, для яких дана валюта є національною. Проте тут існують винятки. Наприклад, рахунки в доларах США, крім американських банків, відкриті в банках Німеччини, Великобританії, Швейцарії, Угорщини, Австрії, Росії. Для відкриття всіх цих рахунків і використання в розрахунках були вагомі підстави (наприклад, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Цюрих є фінансовими центрами світу; доцільність рахунку в Московському Міжнародному банку зумовлений політико-економічними факторами і т. д.).
Найчастіше встановлення кореспондентських відносин супроводжується взаємним відкриттям рахунків. Проте це не є правилом. Заяву про відкриття рахунку можна зробити в усній формі, висловивши її у ході переговорів банку або по телефону. Однак банку, що відкриває рахунок, варто надати слідом за цим підтвердження в письмовій формі. Трапляються випадки, коли від банків-кореспондентів надходить повідомлення про відкриття вітчизняному банку кореспондентського рахунку. Якщо це не відповідає намірам банку, то він відмовляється від відкриття кореспондентського рахунку і доручає зазначеному банку закрити цей рахунок. У разі, якщо банк-кореспондент відкрив нам рахунок через те, що на ім’я банку надійшов переказ, тоді в дорученні про закриття рахунку необхідно зазначити банк, в який має бути здійснений даний переказ.
П’ятий етап. Обмін контрольними документами Контрольні документи — документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім’ям. Перелік контрольних документів: річний звіт/баланс; список підписів уповноважених осіб; угода щодо використання кодового ключа, кодів S.W.I.F.T. (кодів, що гарантують істинність); список банків-кореспондентів в інших країнах; якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави).
Рекомендований додатковий перелік документів: список філій усередині країни з їх адресами;
ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань; додаткові інформаційні публікації про банк по загальних питаннях.
Шостий етап. Домовленість про контрольні ключі Досягнення згоди про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при кодуванні важливих повідомлень у майбутньому. При цьому прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі. З метою нерозголошення даної надзвичайно важливої інформації банк повинен довіряти свої перевірочні коди тільки працівникам, що заслуговують особливої довіри.
