50) Спеціальне розслідування нещасних випадків в харчовій галузі.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

• нещасні випадки зі смертельним наслідком;

• групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їхнього здоров'я;

• випадки смерті на підприємстві;

• випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків;

• нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю, за рішенням органів Держнаглядохоронпраці.

Спеціальне розслідування організовує роботодавець, або орган, до сфери управління якого належить підприємство, або місцева держадміністрація, або виконавчий орган місцевого самоврядування.

зультатами розслідування складаються такі документи:

• акт спеціального розслідування за формою Н-5;

• карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5 (у випадку їх розслідування);

• акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого окремо;

• також оформлюються інші матеріали, передбачені Порядком.

Кількість примірників актів визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким документи надсилаються. Спеціальна комісія зобов'язана:

• обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до цього;

• визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

• з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

• визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

• установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

• зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з розгляду питань щодо розв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв'язання відповідним органам, а також дати потерпілим (членам їх сімей, особам, які представляють інтереси потерпілих) роз'яснення щодо їх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.

Роботодавець протягом п'яти діб з моменту підписання акта спеціального розслідування чи одержання припису посадової особи органу Державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

51)Законодавчі та нормативні акти з охорони праці в галузі.

Законодавча база з охорони праці регламентує все, що зв’язано із створенням ізабезпеченням безпечних умов праці.Правовою основою законодавства України про охорону праці є:

Конституція України

Закон України „Про охорону праці”

Кодекс законів про працю України (КЗпП)

Закон України „Про охорону здоров’я”

Закон України „Про пожежну безпеку”

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччянаселення”

Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”.

В Конституції України (стаття 43) записано:„Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею,яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”„Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, ненижчу від визначеної законом”„Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’яроботах забороняється”В статті 45 Конституції проголошено:кожний, хто працює, має право на відпочинок.Це право забезпечується наданням днівщотижневого відпочинку, а також оплачуваноїщорічної відпустки, встановленнямскороченого робочого дня щодо окремихпрофесій і виробництв, скороченої тривалостіроботи у нічний час