Висновки

Дослідивши проблему державного кредиту і його ролі у формуванні фінансових ресурсів держави, можна зробити наступні висновки:

1. Державний кредит — сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з іншого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта).

Об’єктивною причиною існування державного кредиту є суперечність між потребами держави у фінансових ресурсах та можливостями їх задоволення за рахунок бюджетних фондів.

Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну.

2. Державний кредит може мати товарну і грошову форму. Товарну форму використовують під час розладнання грошової системи. Зазвичай, державний кредит виступає у грошовій формі.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім; централізованим та децентралізованим; короткостроковим, середньостроковим та довгостроковим.

3. Джерелами погашення державних позик можуть бути:

— доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

— додаткові надходження від податків;

— економія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

4. Держа́вний борг Украї́ни — загальна сума заборгованості України, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань.. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку – розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

Дефіцит бюджету і державний кредит, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові – це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Мета політики управління боргом - одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжною балансу в майбутньому.

5. Сума державного боргу України на кінець 2012 року знаходилася на рівні 323,47 млрд. грн., у тому числі: зовнішнього – 181,81 млрд. грн.. (53,21% від суми державного боргу), внутрішнього – 141,66 млрд. грн.. (43,79%). За наведеними даними можна визначити, що більша частка державного боргу України є зовнішнім боргом, і це – негативний фактор щодо формування економічної безпеки держави. Гарантований державою борг знаходився на рівні близько 108,76 млрд. грн., у тому числі: зовнішній – 94,93 млрд. грн. (87,29%); внутрішній – 13,83 млрд. грн. (12,71%).

При цьому, державний борг України збільшився на 96,478 млрд. (42,

Динаміка зовнішнього кредиту України у 2012 році визначалася:

- значними обсягами чистих зовнішніх залучень Уряду (7.0 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3.5 млрд. дол. США);

- суттєвим накопиченням короткострокового боргу інших секторів за торговими кредитами і простроченою заборгованістю (4.7 млрд. дол. США):

- скороченням довгострокових зобов'язань українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США).

6. Ситуація внутрішнього боргу вважається більш сприятливою, ніж боргу зовнішнього, оскільки за зростання зовнішнього боргу країна може потрапити не тільки в економічну, а й у політичну залежність від країни-кредитора. Тому в розвинутих країнах парламенти встановлюють різні обмеження для зовнішніх запозичень уряду.

Внутрішній державний борг України протягом 2008-2012 років мав позитивну тенденцію, що демонструє значне піднесення внутрішньої заборгованості України. Темп приросту в 2012 році проти 2008 року становить 753%, а в 2012 році проти 20010 року 55,55%.

6. Найбільшу частку в загальній сумі боргу у 2012 р. становить борг, виражений в національній валюті - 35,98%, наступною за величиною валютою є долар США – 30,04% та спеціальні права запозичення – 29,95%. Найменшою часткою є японська єна, що становить 0,28% від загального боргу порівняно з євро 3,75%.

В структурі державного боргу станом на 31.12.2012 р. найбільшу частку (43%) складає заборгованість перед юридичними особами. Наступною за величиною є борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку – 26% та борг за позиками, наданими закордонними органами управління – 23%. Незначну частку становить заборгованість за позиками, наданими іноземними органами управління – 5%, заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління – 3% та борг перед банківськими установами – 1%.

7. Державний кредит безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. В окремих випадках з його допомогою можуть мобілізовуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.

Скорочення державного кредиту України можна досягнути за допомогою низки заходів, основними з яких є:

1) встановлення жорсткої системи контролю та звітності за надходженням і витрачанням коштів, що зменшить вплив "тіньового" сектору економіки, державних зловживань та забезпечить ефективність державних видатків;

2) скорочення видатків на утримання органів державної влади;

3) зменшення видатків на соціальний захист шляхом здійснення пенсійної реформи, зокрема запровадження другого рівня пенсійної системи;

4) розширення бази оподаткування шляхом скорочення податкових пільг;

5) ефективне використання коштів від приватизації державного майна тощо.

8. Напрями удосконалення механізму регулювання державного кредиту:

- визначення та законодавче закріплення напрямку боргової стратегії, зокрема щодо співвідношення внутрішньої та зовнішньої складової державних запозичень;

- здійснення боргового планування в органічному поєднанні та на основі єдиної методології з бюджетним та макроекономічним плануванням:

- розробка та законодавче затвердження ліміту приросту за рік окремо державного внутрішнього та державного зовнішнього кредитів в абсолютному вимірі та у співвідношенні до основних макроекономічних показників розвитку економіки країни;

- розробка та впровадження середньострокової програми регулювання державного кредиту як елементу будови ефективної системи планування державної заборгованості.