10.Характеристика елементів системи соціально-трудових відносин

Предмет социально-трудовых отношений - это социально-экономические процессы и явления, которые возникают в социально-трудовой сфере и связаны с формированием и воспроизводством человеческого капитала.

Основную роль в определении типа социально-трудовых отношений играют принципы равенства и неравенства. От того, в какой мере комбинируются эти принципы, зависит тип социально-трудовых отношений. Основой СТО могут быть такие принципы:

• Солидарность: совместимая ответственность людей, которая основывается на личной ответственности и согласии, единомыслии и общности интересов.

• Конкуренция: СТО между людьми и коллективами.

• Патернализм, или государственный патернализм, характеризуется тем, что главная роль в СТО отводится государству. Работник из субъекта СТО превращается в объект.

Он присущ плановой административно-командной системе, когда государство о всех заботилось и все .

Принцип субсидиарности заключается в том, чтобы сберечь стремление человека к самостоятельности и самореализации, и призван предотвращать перенесение ответственности на других субъектов СТО.

• Социальное партнерство, основано на соц-м мире, который обеспечивает согласование важнейших СТ интересов работодателей и наемных работников.

• Конфликт – случай обострения противоречий в трудовых отношениях.

Конфликт может проявляться в таких формах: молчаливое неудовлетворение; открытое неудовлетворение, ссора, забастовка и другие. С одной стороны, конфликт является желаемым, поскольку он выступает фактором социального развития, способствует формированию нового уровня взаимопонимания и сотрудничества, но с другой - он выступает фактором разрушения социально-трудовых отношений. В связи с этим одновременно с трудовым конфликтом должно существовать социальное партнерство - согласие.

Дискриминация – ограничение прав субъектов СТО, которые препятствуют их доступу к равным возможностям на рынке труда.

Дискриминация может быть по таким признакам, как: возраст, пол, национальность, расовые признаки, прием на работу, получение образования и т.д.

Основними чинниками формування і розвитку СТО є:

• Соціальна політика - це стратегічний соціально-економічний напрям, вибраний країною для всестороннього розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень і умови їх життя і праці. Вона включає: соціальний захист, соціальну підтримку і соціальну допомогу.

• Глобалізація економіки - це процес формув-ня системи між нар. Розподілу праці, вищий стан інтернаціоналізації, посилення зв’язків між усіма сторонами між нар співробітництва.

• Розвиток суспільної праці і виробництва.

11. .Рівні системи колективно-договірного регулювання в Укр. Та зміст відпов. Угод

В странах с рыночной экономикой социально-трудовые отношения на всех уровнях управления регулируются на основе коллективно-договорной системы, которая включает национальный, отраслевой и региональный уровни и уровень предприятия.

• На національному рівні укладається генеральна угода – це угода, яка визначає загальні принципи проведення соціально-економічної політики в державі в даний час і охоплює інтереси роботодавців і найманих працівників, має соціальний характер, за участю представників профспілок і власників засобів виробництва.

Сферою регулювання є принципи і норми реалізації соц.-екон політики і СТВ, розвиток соц. партнерства

Суб’єктами соціального партнерства є представники Уряду, організацій роботодавців та профспілок

На національному рівні в межах Генеральної угоди розв'язуються такі питання:

- єдині для всієї території країни компенсаційні доплати за працю у шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями;

- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва, робіт, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

- єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними професіями і посадами;

- максимальна тривалість робочого тижня;; охорона праці і довкілля;

- соціальний захист уразливих верств населення;

- задоволення духовних потреб населення;

- взаємні зобовязання сторін щодо виконання угоди.

На галузевому рівні укладаються галузеві угоди, суб'єктами яких є: представники організацій роботодавців та галузевих профспілок; Міністерство праці та соціальної політики України.

Сфера регулювання галузевої угоди - галузеві норми і мінімальні гарантії у сфері праці, а також специфічні умови для професійних груп і категорій працівників.

У межах галузевої угоди розглядаються такі питання:

- єдині для підприємств відповідної галузі тарифної сітки для робітників і шкали співвідношення мінімальних посадових окладів за групами посад керівників;

- єдині для різних категорій працівників розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп;

- вимоги до організації і нормуванню праці;

-зобовязання сторін щодо забезпечення зайнятості;

- вимоги до охорони праці; система контролю за виконанням угод;

- відповідальність сторін за невиконання угод.

 На регіональному рівні укладаються регіональні угоди між регіональними об’єднаннями профспілок і місцевих органів державної влади. Сферою їх регулювання є: норми соціального захисту працівників, виходячи з повноважень місцевих органів влади. Розв'язуються такі задачі, як:

- розмір прожиткового мінімума;

- мінімальні соціальні гарантії оплати праці та доходів.

 На рівні підприємства укладається колективний договір, який є правовим актом, що регулює СТО між найманими працівниками та роботодавцями. Суб’єктами соціального партнерства є роботодавець, комітет профспілки та працівники, а предметом переговорів – тарифні умови, форми та системи оплати праці, робочий час, охорона праці тощо.

В колективному договорі розглядаються такі питання:

- зміни в організації виробництва і праці;

- регулювання зайнятості; режими праці і відпочинку; умови праці та її охорони;

- розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів або єдина тарифна сітка для оплати усіх працівників;

- види і розмір доплат і надбавок, премій; форми і системи оплати праці;

- умови оплати понаднормового часу, простою не з вини працівника;

- медичне обслуговування, організація відпочинку працівників;

- взаємні зобовязання щодо виконання прийнятої угоди.