2. Категорія простору в суспільній географії.

Відомо, що простір і час виступають найбільш загальними науко­вими категоріями і відтак їх розглядають як міждисциплінарні об'єк­ти досліджень. Але більшість наук у рамках так званого реального простору розглядають свої предметні простори, які можна трактува­ти як певні підпросториреального простору. Так само і в межах єдино­го природного часу багато наук виділяють свій характерний час, за яким досліджують динаміку, зміни й розвиток тих чи інших явищ. В одних науках цс ери й періоди, що тривають мільйони років, у ін­ших — це явища, які протікають протягом секунд та їх часток.

Свого часу В. І. Вернадський наголошував різне сприйняття про­стору природничниками та математиками. У математиці простір абстрактний, "порожній", незаповнений. багатовимірний, а в при­родознавстві він завжди є реальним і змістовним. Традиційно виді­ляю и, реальний простір і час: реальний простір — трьохвимірний. реальний час оліюнаправлений. незворотний. рівномірний і безпе­рервний. Говорять також і про перцептуальиі (від латинського регсерсіо — сприйняття) простір і час. які залежать від нашого сприйняття простору і часу. Такий підхід наголошував І. Капі, за яким час і простір є ([юрмами нашої чуттєвості. Ця теза одержала розробку у працях британського філософа й математика Б. Рассела. Говорять також про концептуальні простір і час, маючи на увазі по­нятійні, мислені. уявні простір і час, поширені в математичних фор­ма іізапіях.

Географія досліджує земний простір і, відповідно, користується земним часом. У своїй предметній області географи на чільне місце традиційно ставлять саме земний простір (геопростір). певним чи­ном абстрагуючись від часу. Зрозуміло, що таке абстрагування умов­не, жодною мірою не абсолютне. Час присутній у географічних до­слідженнях як траєкторія генези. змін та розвитку компонентів зем­ної поверхні, як динаміка та еволюція господарського використан­ня природного середовища. Але у визначенні предмету суспільної географії час відходить на другий план: суспільна географія — нау­ка про соціально-економічне впорядкування ландшафтної оболон­ки, про геопросгорову (територіальну) організацію суспільства. Це суто пізнавальний (гносеологічний) прийом для виділення предмет­ної сутності географії. Видатний французький географ Е. Реклю за­значав, що історія — це географія в часі, а географія — історія у про­сторі.

Просторовий (територіальний) підхід в географії не обмежуєть­ся дослідженням форм територіальної організації природного сере­довища, населення і господарства. Він поєднується і взаємодіє з ге­нетичним підходом, за яким всі географічні явища розглядають як процеси, що мають свою генезу, динаміку, просторові відмінності, закономірності просторового поширення.

Важливе місце у суспільно-географічних дослідженнях посідає іс­торичний (ретроспективний) час. Звичайно, його розбивають на певні періоди, етапи, виходячи з гіпотези, що суспільно-історичні процеси підпорядковані реальному часові. Дослідники намагаються зрозуміти й відобразити найбільш загальні властивості таких про­цесів, визначити тенденції та напрямки їх розвитку, встановити пев­ні закономірності послідовної зміни етапів, періодів, фаз розвитку. На особливу увагу заслуговує хронологічна різноплановість компо­нентів геосфери: одні з них (літосфера, геологічні об'єкти і структу­ри) змінюються дуже повільно, інші (погода, метеорологічні проце­си) — дуже швидко й динамічно. І в суспільній географії динаміка соціально-економічних процесів може бути