Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОП.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
273 Кб
Скачать
☆

41. Мікроклімат робочої зони.

Мікроклімат робочої зони - це клімат внутрішнього середовища виробничих помешкань, що визначається сполученнями температури повітря (t ) , відносної вологості повітря ( ), швидкості прямування (рухливісті) повітря (v), барометричного тиску (P) та інтенсивності теплового випромінювання (E).  Виходячи з цього потенційними шкідливими виробничими чинниками в цьому випадку є підвищена або знижена температура повітря робочої зони;  підвищена або знижена вологість повітря; підвищена рухливість повітря; підвищений рівень інфрачервоної радіації;  підвищений або знижений барометричний тиск.  Робоча зона - простір, висотою до 2 м над рівнем полу або площадки, на якому знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працюючих. Місце, на якому працюючий знаходиться більш 50% або більш 2 годин безупинно свого робочого часу, називається постійним робочим місцем.  Задовільні для здоров'я працюючих (оптимальні або припустимі) параметри мікроклімату робочої зони залежать від інтенсивності фізичного навантаження працюючого (виконуваної роботи) і коректуються в залежності від часу року й інтенсивності теплового випромінювання, що генерується навколишнім устаткуванням.  Принцип виміру температури повітря - метод непрямих вимірів, що полягає в перетворенні градіенту температур у градіент об'ємного розширення речовини.  Принцип виміру відносної вологості повітря (при використанні психрометра) - метод непрямих вимірів, що полягає в перетворенні градіенту енергетичного уносу при випарі води в градіент температур «сухого» і «вологого» термометрів.  Принцип виміру барометричного тиску - метод непрямих вимірів, що полягає в перетворенні градіенту тиску стовпа атмосферного повітря в градіент зміни геометричних розмірів датчика барометра.  Принцип виміру швидкості прямування повітря (при використанні анемометрів) - метод непрямих вимірів, що полягає в перетворенні швидкості обертання датчика анемометра у швидкість прямування повітряного потоку. Особливість вимірювального процесу - застосування методу усереднення даних.  Принцип виміру інтенсивності теплового випромінювання (при використанні актинометрів) - метод непрямих вимірів, що полягає в перетворенні градіенту теплового випромінювання в градіент температур «начерненого» і стандартного термометрів.  Мікроклімат у робочій зоні визначає з одного боку характер виробничих процесів, з іншого - природні джерела теплоти і вологості, що дають ефект нагрівання або охолодження організму. Параметри мікроклімату: 1) температура повітря Т, 0С;2) відносна вологість Y, %;3) швидкість руху повітря V, м\с. Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п. Нормування параметрів мікроклімату  здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату.  Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я. Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:  1) періоду року; 2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню; 3) виду робочого місця.

42.Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу. Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі. Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характерризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи. Статична робота пов'язана з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, а також з наданням людині робочої пози. При статичній роботі сприйняття навантаження залежить від функціонального стану тих чи інших м'язових груп. Особливістю статичної роботи є її виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і напруженням м'язів та відсутністю умов для кровообігу, унаслідок чого знижується подача кисню та відбувається нагромадження продуктів розпаду у клітинах. Тривала присутність осередку напруження в корі головного мозку, сформованого групою навантажених м'язів, призводить до розвитку стомлення (тимчасове зниження працездатності). Динамічна робота — це процес скорочення м'язів, пов'язаний з переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. Енергія, що витрачається при динамічній роботі перетворюється в механічну і теплову. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м'язів. Показниками фізичного навантаження можуть служити частота серцевих скорочень (поштовхів/хв), кров'яний тиск (мм рт. ст.), розподіл кровообігу в тканинах (мол/хв на 100 м м'язової тканини), максимальне споживання кисню (мол/хв на 1кг маси тіла) і т. ін. Статичне навантаження з енерговитратами понад 293Дж/с відноситься до важкого. При виконанні робіт зі значною м'язовою напруженістю (грабар, вантажник, коваль, лісоруби, і ін.) енергетичні витрати за добу досягають 16,8...25,2 МДж (4000-6000 ккал). Добові витрати енергії для осіб, що виконують роботу середньої тяжкості (верстатники, сільськогосподарські робітники та ін.) —12,5...15,5 МДж (2900-3700ккал).