39. Теоретичні засади оцінки бізнесу

Оцінювання бізнесу — це впорядкований процес визначення вартості підприємства, який полягає у формулюванні задачі, збиранні інформації та аналізі її з метою отримання обґрунтованої оцінки вартості.

Об’єктивна, обґрунтована оцінка вартості підприємства або нерухомості, що приносить дохід, необхідна не тільки в операціях купівлі-продажу, а й у разі: здавання нерухомості в оренду, акціонування підприємств і перерозподілу майнових паїв; залучення нових пайовиків і додаткової емісії акцій; оподаткування та страхування нерухомості; кредитування під заставу майна та залучення інвесторів, у тому числі закордонних; банкрутства, настання прав успадкування, судового вироку та інших операцій, пов’язаних із реалізацією майнових прав.

40. Процес оцінки вартості бізнесу

Незалежно від того, яку оцінку вартості (в обміні чи в користуванні) треба зробити, умовно процес оцінювання може бути поділений на шість етапів (рис. 12.2 [113]):

1. Формулювання задачі.

2. Складання плану оцінювання.

3. Збирання та перевірка інформації.

4. Застосування доцільних підходів до оцінювання.

5. Узгоджування.

6. Звіт про результати оцінювання вартості.

На першому етапі уточнюється, в чому полягає задача оцінювання. Зазвичай мета оцінювання — з’ясування, яку вартість слід установлювати (ринкову, інвестиційну тощо

Після того як з’ясовано і визначено задачу, необхідно структурувати сам процес оцінювання, визначитись, яка інформація необхідна. Щоб уникнути зайвого дублювання, непродуктивних витрат і втрат часу, складають план проведення оцінювання (другий етап). У плані ідентифікують фактори та інформацію, які слід проаналізувати

Далі розглядається можливість застосування одного з трьох традиційних підходів до оцінювання вартості: дохідного, ринкового чи витратного.

Надійність висновків аналітика з оцінювання залежить від якості та обсягу використовуваних ним даних. Тому на наступному (третьому) етапі необхідно намагатися зібрати найкращу інформацію з тієї, що є доступною.

Потім зібрані дані слід проаналізувати (четвертий етап) відповідно до застосовуваних для оцінювання підходів.

У загальних рисах, ринковий підхід базується на використанні принципу заміщення. Для порівняння вибираються конкуруючі об’єкти.

Витратний підхід також базується на принципі заміщення. Крім нього використовують принципи: найкращого та найефективнішого використання, внеску, збалансованості, економічної величини та економічного поділу.

Дохідний підхід — це процес визначення поточної вартості майбутніх вигод. Тут застосовується оцінювальний принцип сподівання.

Узгодження — наступний (п’ятий) етап. Це процес логічних міркувань і прийняття рішення про остаточну оцінку вартості об’єкта.

Під час цього процесу оцінювач перевіряє застосовність принципів оцінювання на різних стадіях.

Останнім кроком (шостий етап) є складання звіту, що містить остаточні висновки щодо отриманих результатів проведеного оцінювання. Він може мати форму стандартного аркуша або детального письмового звіту.