Лекція № ___. Тема: Психологія групової динаміки

Мета: сформувати у студентів уявлення про групу, колектив, про процес комунікації у групі та про основні методи вивчення міжособистісних стосунків.

План:

1. Поняття групи, колективу в психології.

2. Взаємодія та комунікація в групі.

3. Методи вивчення міжособистісних стосунків

Рекомендована література:

1. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.

2. Андреева Г.М. Социальная психология . - М., 1995.

3. Донцов А.И. Психология коллектива. - М., 1984.

4. Земска М. Семья и личность. - М., 1986.

5. Зигерт В., Лаш Л. Руководить без конфликтов. - М., 1990.

6. Красовский Ю.Д. Управление поведением в фирме: эффекты и парадоксы (на материале 120 российских кампаний): Практическое пособие. - М., 1997.

7. Кричевский Р.Д. Если Вы руководитель... Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. - М., 1993.

1. Поняття групи, колективу в психології.

Психологія та поведінка людини як особистості суттєво залежить від соціального середовища. Соціальне середовище - це суспільство, в якому люди об'єднані в різноманітні чисельні більш чи менш стійкі об'єднання, що називаються групами.

Група - об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.

Класифікують групи на основі різних ознак.

1) За способом утворення групи поділяють на формальні, неформальні, умовні та реальні:

- формальна (офіційна) група - створюється та існує лише в рамках офіційно признаних організацій, має зовнішньо задані соці­ально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране ке­рівництво і встановлені права та обов'язки осіб, які належать до цієї групи (наприклад, студентська група створюється на основі розпорядження декана вузу). У таких групах чітко визначена їх чисельність, а іноді і термін існування.

- неформальна (неофіційна) група не має юридично зафіксованого ста­тусу. Вона виникає на основі єдиної спрямованості психоло­гічної мотивації - симпатії, зближення поглядів, переко­нань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб у конкретних видах діяльності, певних захоплень у вільний час (молодіжні об'єднання - роке­ри, панки та ін., асоціальні групи - злодії, наркомани).

- умовна група - об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки (стать, вік, професія, етнічна належність та ін.). Члени такої групи можуть бути незнайомими між собою і ніколи не зустрічатись. Прикладами умовних груп є підлітки (тобто всі діти віком 10-15 років), символічна збірна команда світу з футболу, яку формують журналісти, тощо.

- реальна група - контактне об'єднання людей, яке утво­рилося на основі спільної для них просторово-часової озна­ки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в пев­ний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між со­бою. Час існування реальної групи може бути як коротким, так і тривалим.

2) За характером об'єднання людей - первинні та вторинні:

- первинна група — об'єднання людей, пов'язаних між собою родинними узами, дружбою чи спільними інтере­сами. Головними ознаками первинної групи є контакт віч-на-віч, постійне спілкування і мала чисельність (від 2 до 5-7 осіб). Класичним прикладом первинної групи є сім'я.

- вторинна група - це об'єднання кількох пер­винних груп (наприклад, громада, яка об'єднує декілька сімей).

У вітчизняній психології український педагог А. Макаренко (1888-1939) пропонував поділяти групи на первинні та вторинні колективи:

- первинний колектив - це не просто група індивідів, які взаємодіють між собою, а цілеспрямований союз особистостей. Особи, які належать до первинного ко­лективу, мають постійні ділові та дружні стосунки (клас, виробнича бригада тощо).

- вторинний колектив - група, що складається з декіль­кох первинних колективів (підприємство, школа та ін.).

3) За чисельністю групи реальні групи бувають малими, середніми і великими:

- велика група - це об'єднання малих груп, які представлені державами, націями, народностями, партіями, класами, іншими соціальними спільнотами, що виділяються за професійними, економічними, статевими та іншими ознаками. Через ці групи опосередковано здійснюється вплив ідеології суспільства на психологію людей;

- середня група має певні ознаки великих соціальних груп, проте відрізняється територіальною локалізацією, можливістю безпосереднього спілкування (колектив великого заводу, інституту, школи, військової частини);

- мала група — відносно стійке об'єднання людей, у яко­му здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов'я­заних між собою спільними цілями, завданнями. Чисель­ність такої групи - від 2 до 30-40 осіб. Мала група є елементарним осередком суспільства і безпосереднім провідником впливу суспільства та великих соціальних груп на індивіда. В ній людина проводить більшу частину свого життя. Людина може одночасно входити до складу кількох малих груп. При­клади малих груп: сім'я, студентська група, виробнича бригада, спортивна команда.

Малу групу характеризує психологічна та поведінкова спільність її членів, яка виділяє та уособлює групу, робить її відносно автономним соціально-психологічним утворенням. Міра психологічної спільності визначає згуртованість групи - одну з основних характеристик рівня її соціально-психологічного розвитку.

4) За особистісною значимістю виділяють референтну (еталонну) групу, нереферентну, антиреферентну.

Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості. З її представниками людина порівнює себе, на її норми і цін­ності орієнтується у своїй поведінці та самооцінці, до неї добровільно себе зараховує. Ця гру­па виконує нормативну і порівняльну функції.

Нереферентна група є така, психологія та поведінка якої чужі або байдужі для індивіда.

Антиреферентна група - поведінка та психологія членів її людина зовсім не приймає, осуджує та заперечує.

5) За рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації, кор­порації та колективи:

- дифузна група - нестійке короткочасне об'єднання людей, що виникає лише на основі особистісно-значущої діяльності. У ній міжособистісні стосунки не опосередко­вує зміст спільної діяльності (оскільки вона відсутня). Склад групи - випадковий, відносини встановлюються на рівні симпатії-антипатії (люди, що їдуть в одному купе поїзда).

- асоціація - група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для кожного зміст спільної діяльності. Ролі і статуси в такій групі суворо детерміновані, але від цього не залежить ефективність спільної діяльності. Асоціація має свої групові норми і цінності, що підтримують її функціонування і на які орі­єнтуються її суб'єкти.

Залежно від спрямованості діяльності асоціації поді­ляють на просоціальні та асоціальні. Просоціальні асоціації - групи, цінності яких не су­перечать цінностям суспільства. Асоціальні асоціації - групи з антисуспільними цінностями (прикладом просоціальної асоціації є товариство колекціонерів, асоціаль­ної - група підлітків-хуліганів).

- корпорація група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для її членів, але асо­ціальний зміст групової діяльності. Корпорацією можна вважати добре згуртовану групу, що протиставляє себе суспільству, порушує норми моралі та права, дбає лише про корисливі групові інтереси. Це замкнуте об'єднання, від­городжене від впливу суспільства, має авторитарно­го лідера, який застосовує суворі методи управління (прикладом корпорації є мафіозне об'єднання). Асоціальні асоціації відрізняються від корпорації своєю структурою і характером дій. У них немає стійкого ліде­ра і суворих методів управління.

- колектив - група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним та особистісно-зна­чущим змістом спільної діяльності. Він є найвищим рів­нем розвитку групи, бо в ньому, крім характерної для попередніх трьох видів груп ознаки (особистісна значу­щість діяльності), з'являється нова - суспільна цінність діяльності, тобто діяльність заради якої він створений і якою на практиці займається, має позитивне значення не тільки для членів даного колективу, а і для дуже багатьох людей. Колектив є ідеальною з погляду суспільства спільнотою. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які боролися б за втілення його ідеалів і цінностей.

Отже, класифікація груп за рівнем їх розвитку ґрун­тується на основі міжособистісних стосунків, які виника­ють в умовах спільної діяльності.