3. Не залишайте без заперечення сильних доводів опонентів. Але|та|, заперечуючи на них, зовсім не слід розвивати їх або повторювати ті міркування|тяму|, якими | «я ці доводи підкріплював.

Це, на жаль, робиться|чинить| у нас дуже|занадто| часто і майже несвідомо. Воно I цілком зрозуміло: повторювати те, що вже сказане, легко, і, повторюючи, ми відпочиваємо, разом з тим|в той же час| з'ясовувавши собі те, чому збираємося заперечувати; думаємо|вважаємо|, що і I заперечення виграє від цього.

А виходить навпаки. Міркування|тяма| супротивника|противника| були підготовлені і викладені; повторюючи, ми трохи скорочуємо і спрощуємо їх, робимо|чинимо|, так би мовити, конспект цих міркувань|тями|, з'ясовуємо їх слухачам. Тобто|цебто| самим і майстерним чином допомагаємо опонентові: слухачі могли не зрозуміти, не цілком|сповна| засвоїти собі його доводи, — ми пояснюємо їх; вони могли забути їх — ми їм нагадуємо.

Зробивши, таким чином, все можливе, щоб підкріпити положення супротивника, ми потім експромтом переходимо до його спростування: заперечення не цілком підготовлене і страждає багатослівністю, не продумано, або ми не встигаємо розвинути свої доводи до кінця, хапаємося за перші міркування, що прийшли в голову, і випускаємо з уваги важливіші, висловлюємо їх в неясній, невдалій формі. Багатомовність і туманність заперечення після стислої і ясної думки супротивника тільки відтіняють переконливість останньої.

4. Не доводьте, коли можна заперечувати.

Візьмемо найнаочніший|наглядний| приклад|зразок|. Людина привернута|приваблювати| до кримінальної справи як обвинувачений без всяких|усяких| доказів: йому треба сказати, що він не визнає сет винним, і зажадати, щоб|аби| обвинувач довів звинувачення|обвинувачення|. Припустимо|передбачатимемо|, одна до, що він замість цього задався метою|ціллю| довести, що не винен, і приводить|призводить| ряд|лава| міркувань|тями| на підтвердження цього; у багатьох випадках опиниться, що довівши невинність, тобто встановити негативну|заперечну| обставину, неможливо; замість того щоб|аби| розсіяти підозри|підозріння|, він підсилює|посилює| їх.

5. Відповідайте фактами на слова.

Факти, як і документи, — найбільш сильні аргументи.

6. Поверніть|оберніть| проти|супроти| опонента його власні доводи.

Якщо вдасться продовжити думку|гадку| супротивника|противника|, показавши, що фактично вона; працює проти|супроти| нього, то опонент повержений. Одін з|із| прийомів тут гіпербола, перебільшення.

У багатьох видах єдиноборства (фізичних) ефективними прийомами є|з'являються| ті, в яких удар не відбивається, а як би «продовжується|подовжує|» такими, що захищаються. В результаті нападаючий|нападник| виявляється|опиняється| на підлозі. Той же результат застосований» вказаного прийому — і в інтелектуальному протиборстві.

7. Не сперечайтеся проти безперечних доказів і вірних думок опонента. Це суперечка даремна, більш того, абсолютно програшний. Якщо факт встановлений, то найбільше, що можна зробити, це знайти пояснення, найбільш вигідне для спростувального.