Графік годівлі на осіменінні та очікуванні

День після осіменіння	Кількість корму на 1 згодовування, кг	Кратність годівлі	Всього корму в день, кг	Вид корму
0 - 28	1,25	2	2,5-4	СПК - 1
29 - 85	1,100	2	2,2	СПК - 1
86 - 107	1,750	2	3,5	СПК - 1
108 - 115	1,750	2	3,5	СПК - 2

 - в залежності від вгодованості норма згодовування 2,5 – 4 кг в період 0 - 28 днів після осіменіння.

• Процес збільшення норм корму повинен відбуватися поступово з 85-го дня поросності (86 – 2,5; 87 – 2,8; 88 – 3).

Рис.6.Обємний дозатор.

Утримання і годівля підсисних свиноматок. На підприємстві підсисних свиноматок утримують в індивідуальних боксах розміром 4 м². Клітки для опоросу встановлені вздовж боксу. При такому розміщенні лігво для поросят має більш прямокутну форму і розміщене дещо ближче до центру, в зоні передніх кінцівок свиноматки, що доволі безпечно. Перевага такого розміщення в тому, що лігво знаходиться ближче до вимені, завдяки чому маленькі поросята менше охолоджуються. При цьому слід мати на увазі, що перегрів може негативно подіяти на вироблення молока у свиноматки. Тому відстань від лігва до вимені повинно бути не менше 20 см. Клітка для опоросу можна підлаштовувати за розміром свиноматки по ширині і довжині. Ширина коливається від 55 до 65 см, а довжина – 170-200 см (рис.7).

Рис. 7. Індивідуальний бокс для підсисних свиноматок

Годівниця для свиноматки розміщена на деякій відстані від підлоги, що забезпечує економію місця. Під нею з’являється додатковий простір, за рахунок якого знижується загроза пошкодження поросят. Для попередження захворювання ММА лактуючим свиноматкам потрібно багато води. До годівниць підведена автопоїлка та труба для подачі корму безпосередньо в годівниці. Швидкість потоку води повинна бути мінімум 2,5 – 4 лхв.

Підлога в станку,з однієї сторони, не повинна бути дуже гладкою, щоб забезпечити для свиноматки і поросят безпеку при ходьбі. Але з іншої сторони, вона також не повинна бути занадто шорсткий , так як при цьому висока ймовірність пошкодження чутливих карпальних суглобів тварин [4].

В якості системи опалення в станку знаходиться підлога з підігрівом. Вони добре забезпечують необхідну температуру 40°С по всій поверхні підлоги. Площа підлоги з підігрівом становить 0,6 м², що забезпечує місце для всіх поросят.

Порівняно з підготовленими до запліднення і поросними свиноматками потреба в поживних речовинах у підсисних тварин значно вища. В перший місяць лактації у середньої за молочністю свиноматки за добу утворюється 5 – 6 л молока, у дуже молочної – 8 л і більше. Для утворення такої кількості молока свиноматці потрібна значна кількість поживних речовин і насамперед протеїну, кальцію та фосфору. Протеїн корму в організмі свиней засвоюється на 70%, мінеральні речовини – на 35 – 50%, а на утворення 5 – 6 л молока підсисна свиноматка щоденно витрачає не менше 500 – 600 г перетравного протеїну, 40 – 60 г кальцію і 25 – 40 г фосфору.

Продуктивність підсисних свиноматок залежить і від вмісту в раціоні незамінних амінокислот, вітамінів та мінеральних речовин. Раціон молодих свиноматок живою масою 140 – 160 кг повинен містити 46,1г лізину, 33,8 – метіоніну з циститом, 8 г триптофану, 12,2 мг рибофлавіну, 76,8 – пантотенової кислоти, 64 – нікотинової кислоти, 64 мг вітаміну В₁₂, а раціон дорослих свиноматок (180 – 230 кг живої маси) – 44,2 г лізину, 32,4 – метіоніну з циститом. 7,7 – триптофану, 19,2 мг рибофлавіну, 76,8 – пантотенової кислоти, 64 – нікотинової кислоти і 64,0 мг вітаміну В₁₂. На комплексі підсисних свиноматок годують спеціальним комбікормом [3].

У 1 кг комбікорму міститься 1,05 – 1,1 корм.од., 162 – 154 г сирого протеїну, 23 – 25 г сирого жиру і 67 – 53 г сирої клітковини.

Після переведення свиноматок у приміщення для опоросу норму годівлі знижують до 2,5 кг, за два дні до опоросу – до 2 кг, за день до опоросу – до 1 кг на добу. В день опоросу тваринам дають тільки теплу воду. В послідуючі дні підсисних свиноматок годують за раціоном (див.таб.2).

Таблиця 2

Графік годівлі лактуючих свиноматок гранульованим кормом

Дні лактації	Кількість норм годівлі, кг	Кратність годівлі	Всього корму на добу, кг
1 - 2	0,750	4	3,000
3	0,925	4	4,370
4	1,075	4	4,300
5 – 8	1,125	4	4,500
9	1,450	4	5,800
10	1,775	4	7,100
11	2,100	4	8,400
12 - 16	2,250	4	9,000
17	2,300	4	9,200
18	2,350	4	9,400
19	2,400	4	9,600
20	2,500	4	10,000
21 - 28	2,625	4	10,500

Роздавання корму проводиться автоматично за допомогою об’ємних дозаторів з автоматичним регулюванням подачі корму. За допомогою ручної тяги можна роздавати корм будь-якій кількості свиноматок. На підприємстві застосовують систему раціональної годівлі – це повністю автоматизована годівля свиноматок, при якій тварини отримують корм нормовано.

3.ВИРОЩУВАННЯ ПОРОСЯТ-СИСУНІВ

У перші дні життя потреба поросят у поживних речовинах повністю забезпечується за рахунок материнського молока. Материнське молоко – незамінний корм для поросят. Кожний сосок свині – це відособлена молочна залоза, що не поєднується з іншими залозами. Передні частки молочної залози краще розвинуті та більш молочні, ніж задні. В поросят в першому місяці життя витрати поживних речовин на 1 кг приросту на 85% забезпечуються за рахунок материнського молока і на 15% - підкормом.

В нормальних умовах поросята через 5 – 10 хв після народження піднімаються на ноги і одразу ж починають шукати соски. У сироватці крові новонароджених поросят відсутні гаммаглобуліни, але їх багато у молозиві (до 55%). Через слизову оболонку вони всмоктуються в кров у незмінному вигляді. Молозиво володіє вищою біологічною цінністю. Споживання молозива сприяє виробленню у поросят імунітету. За один акт смоктання, який триває 40 - 50 с, порося одержує до 30—40 г молозива, а на 8—10-ту добу до 45 г молока. Свиноматка виділяє за один акт смоктання до 500 г і більш молозиво в перший день лактації, а за добу — 5—6 кг. У перші 3 тижні добова молоковіддача складає 7—7,5 кг. Після цього кількість молока у свиноматки значно зменшується. За 55—60 діб свиноматка продукує 220—250 кг молока. Молозиво, яке поросята одержують в перші 3 діб, забезпечує їх організм антитілами протягом 5 наступних тижнів. Молозиво і молоко засвоюються організмом майже на 98 %.

Поросятам вже з 3 – 4-го дня життя необхідно давати воду. Кожний станок обладнаний напувалками для поросят, якщо поросята ще не здатні пити воду з напувалок, додатково воду наливають у годівниці для поросят, яку міняють 5 – 6 разів на добу.

На 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя споживають 175 – 197 г материнського молока, за другу 110 – 120, за третю 61 – 68г. для нормального розвитку поросяті в першу декаду потрібно за добу близько 300 г, а за другу – 400 г молока. Тому умовну молочність свиноматки визначають за масою гнізда поросят 21-денного віку [5].

З перших днів життя підсисним поросятам не вистачає заліза. Для нормального розвитку поросяті потрібно в добу близько 7—10 міліграм заліза та 40 – 50 мг на 1 кг приросту живої маси, а з молоком матері він одержує всього 1 міліграм. Через нестачу в організмі підсисних поросят заліза у них розвивається анемія. Супроводжується це захворювання порушенням обмінних функцій в організмі поросят, що призводить до відставання в рості, зниження резистентності, а іноді і до загибелі. Недокрів'я поросят починає розвиватися з 3-денного віку. В цьому випадку застосовують класичний метод, який передбачає введення заліза за допомогою ін’єкції. Так, на 3-й день життя підшкірно або внутрішньом'язево вводять 150 – 200 мг заліза. При необхідності, через 14 днів процедуру повторюють.

При високих температурах влітку або при згодовуванні недоброякісного корму поросята іноді відгризають одне одному хвости, в результаті чого можуть з’являтися хворобливі запалення в області його основи. Щоб запобігти виникненню такої ситуації потрібно недовго після опоросу проводити купірування (рис.8). На комплексі купірування проводять на 3-й день життя поросят. Застосовується безпроблемний спосіб – це укорочення половини хвоста за допомогою спеціального газового ножа для купірування. Лезо при цьому повинно бути настільки гарячим, щоб після маніпуляції судини в області рани набули білуватого кольору. Рана при дії високої температури практично відразу закривається, що зменшує ризик занесення інфекції [4].

Для свинокомплексу кастрація поросят – це необхідний процес. Тут застосовують ранню кастрацію – на третій день життя поросят, що є стандартом в більшості німецьких свинокомплексів. Застосування цього методу має ряд переваг, зокрема:

• Здатність загоєння ран в цей період особливо висока. При цьому не потребується великих затрат праці, так як тварини мають масу від 1,5 до 2 кг, їх легко ловити і фіксувати однією рукою. Вільна рука використовується безпосередньо для проведення операції. Таким чином, робота може проводитися самостійно.

• Сім’яники на третій день уже настільки добре виражені, що можливе проведення операції навіть «грубими» руками.

• Тиск кишечнику на область паху у поросят в цьому віці не такий високий, як в більш старших тварин. Таким чином ризик появи пахової грижі при ранній кастрації невеликий.

• Маленькі поросята відновлюються значно швидше після операції, ніж дво-, або трьохтижневі тварини [4].

Рис. 8. Обрізання хвостів

Перед кастрацією відбираються всі хрячки одного гнізда і пересаджуються в підходящу ємність. На чистій підкладці необхідно підготувати посуд з дезінфектуючим розчином і гострий простерилізований скальпель. Скальпель потрібно знезаражувати в розчині як мінімум після обробки кожного гнізда, а краще після кожного поросяти.

Безпосередньо для кастрації порося захоплюють однією рукою та фіксують. При цьому великим пальцем притискають задні кінцівки до живота і одночасно відтісняють сім’яники в мошонку, щоб шкіра мошонки над ними була напружена. Іншою рукою роблять два вертикальних розрізи довжиною приблизно 1,5 – 2 см. При цьому ніж повинен заглиблюватися приблизно на 0,5 см в глибину мошонки. Після розрізу сім’яники виступають із скротального мішка на поверхню. Потім сім’яники фіксуються між великим пальцем і лезом скальпеля, і видаляються з якомога більшою частиною сім'яного канатика, щоб запобігти запаленню. Надріз обробляють дезінфекційним засобом та випускають поросят назад у станок.

Різні види діареї очолюють список захворювань поросят-сисунів. Ця хвороба являється причиною великих втрат серед молодняка. Колібактеріоз – найбільш поширене захворювання, яке виникає в підсисний період. Частіше всього великі проблеми виникають у потомства молодих свинок, а також при метрит-мастит агалактії (ММА) або під час третього тижня життя поросят в період зниження імунітету. Колібактеріоз спостерігається як у новонароджених, так і у трьохтижневих поросят. Ліки дають, головним чином, через ротову порожнину за допомогою орального дозатора. При цьому використовуються різні препарати. Щоб зробити правильний вибір, необхідно порадитись з ветлікарем [4].

Одночасно проводять супутні гігієнічні та терапевтичні заходи. Одним з таких заходів являється випоювання розчинів електролітів, які допомагають забезпечити організм мінеральними речовинами, необхідними для підтримання важливих обмінних процесів. Також добрі результати дає застосування розчину глюкози, приготовлений з розрахунку 50 г на літр води. Такий приготований розчин дають поросятам вранці та ввечері [1].

На 7-й день після народження поросят починають підгодовувати кормом – престартером. Його насипають в годівниці для поросят поступово, починаючи з 5 г за одну даванку і поступово збільшуючи цю норму (рис.9). За весь період поросята групи 0 – 1 в середньому за день з'їдає 40 г корму (рис.10). Середньодобові прирости 220 – 240 г. Поросят-сисунів годують 6 раз на добу.

Рис.9. Годівниця для поросят-сисунів.

Рис.10.Престартер для згодовування поросятам групи 0 – 1.