2.2. Превентивні заходи для забезпечення безпеки життєдіяльності

Саме з метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників вживають превентивних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності. Для забезпечення безпеки застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

До заходів колективного захисту належать захисні пристрої. Це пристрої, що застосовуються для запобігання або зменшення впливу на працюючих вражаючих, небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Зокрема, захисні пристрої попереджують потрапляння людини в небезпечну зону. Небезпечною зоною вважається простір, у якому постійно діють або періодично виникають ситуації, небезпечні для життя і здоров’я людини[9].

Захисні пристрої поділяються на огороджувальні, блокувальні, захисні, спеціальні, гальмівні, автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного управління.

Огороджувальні захисні пристрої – це фізична перепона, різноманітного роду кожухи, щити, екрани, козирки, планки, бар’єри. Вони можуть бути стаціонарні, пересувні, знімні, розсувні і т. п. Огородження повинне бути естетичним, не бути самонебезпечним, достатньо жорстким, щоб людина при втраті рівноваги могла на нього обпертися. Воно не повинне втрачати захисних властивостей при вібраціях, високих температурах тощо. Внутрішня поверхня огороджень фарбується в сигнальний колір. На зовнішню поверхню наноситься (вивішується) попереджуючий знак. Припотребі спостерігати за процесом, огородження можуть виконуватися прозорими.

Блокувальні захисні пристрої забезпечують роботу робочих органів, пристроїв, механізмів і установок або доступ до них тільки в тому випадку, якщо вони знаходяться у визначеному заздалегідь заданому положенні, стані. Вони в основному застосовуються для запобігання аварійних і травмонебезпечних ситуацій. Наприклад, неможливість пуску якогось механізму без попереднього сигналу; неможливість доступу, скажімо, до струмоведучих частин, якщо з них не зняти напругу. Попереджуючі захисні пристрої забезпечують безпечну експлуатацію машин, пристроїв, установок шляхом обмеження небезпечного параметра (швидкості, ваги, температури, сили струму і т. д.), подальше зростання якого може призвести до руйнування устаткування або до нещасного випадку. Так, наприклад, від механічних перевантажень застосовують шпонки, шпильки, штифти і т. д.; від тиску – клапани, розривні мембрани; від переміщення – упори, кільцеві вимикачі; від сили струму – плавкі запобіжники, біметалічні й електромагнітні розщеплювачі і т. д.

Спеціальні пристрої характерні для певного обладнання. Наприклад, спеціальні уловлювачі в ліфтах, шахтах, підіймачах (ловити кабіну при розриві троса), дворуке вмикання пресів і т. д.

Гальмівні пристрої служать для уповільнення і припинення руху частин або самого устаткування при виникненні небезпечного фактора.

Пристрої автоматичного контролю і сигналізації – це пристрій для передачі інформації з метою привернення уваги персоналу. Вони здійснюють контроль параметрів: тиск, температуру, швидкість, вологість і т. п.

Пристрої дистанційного управління – це пристрої для управління установкою та устаткуванням. За їх допомогою здійснюється управління обладнанням на відстані, людина при цьому перебуває за межами небезпечної зони.

Для попередження про можливу небезпеку застосовуються знаки безпеки.

Знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до: безпосередньої або можливої небезпеки припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для необхідної інформації. Якщо знак безпеки встановлено на воротах чи вхідних дверях приміщення, при в'їзді на об'єкт або дільницю, це значить, що його дія поширюється на все приміщення, на весь об’єкт або дільницю[1]. Знаки безпеки повинні контрастно виділятися у навколишньому фоні і знаходитись у полі зору людей, яких вони стосуються. Форма, розмір і колір знаків безпеки повинні відповідати чинним стандартам.

Вони поділяються на 4 групи:

– заборонні (форма знака кругла, ободок червоного кольору);

– попереджуючі (форма знака трикутна, ободок чорного кольору);

– приписувані (форма знака прямокутна, ободок зеленого кольору);

– вказівні (форма знака прямокутна, ободок синього кольору). Забороніючі знаки: червоне кільце, білий фон, чорний малюнок. Заборонний знак відкритого вогню, використовується тоді, коли необхідно заборонити роботи з використанням відкритого вогню, оскільки це може призвести до пожежі або вибуху. У пояснювальному написі знака завжди є слово "Заборонено", наприклад "Заборонено використання відкритого вогню", "Заборонено палити". Попереджуючі знаки: чорний трикутник, жовтий фон, чорний малюнок. Пояснювальні написи розпочинають словом " Стій", на­приклад "Стій! Охоронна зона ЛЕП. Роботи заборонено", "Стій. Обрив провода. Не підходити". Запобіжні знаки: призначені для попередження про можливу небезпеку. Знаки небезпечних зон попереджують, наприклад, про розташування зон обвалів, сховищ отруйних або шкідливих речовин . У знаку може бути пояснювальний напис, який залежить від конкретних умов, наприклад: " Небезпечна зона. Працює кран", "Небезпечна зона. Тихий хід". Знаки небезпеки падіння необхідно встановлювати на відкритих та неогороджених ямах, котлованах тощо. Основне слово на таких знаках — "Бережись". Наприклад: «Бережись. Пройом (яма, котлован тощо)». Знаки небезпеки поранення попереджують небезпеку, що пов'язана з гострими предметами, арматурою тощо. Основне слово — «Обережно». Наприклад: "Обережно. Гострі предмети». Знаки небезпеки руху попереджують про небезпеку пов'язану з рухом транспорту, будівельних машин тощо. Приклади: "Бережись. Рух транспорту", "Бережись електрокари".

Приписуючі знаки: зелений квадрат, білий фон, чорний малюнок. Приписуючі знаки призначені для дозволу відповідних дій працюючих тільки після виконання конкретних вимог безпеки (обов'язкове використання працюючими засобів індивідуального захисту тощо), вимог пожежного захисту. Знаки із зазначенням засобів індивідуального захисту вміщують приписи щодо обов'язкового використання запобіжних поясів, касок, окулярів тощо. Кожен знак : символічне зображення відповідного засобу індивідуального захисту. Наприклад: "Тут працювати у запобіжному поясі (касці, захисних окулярах,рукавицях тощо) ". Вказівні знаки: синій прямокутник, білий фон, чорний або червоний малюнок. Вказівні знаки призначені для зазначення місцезнаходження різних об'єктів і пристроїв, пунктів питної води, пожежних кранів, сховищ, майстерень тощо. На вказівних знаках можуть бути такі пояснюючі слова "Безпечний прохід ліворуч", "Запасний вихід". Знаки засобів першої допомоги потерпілому інформують про місцезнаходження пунктів першої допомоги, наприклад "Аптечка ліворуч, З0 м"[8].

Носіями інформації про небезпеку є сигнальні кольори.

Прийняті наступні основні кольори: червоний – “небезпека”, “стоп”. У червоний колір фарбуються: знаки, інструмент, техніка пожежної безпеки; вимикаючі пристрої; внутрішні поверхні кожухів, огороджень; частини, що рухаються, обертові частини (муфти, патрони і т. д.); аварійні крани, ключі, ручки і т. п.

Жовтий – “увага”, попередження про можливу небезпеку. У жовтий колір фарбуються: попереджуючі знаки безпеки; елементи будівельних конструкцій, що можуть бути причиною нещасного випадку; елементи устаткування, що можуть бути причиною нещасного випадку; підйомно-транспортне устаткування; ємності і трубопроводи з небезпечними і шкідливими речовинами.

Зелений – “безпека”, “дозвіл”, показує, що шлях вільний. У зелений колір фарбуються: евакуаційні, запасні виходи; сигнальні лампи, табло пунктів першої допомоги; місця перебування аптечок, рятувальних засобів.

Синій колір несе в собі інформацію.

Білим кольором позначають межі проїзду, проходу, місць складання.

Крім колективних засобів захисту, існують ще й індивідуальні.

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення поділяються на такі класи:

1. Ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри);

2. Засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошлеми, пневмомаски);

3. Спеціальний одяг (комбінезони, куртки, брюки, костюми, халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);

4.Спеціальне взуття (чоботи, черевики, боти, бахали);

5.Засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);

6.Засоби захисту очей (захисні окуляри);

7. Засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);

8. Засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети);

9.Засоби захисту від падіння з висоти тощо (запобіжні пояси, діелектричні коврики, ручні захвати, маніпулятори).

10. Засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, навушники, вкладиші);

11. Захисні дерматологічні засоби (змиваючі розчини, пасти, креми, мазі). Спецодяг і спецвзуття повинні забезпечувати нормальні функції організму робітника та зберігати його працездатність. Найменування спецодягу, спецвзуття повинне відповідати найменуванню небезпечних і шкідливих факторів, від яких вони захищають. Спецодяг і спецвзуття повинні зберігати свої гігієнічні та експлуатаційні властивості протягом усього часу експлуатації при дотриманні умов їх використання та догляду за ними.

Висновок: У другому розділи ми розглянулиджерела та чинники виникнення і прогнозування небезпек. Перераховані чинники підтверджують об'єктивні умови існування широкого спектру небезпек, різноманітних за походженням та сферою прояву, саме вони сприяють розробці превентивних заходів захисту, які спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Відзначили, що оцінка ефективності превентивних заходів безпеки праці достатньо багатогранна, вона проявляється у науковій, технічній, екологічній, соціальній і економічні сферах. З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників вживають превентивних заходів для забезпечення безпеки.

Застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

До заходів колективного захисту належать захисні пристрої. Це пристрої, що застосовуються для запобігання або зменшення впливу на працюючих, небезпечних і шкідливих виробничих факторів.Засоби індивідуального захистувикористовуються працівниками для захисту від шкідливих і небезпечних факторів виробничого процесу, а також для захисту від забруднення їх також застосовуються в тих випадках, коли безпека виконання робіт не може бути повністю забезпечена організацієювиробництва, конструкцією обладнання, засобами колективного захисту.

ВИСНОВОК

Досліджуючи випереджаючий характер освіти в галузі навчання основ безпеки життєдіяльності  ми виявили,що особливістю освіти є те, що вона охоплює екологічну, економічну та соціальну проблематику навчання й виховання під кутом зору формування нової системи ціннісних орієнтирів та моделей поведінки підростаючого покоління та суспільства загалом. Вона суттєво доповнює та розширює всі аспекти освітньої діяльності розвивається у контексті навчання основ безпеки життєдіяльності, вимагає застосування комплексного опрацювання і дає можливість створити системний механізм трансформації смисложиттєвих пріоритетів на індивідуальному рівні, а відтак – забезпечувати випереджаючу функцію освіти стосовно моделювання соціальних процесів.    Особлива увага має приділятися практичній реалізації моделей випереджаючої освіти в навчання безпеці життєдіяльності, формуванню відповідних норм поведінки та стилів життя, активної громадської позиції щодо реалізації ідеї у повсякденному досвіді людей.

За даними досліджень концепції превентивності, комплекс заходів з поліпшення умов праці та ефективного попередження небезпек може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20%.Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що складають середовище життєдіяльності людини. Превентивність у навчанні основ безпеки життєдіяльності забезпечує знання, вміння і навички щодо запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників, що є надзвичайно важливими та актуальними у нашому житті.

Саме тому провадження випереджаючої освіти в галузі основ безпеки життєдіяльності та дотримання превентивних заходів, щодо забезпечення безпеки є необхідними у сучасному суспільстві. Розширюючи та розвиваючи навчання основ безпеки життєдіяльності ми крокуємо у велике майбутня, яке удосконалить систему навчання, проваджуючи нові, сучасні розробки, технології, методики. Саме вони будуть сприяти длядуховного розвитку суспільства, пріоритету гуманістичних цінностей, усвідомлення особистістю своєї єдності із природним оточенням, щільного взаємозв’язку соціально-економічного розвитку та екологічних змін,а також формування у поколінь свідомого вибору природозберігаючих способів життєдіяльності;

.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бєлова С.В. Безпека життєдіяльності: Підручник для вузів. –2е вид.,испр. ідоп. – М.:Висш. шк, 1999.

2. Висоцька О. Є. Комунікація як основа соціальних перетворень (у контексті становлення постмодерного суспільства. — Монографія. — Дніпропетровськ: «Інновація», 2009. 

3. Висоцька О. Є. Етика взаємодії суспільства з природою: морально-ціннісні основи екологічної культури. — Монографія— Дніпропетровськ: «Акцент ПП», 2012. 

4. Висоцька О. Є. Освіта для сталого розвитку. — Науково-методичний посібник. — Дніпропетровськ : Роял Принт, 2011. 

5. Висоцька О. Є. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології. — Навчально-методичний посібник. Дніпропетровськ : Видавництво «Акцент ПП», 2012. 

6.    Гулютин А. 20 лет БЖД на страже личной безопасности

7. Дашков С.І. Безпека життєдіяльності: Підручник / Під ред.Э.А.Арустамова. 2-ге вид., перераб. ідоп. М.: 2000.

8. Зеркалов Д. В. Охорона праці в галузі - Навчальний посібник.

9. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.: Університет "Україна", 2005. - 264 с.

10.    Михайлов Л. Теория и методика обучения безопасности жизнедеятельности: Учеб. пособ.М.: Академия, 2009. – 288 с.

11. РусакаО.Н. Безпека життєдіяльності:Учеб. посібник. 3-тє вид.,испр. ідоп. / Під ред. СПб.:Лань, 2000.

12.Сидорчук Л.А. Підготовка вчителя фізики до викладання основ безпеки життєдіяльності в школі: Автореф. дис... канд. пед. наук: К., 2002.

13. Навчальна програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих закладів освіти. - К.: МОН, 1999. - 21 с.

14. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.