2. Основна концепція контролінгу

Необхідно відзначити, що контролінг – це не та система, яка автоматично забезпечує успіх підприємства, висвобождаючи менеджерів від функцій управління. Основними компонентами концепції контролінгу є:

• орієнтація на ефективну роботу організації у відносно довго часової перспективі – філософія доходності;

• формування організаційної структури, що орієнтована на досягнення стратегічних та тактичних цілей;

• створення інформаційної системи, що адекватна завданням цільового управління;

• групування завдань контролінгу на цикли, що забезпечує ітеративність планування, контролю виконання та прийняття корректуючих рішень.

Найбільш вагомими компонентами є філософія доходності та склад завдань циклу контролінгу. Філософія доходності означає:

• переважну орієнтацію мислення та дій робітників організації на рентабельність;

• чітке розуміння контролю витрат та заходів, щодо їх зниження, як безперервного процесу;

• гармонічне поєднання орієнтації на клієнтів і на дохід;

• зв'язок системи стимулювання робітників з їх конкретним внеском в досягнення цілей підприємства (рентабельності);

• синхронізацію цілей підприємства та власних цілей (власні доході, кар’єра);

• ріст суми активів підприємства як один з можливих заходів досягнення стратегічної мети;

• безперервну оцінку клієнтів за критерієм доходності, тобто знання того, скільки підприємство заробила на конкретному клієнті.

Цикл контролінгу включає ітеративні етапи планування, контролю виконання та прийняття коректуючих рішень. Етап планування в межах циклу контролінгу здійснюється по технології «зустрічних потоків»: спочатку планування здійснюється «зверху-вниз» (розробка методики планування, координація і деталізація планів за рівнями). Потім йде зустрічний потік «знизу-догори». Внаслідок чого вирішується одне із завдань контролінгу – розробка методики коректування планових завдань, координація окремих планів та зведення їх в єдиний план по підприємству. Етап контролю відхилень плану від факту передбачає аналіз фактичних даних за величинами, що контролюються та розробку заходів щодо усунення небажаних відхилень. При цьому кожний робітник підприємства повинен діяти самостійно по усуненню відхилень в межах визначеної йому компетенції. У випадку появи відхилень, що перевищують його компетентність, він звертається на більш високий рівень ієрархії управління.

3. Функції контролінгу

Виходячи з того, що суттю системи контролінгу суттю є інтеграція окремих елементів функцій управління (обліку, аналізу, контролю, планування), витікає, що даній системі властиві функції:

• інформаційна, яка виявляється у виробленні контролінгової інформації для управління;

• аналітична, суть якої виявляється у виробленні основних підконтрольних показників, що дозволяють оцінити ефективність роботи підприємства;

• функція планування, мета якої - координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану в межах як короткострокового, так і довгострокового планування, складання бюджету, вироблення планової і цільової інформації;

• обліково-контрольна, яка використовується при зіставленні планових і фактичних величин для вимірювання і оцінки ступеня досягнення мети;

• коментуюча функція (специфічна функція контролінгу) суть якої полягає в виробці широкого спектру можливих шляхів реалізації намічених цілей з обґрунтуванням та коментаріями кожного. Специфічна функція контролінгу проявляється саме в тому, що не беручи участь у самому процесі управління, вона надає допомогу керівництву у самому прийнятті ефективних управлінських рішень.

Всі ці функції необхідно розглядати з позицій функціонального управління. В цьому випадку простежується залежність корисності функцій управління та приналежності контролінгу до реалізації кожної функції.