- •2. Основні положення «Поетики» Аристотеля
- •3. Основні положення «Послання до Пізонів» Горація
- •4. Н. Буало – теоретик мистецтва
- •5. Л. Толстой про мистецтво як спілкування
- •6. Основні положення трактату і. Франка «Із секретів поетичної творчості»
- •7. І. Франко – теоретик літератури
- •9. Українські поетики доби бароко (м. Довгалевський «Сад поетичний»)
- •10. Літературно-теоретична концепція г.Е.Лессінга
- •11. Д. Чижевський як теоретик літератури
- •12. Д. Чижевський про стиль епохи
- •13. Сновидіння та їх трактування у літературознавстві (з. Фрейд, к. Юнг).
- •14. Розвиток естетико-літературознавчої теорії в Україні
- •15. Мистецтво як пізнавальна діяльність
- •16. Мистецтво як явище естетичне
- •17. Поділ мистецтва на види
- •18. Специфіка художньої літератури
- •19. Література як мистецтво слова
- •20. Мова як предмет зображення у літературі
- •21. Художній образ
- •22. Зміст поняття «образ», «характер», «персонаж», «літературний герой»
- •27. Художній час і простір у літературному творі
- •28. Художній твір як єдність змісту і форми
- •29. Художня ідея
- •30. Тематика і проблематика літературного твору
- •35. Сюжет і конфлікт. Конфлікт і колізія
- •36. Сюжет і конфлікт. Значення сюжету в художньому творі
- •37. Сюжет і фабула
- •38. Позасюжетні елементи твору
- •39. Трагічний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •40. Драматичний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •41. Героїка як вид пафосу
- •42. Сентиментальний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •43. Романтичний вид пафосу і його художня реалізація у творі
- •44. Гумор та сатира як вид пафосу
- •45. Композиція літературного твору
- •46. Елементи композиції. Зумовленість композиції жанром твору.
- •47. Естетичні функції художньої мови
- •48. Багатоманіття розповідних манер у художньому творі
- •49. Мова автора і мова персонажа
- •50. Лексика художнього твору
- •51. Тропи. Види тропів
- •52. Поетичний синтаксис. Інтонація та фігури
- •53. Основні системи віршування
- •54. Силабо-тонічна система віршування
- •55. Рима. Основні види рим. Способи римування
- •56. Строфа. Основні види строф
- •58. Поділ літератури на роди
- •59. Поняття «жанр» у літературознавстві
- •60. Ліричні жанри
- •61. Драматичні жанри
- •62. Особливості драматичних творів
- •63. Роман, різновиди роману
- •64. Роман-епопея: сучасні дискусії навколо цього питання
- •65. Різновиди роману
- •66. Ліро-епос. Ліро-епічні жанри. Поема, балада
- •67. Роман і повість: спільні та відмінні риси
- •68. Оповідання й новела: спільні та відмінні риси
- •69. Оповідання, новела, нарис
- •71. Трагедія та її розвиток. Арістотель про трагедію
- •72. Комедія. Історичний характер її розвитку
- •73.Драма як жанр
- •74. Байка. Історичний характер її розвитку
- •75. Поняття про стиль
- •77. Літературний напрям, течія. Різні підходи до трактування цих понять
- •78. Класицизм та його особливості
- •79. Сентименталізм та його особливості
- •80. Романтизм
- •81. Реалізм. Сучасна дискусія навколо цього питання
- •82. Багатоманіття художніх напрямків у літературі хх ст.
- •83. Модернізм
- •84. Постмодернізм
3. Основні положення «Послання до Пізонів» Горація
Наприкінці 20 р. з'явилася перша книга «Послань» Горація, а друга - між 19 і 14 р. до н.е. Хоча поетичні листи до нього і були у творчості Луцілія і Катулла, але тільки Горацій дав закінчене художнє оформлення епістолярного жанру в поезії. Перша книга послань написана на різноманітні теми філософського характеру, близькі до сатир. Вони, так само як і сатири, написані гекзаметром. Не всі вони є дійсними листами - у деяких випадках автор користається такою формою для передачі своїх настроїв. Найбільша близькість до сатир полягає в посланні 7 книги І. У ньому Горацій повертається до улюбленої теми - прославленню сільського життя, підкріплюючи свої думки, як і в сатирах, прикладами. Тон послань відрізняється більшою серйозністю. Це поет пояснює своїм віком і, отже, іншими потребами. У творах нового жанру більше філософських міркувань про сенс життя, вільної від усяких пристрастей і надмірностей. Зберігаючи в основному схильність до епікуреїзму, поет у багатьох випадках виправдує свої положення стоїчними принципами. Він заявляє, що не дотримує ніякої визначеної філософської школи: «Усюди я гостем примчуся, куди б не загнала погода». В посланнях Горацій в більшій мірі, ніж в інших творах, уникає питань релігії, політики і вводить читача у свій внутрішній світ. В заключному посланні книги I і в 20-м він навіть повідомляє про себе біографічні відомості і дає читачу представлення про свою зовнішність. Спокій, воля духу, подолання нерозумних бажань - основні думки послань книги I. Свою задачу Горацій бачить в тому, щоб передати цю істину людям свого кола і навчити їх жити правильно, згідно з обстановкою його часу. Великий інтерес в історико-літературному відношенні представляє друга книга «Послань», що складається з трьох листів «До Августа», «До Флора» і «Послання до Пізонів», відоме літературі за назвою «Про мистецтво поезії». Визнаючи за поезією божественне походження, Горацій говорить про міфічний доісторичний час, коли Орфей, поет тлумачив волю богів, змусив людей припинити вбивства і змінити спосіб життя. В історичний час на формування поезії вплинула філософія. Питання взаємин таланту і мистецтва (уміння) хвилював не одного Горація. Аристотель затверджував, що «поезія складає частину чи дуже обдарованого природою, чи схильної до божевілля людини. Перші здатні перевтілюватися, другі приходити в екстаз». Горацій не є прихильником цієї теорії, що ставить поета на одну ступінь із провісником, якому в стані екзальтації дається божественне вселяння. Карикатура на такого поета дана наприкінці послання. Одного таланту недостатньо. Його потрібно доповнити майстерністю й умінням. Потрібно вміти за силою вибрати матеріал з міфології, історії,-- при цьому виключається сліпе наслідування. Кратність змісту у поєднанні з ясністю -- одне з найважливіших вимог Горація. Засуджуючи недоречне вплітання епізодів, поет відстоює необхідність краси, пов'язаної з добірністю форми і стрункістю композиції. Вчитися цьому треба у грецьких поетів. Без серйозної роботи над формою твору в мистецтві не можна домогтися досконалості. Вислів Горація «Нехай на дев'ятий рік (твір) буде видано» стало крилатим. Необхідна завзята праця, ретельна обробка твору, щоб почувалася в ньому найменша неточність. Горацій метафорично уподібнює поета скульптору, що прибирає зі статуї всяку шорсткість, яку можна відчути проведеним по мармурі пальцем. Говорячи про відживаючі і слова, що знову з'являються, порівнюючи їх з умираючою природою і людським життям, Горацій попереджає, що введення нових слів потребує обережності, ретельного відбору. Дуже важлива думка авторитетного судді-критика, що безстрасно проаналізує твір з точки зору стилю, мови та недосконалі за формою твори поверне автору для виправлення. Незалежний від автора критик, що сміливо вказує на недоліки, -- щирий, непідкупний друг. Задача поета -- радувати, наставляти і хвилювати -- повинна виявлятися у всіх жанрах, але з особливою силою в трагедії. Говорячи про кожен жанр окремо, Горацій більше всього зупиняється на трагедії, обурюється зіпсованими смаками публіки, що цікавиться тільки видовищами, і піднімає голос у захист класичної трагедії. У її відродженні він бачить можливість відродження древніх вдач. Горація більше приваблюють міфологічні сюжети зі збереженням традиційної характеристики героїв. Характер героя повинен бути незмінним від початку трагедії до кінця. Поведінка і мова персонажів варіюється в залежності від віку, походження, соціального стану, занять. Хор є охоронцем справедливості, світу, порядку, помірності. Крім хору, можуть брати участь тільки три актори. Дія розвивається в п'ятьох актах і закінчується розв'язкою без участі бога. Горацій порушує питання про причини недосконалості трагедій і дає короткий огляд історії драми. Він стосується також і сатировської драми, мова якої повинна бути веселою і разом з тим пристойною. Погляди Горація, безсумнівно, є результатом узагальнення його творчої діяльності.
