- •Смакові товари
- •Алкогольні напої
- •Лікеро-горілчані вироби
- •Настойки
- •Пакування, маркування і зберігання горілки і лікеро-горілчаних виробів
- •Пакування, маркування і зберігання горілки і лікеро-горілчаних виробів
- •Виноградні вина
- •Ароматизовані вина
- •Шипучі вина
- •Пакування, маркування і зберігання вин
- •Міцні вина
- •Десертні вина
- •Класифікація коньяку
- •Класифікація імпортних коньяків
- •Слабоалкогольні напої
- •Безалкогольні напої
- •Мінеральні води
- •Фруктово-ягідні негазовані безалкогольні напої
Міцні вина
Бувають таких типів: міцне — біле, рожеве і червоне; портвейн — білий, рожевий і червоний; мадера, марсала і херес міцний.
Портвейни містять 17—20% об. спирту і 3—12 г/100 см3 цукру. Білі портвейни бувають від золотистого до темно-янтарного кольору і з фруктово-ягідним букетом. Марочні портвейни витримують 3 роки.
Мадера — це своєрідний тип вина. Мадеризація відбувається при температурі не нижче 25°С. При витримці на сонячних майданчиках вино витримують 3,5 роки, в сонячних засклених камерах — протягом 1,5 року, в теплових камерах (мадерниках) — 3 місяці. 18—20% об. спирту, 3—12 г/100 см3 цукру.
Херес відрізняється від інших типів вин тим, що його споживні властивості формуються внаслідок життєдіяльності хересних дріжджів, які здатні утворювати на поверхні вин у неповних бочках плівку (солеру). Вино херес відрізняється легкою гірчинкою, горіховим присмаком, сильним, досить різким букетом, колір його — від золотистого до темно-янтарного. Херес містить 18—20% об. спирту і цукру 0,2—9 г/100 см3.
Десертні вина
За вмістом цукру ділять на солодкі і лікерні.
Солодкі і лікерні десертні вина відрізняються за вмістом спирту і цукру, відповідно 16—17 і 12—19% об. спирту; 12—17 і 20—30 г/100 см3 цукру. До них відносять біле, рожеве і червоне десертні вина; мускат білий, рожевий, фіолетовий і чорний; токай, кагор; малагу.
Лікерні десертні вина відрізняються від солодких вин відповідних типів більшою екстрактивністю, густотою і маслянистістю.
Ароматизовані вина
Купажуванням виноматеріалу спиртом-ректифікатом, цукровим сиропом і настоєм трав, коріння яких мають сильний і приємний аромат, готують ароматизовані вина. В ароматичну суміш входить 20—40 компонентів, з яких близько 30% припадає на полин альпійський, що німецькою мовою означає "вермут". Звідси походить тип вермута (білого, рожевого і червоного). Випускають вермут міцний (спирту — 16—18 % об., цукру — 6—10 г/100 см3) і десертний (спирту — 16% об., цукру — 16 г/100 см3).
Ігристі вина
До ігристих вин відносять вина з надлишковим вмістом вуглекислоти, яка накопичується природним шляхом при вторинному бродінні виноматеріалів у герметично закритих пляшках або резервуарах під тиском. До групи ігристих входять шампанське, ігристі вина і вина натуральні напівсолодкі ігристі.
Шипучі вина
Шипучі або газовані вина одержують штучним насиченням вуглекислим газом освітлених вин. Внаслідок відсутності вторинного бродіння вуглекислота тільки розчиняється у вині і не вступає у фізико-хімічні взаємодії з його складовими частинами. При відкриванні пляшок вуглекислий газ виділяється недовго, інтенсивно, крупними пухирцями. У шипучих винах відчутна неприємна гострота, властива газованим напоям.
Пакування, маркування і зберігання вин
Вина розливають переважно у пляшки із місткістю
0,5; 0,75 л, 1 л.
Посуд
- пляшки із знебарвленого, напівбілого, зеленого скла
- керамічний і фарфоровий посуд.
Для закупорювання використовують
- пробки коркові,
- поліетиленові,
- пластмасові,
- алюмінієві ковпачки з внутрішньою прокладкою з пластмаси або картону
На пляшку з напоєм наклеюють етикетку, на якій наведено
- інформацію про назву підприємства,
- назву виробів,
- міцність в об. %,
- вміст цукру в %,
- місткість пляшки в л,
- номер стандарту на продукцію,
- на зворотному боці етикетки дату розливу і номер бригади, що здійснювала його.
Зберігання:
- приміщеннях з температурою від 10 до 14° С
- відповідною вологістю повітря не вище 70-80 %.
В цих умовах строки зберігання складають: міс;
- столові ординарні — 3;
- кріплені ординарні, столові марочні — 4;
- кріплені марочні — 5;
- столові контрольованих назв за походженням — 6;
- кріплені контрольованих назв за походженням — 12 місяців.
Коньяк
Коньяк—це міцний алкогольний напій із своєрідним букетом і смаком, приготовлений шляхом тривалої видержки коньячного спирту в дубових бочках. Коньячний спирт одержують перегонкою молодих виноградних вин.
Він являє собою безбарвну прозору рідину, яка має специфічний аромат і досить різкий смак. Витримка спирту в дубових бочках або металевих емальованих резервуарах з дубовою клепкою при температурі 15—25° С протягом 3—5 років забезпечує коньяку відповідні споживні властивості. В перші два роки спирт сортують і кращий за смаком та ароматом направляють на тривалу видержку (5—10 років), а решту реалізують у більш молодому віці.
При тривалому зберіганні завдяки комплексним перетворенням смак спирту стає м'яким, букет — приємних тонів старого коньяку, колір — інтенсивно жовтий.
Залежно від строків видержки (а відповідно і якості) коньяки ділять на ординарні, марочні і колекційні.
До ординарних відносять коньяки, які готують із коньячних спиртів, видержаних від 3 до 5 років.
Марочні коньяки готують з коньячних спиртів, які видержують 6 років і більше.
До колекційних відносять марочні коньяки, які додатково видержані в дубових бочках не менше 3 років.
За органолептичними показниками коньяки повинні бути прозорими з блиском, без осаду і сторонніх включень; від золотистого до світло-коричневого кольору з золотистим відтінком; мати характерні для коньяку відповідного типу смак і букет, без стороннього присмаку і запаху.
