3. Логічність композиції

Під час аналізу й оцінки композиції, потрібно перевіряти чи задовольняє композиція потребам логічності. Якщо є композиційні відхилення – це точна ознака композиційної помилки.

Тему кожного твору чи його частин, що перевищують фразу, можна розглядати як поняття, а правильно членувати, ділити поняття (тему) на складові частини можна, тільки потрібно дотримуватися логічних правил поділу.

Поділ поняття – це логічна операція, за допомогою якої розкривається його обсяг, тобто в першому наближенні число предметів, що охоплюються поняттям і входять в конкретний клас.

Для того, щоб поділ понять (тем) на частини (підтеми) був правильним, поділ повинен бути:

1) обґрунтованим, тобто проводитися тільки за одним принципом (ознакою), який лежить в основі різних видових частинах (підтемах) – правило обґрунтування поділу;

2) адекватним (за обсягом), тобто сума обсягу частин тексту (видових членів поділу) повинна бути рівною обсягу всього тексту (родового поняття) – правило відповідності;

3) доведеним до кінця, тобто поділеним на такі частини, кожна з яких виключає іншу, - правило взаємовиключення;

4) неперервним, тобто текст (родове поняття) повинно бути спочатку поділено на частини (види), для яких текст є ближчим родом, а тоді вже на більш дрібні частини (підвиди), для яких кожен вид виступає як рід, - правило неперервності поділу.

1. Правило обґрунтування поділу. Це головне правило поділу понять. Воно порушене (основа поділу не одна, а декілька) – як наслідок виникають помилки:

• в невідповідності поділу (обсяг виявляється чи вужчий, чи ширший за тему);

• в незавершеності поділу (частини перехрещуються, не виключають одна одну);

• в неперервності поділу (тема ділиться на підвиди, оминувши види).

Це поділ літератури за її видами, темами, метою, відповідності з часом та інше. Наприклад, технічна література, її можна поділити на історію техніки (історико-технічна л-ра), інші – л-ру, що висвітлює наукові проблеми техніки (науково-технічна л-ра), інші – л-ра, що популяризує техніку (популярно-технічна л-ра), інші – л-ра, що допомагає виробництву (виробничо-технічна л-ра).

2. Правило відповідності. Якщо не дотримуватися цього правила, твір чи його частина буває вужче чи ширше теми. Автор або пропускає певні частини теми чи включає в текст те, щодо теми немає відношення. В першому випадку тема виявляється неповністю розкритою, в іншому – її межі розмиваються (а це заважає розумінню й засвоєнню тексту). Вихід за межі теми – більш часта помилка. ЇЇ причини:

• велика кількість зібраного автором матеріалу (його так багато, що він з труднощами піддається систематизації, й автор невільно виходить за межі теми: шкода виключати зібране);

• брак матеріалу із-за не розробленості теми (щоб заповнити проблеми, автор невільно замінює ту чи іншу частину теми близьким до неї матеріалом, хоча він відноситься до теми в кращому випадку опосередковано);

• автор втрачає орієнтир в матеріалі із-за більшого обсягу твору, якому належить стати книгою, особливо під час роботи над оригіналом уривками; він не перевіряє відповідність викладеного матеріалу темі, що виражена в заголовку. Звідси відхилення від теми чи неповнота її висвітлення. Ось чому так важливо редактору, який прочитав розділ, главу, параграф, повернутися до їх заголовків, щоб зіставити з ними зміст підрозділів. У цьому випадку менше ймовірності, що книга вийде з порушеним правилом відповідності.

3. Правило взаємовиключення. Під час порушення цього правила не виключені повтори із-за перехрещування, композиційна нечіткість. Наприклад, в книзі про ілюстрації розділ про науково-пізнавальні ілюстрації був побудований таким чином:

• креслення;

• малюнки;

• фотокартки;

• документальні ілюстрації;

• схеми.

В основі розподіл було здійснено за характером зображення, але реально – це документальне свідчення історичного минулого. Тому, потрібно було параграфи про види ілюстрації за характером зображення поєднати в одну частину, а главу про документальні ілюстрації зробити другою главою. Тоді правило взаємовиключення не буде порушене:

• Оригінальні ілюстрації, що розпізнаються за характером зображення предметів

• фотографії;

• малюнки;

• креслення;

• схеми.

• Документальні ілюстрації.

4. Правило неперервності поділу. Під час порушення цього правила читачеві складно вловити систему у викладі матеріалу, складно її зрозуміти.

Коли не виражені розділи, параграфи, а все йде суцільним текстом.