3. Графічні заголовки (зображення або знак, поставлені на початку і кінці рубрики, а також позначають її початок і кінець; може зображувально виражати тему, зміст, подію в тексті рубрики: заставка; кінцівка; вінетка; кінчик - коротка лінійка або частина бордюру; астериск - три зірочки в ряд або у вигляді трикутника вістрям догори).

4. Німі заголовки (пропуском що позначають початок і кінець рубрики: пробільний рядок, спусковий пропуск, кінцевий пропуск).

У тематичних заголовках два підвида:

а) індивідуальні (позначають тему тільки своєї рубрики);

б) типові (позначають рубрики однакового призначення і характеру: Введення, Висновок і тому подібне).

Перші п'ять видів також можуть розрізнятися за оформленням, тобто бути набраними:

а) більші чи дрібніші (розрізнятися кеглем – висотою букв);

б) шрифтами, різними за малюнком; (розрізняють шрифтову гарнітуру);

в) шрифтами, розніми за зображеням — постановкою очка: прямий, курсив, похилий шрифт;

за насиченістю очка, відмінного від нормального світлого: напівжирний, жирний;

за щільністю, або за шириною, очка відмінного від нормального за шириною: вузький, широкий.

Всі заголовки можуть розрізнятися і нумераційно: заголовки, однаково пронумеровані чи позначені однаковими за малюнком і характером букви.

За відношенням до виду тексту, які позначають заголовки; заголовки, як і рубрики, діляться на дві групи:

1) системні (відносяться до основного тексту твору);

2) позасистемні, які неможливо співвіднести за значущістю з системними рубриками: одна їх група відноситься до допоміжного тексту: заголовки апаратних частин — вступних статей, передмов, післяслів’я і так далі, інша група — це заголовки специфічних елементів основного тексту: таблиць, прикладів і тому подібне, які композицію основного тексту не виражають, а лише відокремлюють від нього частини специфічного призначення.

7. Перевірка підпорядкованості рубрик й поділу на підрубрики (методика перевірки підпорядкованості рубрик, методика перевірки поділу рубрик на підрубрики)

Порушення супідрядности виражаються головним чином в тому, що в один ряд ставлять рубрики різної значущості, неправомірно відносячи їх до одного ступеня рубрикації, і в різні ряди — рубрики рівної значущості, відносячи їх до різних ступенів рубрикації.

І те і інше неприпустимо, оскільки заплутує дійсні смислові взаємини і зв'язки.

Методика перевірки супідрядності рубрик. Перевіряють супідрядність рубрик за робочим змістом прочитаного оригіналу:

1. Спочатку прочитують заголовки 1-го ступеня (наприклад, глав), співвідносячи значущість кожної рубрики за її заголовком. Вони повинні виключати один одного, ні один не повинен входити в інший за змістом.

2. Потім читають заголовки 2-го ступеня, підлеглі першому заголовку 1-го ступеня (заголовки параграфів першої глави):

а) зіставляючи за значущістю кожен заголовок параграфа із заголовком своєї, першої глави і перевіряючи, чи входить він в його обсяг, чи підкорюється йому за смислом;

б) зіставляючи заголовок кожного параграфа з іншими заголовками того ж ступеня (заголовками інших параграфів першої глави) і перевіряючи, чи виключають вони один одного чи не входить який-небудь з них в зміст іншого.

3. Повторюють всі дії з пункту 2 із заголовками 2-го ступеня, що підпорядковуються другому заголовку1-го ступеня (заголовками параграфів другої глави). И так з усіма параграфами й главами.

4. Читають заголовки 3-го ступеня (підпараграфів), здійснюючи ті ж операції, що і в пункті 2 і 3 (зіставляючи підпараграфи кожного параграфа між собою і з параграфом, в який вони входять). І так до останнього заголовка робочого змісту.

5. Зіставлення заголовків одного ступеня (наприклад, параграфа не лише в середині глави, але й з усіма заголовками того ж ступеня інших глав, щоб не з’ясувалося, що в різних главах вони розташовані на різних ступенях, хоча є рівнозначними.

Методика перевірки поділу рубрики на підрубрики. Це правило можна сформулювати приблизно так:

Текст рубрики не можна ділити менш ніж на дві підрубрики.

Отже якщо в рубриці тільки одна підрубрика, це помилка, яку належить виправити. Не може глава складатися з одного параграфа, розділ — з одного глави, частина — з одного розділу. При діленні цілого на складені одиниці завжди повинні виходити принаймні дві одиниці. Інакше це не ділення.