- •2.Функції фінансових посередників.
- •3.Андеррайтинг і приватне розміщення цінних паперів.
- •4.Міжнародні розрахунки (інкасо, акредитив, валютний кліринг, банківський переказ) форми, техніка проведення.
- •5.Податкові й правові аспекти лізингових угод.
- •6.Депозитарні послуги.
- •7.Державні та муніципальні цінні папери.
- •8.Емісійна діяльність держави на фондовому ринку.
- •9.Переймання ризику страховими компаніями.
- •10.Інфраструктура ринку фінансових послуг.
6.Депозитарні послуги.
Депозитарні (кастодіальні) послуги надаються банками, які мають можливість вести депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, що виконують за дорученням клієнтів функцію зберігача цінних паперів і надають можливість клієнтам банку реалізувати їхнє право за цінними паперами. Дані операції надаються як юридичним, так і фізичним особам на підставі договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах. До переліку депозитарних відносять такі послуги:
відкриття рахунка для обліку цінних паперів клієнта, депонованих у зберігача цінних паперів;
відповідальне зберігання цінних паперів;
знерухомлення документарних цінних паперів клієнта з метою їх подальшого обігу в електронному вигляді;
надання власникам цінних паперів виписок після кожної проведеної операції і надання звітів про оборот цінних паперів;
матеріалізація цінних паперів з метою їх подальшого обліку в реєстрі реєстродержателя;
обтяження цінних паперів зобов’язаннями;
облік переходу права власності на цінні папери за розпорядженням клієнта;
повідомлення клієнтові про всі корпоративні дії емітента, цінні папери якого обліковуються на рахунку клієнта, повідомлення клієнтові будь-якої інформації, отриманої від емітента чи реєстратора;
участь у зборах акціонерів за дорученням клієнта;
одержання прибутку за цінними паперами, що зберігаються в зберігача, з подальшим переказуванням за дорученням клієнта на його рахунки, чи виплатою готівки в касі для фізичних осіб;
надання цінних паперів проти платежу.
Склад, цілі, види діяльності суб’єктів ринку фінансових послуг. Система взаємодії суб’єктів ринку фінансових послуг.
На ринках діють суб’єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб’єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).
Суб’єктами фінансового ринку є:
- фізичні особи;
- юридичні особи;
- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.
Суб’єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.
Суб’єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.
За формою:
- господарчі суб’єкти;
- домашні господарства;
- держава;
- місцеві органи влади.
За функціями:
- емітенти;
- інвестори;
- інституційні інвестори;
- фінансові посередники;
- інститути інфраструктури ринку тощо.
З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку, його суб’єктів можна поділити на три групи: 1) продавці і покупці фінансових активів (інструментів, послуг); 2) фінансові посередники; 3) суб’єкти, що виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників фінансового ринку; функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку).
Світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб’єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як:
- індивідуально-трудова діяльність;
- державні підприємства;
- кооперативи;
- орендні підприємства;
- фермерські господарства;
- колективні господарства;
- народні підприємства;
- акціонерні товариства;
- малі підприємства;
- корпорації;
- об’єднання;
- господарські товариства;
- асоціації;
- консорціуми;
- спільні (змішані) підприємства.
Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння; товариства; корпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб’єктами як ринкової економіки, так і учасниками ринку фінансових послуг.
