10.Інфраструктура ринку фінансових послуг.

Начало формы

Інфраструктура ринку фінансових послуг (фінансового ринку) покликана забезпечувати можливість реалізації економічних інтересів суб'єктів економіки, сприяти координації усіх їхніх економічних дій, допомагати їм інтегруватись у світовий економічний та фінансовий простір. Розвиток інфраструктури фінансового ринку України повинен бути побудований за міжнародними стандартами, але з урахуванням специфіки нашої країни.  Для розбудови інфраструктури таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприятливого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти поверненню довіри з боку населення і суб’єктів підприємницької діяльності; при підтримці з боку держави розвивати мережу філій і активізувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, що найбільш пристосовані до інвестиційної діяльності, створити спеціальну банківську установу, основною метою якої було б питання довгострокового кредитування.

Акції корпорацій.

Положення Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначають акцію як іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства. Виходячи з цього легального визначення, акції є не тільки об’єктом цивільних прав і різновидом майна, але і правовим засобом посвідчення корпоративних прав. Створення акціонерного товариства і належна емісія акцій у сукупності є передумовами виникнення і наступного посвідчення комплексу прав (як майнових, так і особистих немайнових) та обов’язків акціонерів. Здатність акції посвідчувати копоративні права акціонерів стосовно відповідного акціонерного товариства дозволяє сформувати їх пакет згідно з економічними запитами та фінансовими можливостями кожного із них. Обігоздатність акцій як об’єктів цивільних прав підлягає розгляду у межах правових механізмів, розрахованих на передачу корпоративних прав. Ці механізми полягають у можливості вчинення правочинів стосовно акцій як різновиду майна, а їх належне укладення і виконання має наслідком перехід корпоративних прав до інших правонабувачів, які отримують статус акціонерів і учасників корпоративних відносин. Як слушно зазначається у цивілістичній літературі, дані правові механізми повинні базуватися на загальних положеннях цивільного законодавства про цінні папери й корпорації, установлюючи відомі межі поводження учасників, але не визначаючи його основний зміст. Окрему важливу проблему забезпечення захисту корпоративних прав, посвідчених акціями, складає визнання недійсними правочинів, предмет яких складає передача або інші юридично вагомі дії стосовно акцій.