7.Паливно-енергетичний баланс

Паливно-енергетичний баланс — співвідношення видобутку різних видів палива і виробленої енергії (прибуток) та їх використання в господарстві (витрати). Особливості його структури залежать від запасів паливно-енергетичних ресурсів, їх калорійності, можливостей використання, затрат на добування, які змінюються з розвитком техніки. Паливні ресурси — частина паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються тільки як паливо. Найважливішими паливними ресурсами є вугілля, нафта і газ, уран, торф. Найбільш економічні нафта і газ, бо їх добування, транспортування трубопроводами обходиться дешево. Ресурси енергетичні — сонячна енергія, космічна енергія, енергія морських припливів і відпливів, геотермальна енергія, гравітаційна енергія, енергія тиску, атмосферна електрика, земний магнетизм, біопаливо, нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, торф, атомна та ядерна енергія. Запаси енергії рік і водойм, що лежать вище рівня моря, називають гідроресурсами.

  Загальний обсяг паливно-енергетичного балансу світу (сумарне річне виробництво первинних енергоресурсів, що дорівнює сумарному споживанню енергії) у 80-х pp., — 9 млрд. т умовного палива. Для порівняння різних видів палива його переводять в умовне, теплота згоряння 1 кг. якого дорівнює 7 тис. ккал, а тепловий коефіцієнт — одиниці. Для цього дані окремих видів палива множать на відповідний тепловий коефіцієнт. На вугілля припадає близько 30%, на нафту — 43, на газ — 17, на гідроенергію — 7, на ядерну енергію — 2,5%. Питоме споживання енергії на душу населення в середньому в світі дещо перевищує 2 т. умовного палива за рік. В індустріально розвинених країнах цей показник значно вищий (США — 12, Німеччина — 6), у країнах, що розвиваються, набагато нижчий (0,3—1,0 т.). Розміщення енергоносіїв помітно відрізняється від розміщення споживання енергії: з одного боку, країни зі збитковими джерелами енергії, які експортують нафту, газ або вугілля, з іншого — країни, залежні від імпорту енергоносіїв. До них належать, насамперед, багато країн Західної Європи, Японія і значною мірою СЩА.

8. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу

  Одним з провідних чинників, що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30% всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63% сірчаного ангідриду і понад 53% оксидів азоту, що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Оксиди вуглецю, що їх викидають електростанції в атмосферу, — головне джерело парникового ефекту на нашій планеті.

  Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ. Водосховища підвищили рівень навколишніх ґрунтових вод, стали причиною інтенсивного руйнування крутих берегів.

  Важливою для України є безпека атомних станцій. Катастрофа на Чорнобильській АЕС перетворила державу у зону екологічної біди. Забруднені такі області, як Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська, Вінницька, Черкаська, та ін. Потрапили радіонукліди і в Дніпро — основне джерело питної води для 35 млн. жителів країни.

  Екологічні чинники в розвитку ядерної енергетики завжди повинні бути на першому місці, інакше не буде для кого виробляти електроенергію.