Алгоритми проведення практичної навички зовнішнє акушерське обстеження вагітних: пальпація за допомогою прийомів леопольда, вимірювання окружності живота, висоти стояння дна матки

№ п/п

Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.

3.

Проведення зовнішнього акушерського обстеження вагітних за допомогою прийомів Леопольда.

Вимірювання окружності живота та висоти стояння дна матки

Встановлення передбачу вальної маси плода

Перший прийом. Мета – визначити висоту стояння дна матки і частину плоду, що знаходиться в її дні. Методика: Долоні обох рук розташовуємо на дні матки. Зближуючи пальці, обережним натискуванням донизу визначаємо рівень стояння дна матки, що дає можливість уточнити термін вагітності. Також визначається (за розмірами і консистенцією) частина плоду, яка знаходиться біля дна матки. Тазовий кінець плоду більший, менш щільний та менш округлий, ніж голівка.

Другий прийом. Мета – визначити положення, позицію та вид плода. Методика: обидві долоні переміщуємо з дна матки по її бокових поверхнях донизу, до рівня пупка, пальпуючи при цьому почергово правою чи лівою рукою частини плоду. Спинка пальпується у вигляді гладкої поверхні, а на протилежному боці визначаються множинні дрібні частини у вигляді невеликих виступів, що часто змінюють своє положення. При поперечному або косому положенні визначаємо розташування голівки та тазового кінця плоду.

Третій прийом. Мета – визначити характер частини, що передлежить. Методика: праву руку переміщуємо на лобкову ділянку. Натискаючи на нижній матковий сегмент, розведеним великим пальцем з однієї сторони та чотирма іншими з другої, охоплюємо передлягаючу частину. При цьому визначається її форма, консистенція, розташування за відношенням до входу в малий таз. Зміщуючи передлягаючу частину легкими рухами в сторони, визначаємо наявність балотування. При притиснутій до входу в малий таз передлягаючій частині балотування відсутнє. Голівка пальпується у вигляді твердої округлої частини, що має чіткі контури. При тазовому передлежанні пальпується об’ємна м’яка частина, що не балотує та немає округлої форми. При поперечному і косому положеннях передлеглу частину виявити не вдається.

Четвертий прийом, доповнює третій прийом. Мета - визначити частину, яка передлежить і рівень її стояння відносно входу в малий таз. Методика: лікар стоїть обличчям до ніг вагітної, пальцями обох рук, обережно натискуючи на ділянку нижнього маткового сегменту, заглиблюється між передлягаючою частиною та входом у малий таз. Якщо пальці обох рук акушера проникають між головкою і площиною входу в малий таз – голівка рухлива над входом в малий таз. Якщо ковзними рухами по голівці плода кисті рук акушера розходяться – голівка знаходиться малим сегментом у вході в малий таз. Якщо долоні рук акушера знаходяться над голівкою – голівка знаходиться великим сегментом у вході в малий таз.

Обвід живота вимірюється на рівні пупка спереду та середини поперекової ділянки хребта ззаду.

Висота стояння дна матки вимірюється від середини верхнього краю лобкового симфізу та до дна матки.

Розрахунок передбачувальної маси плода проводиться: передбачувальна маса плоду = обвід живота помножити на висоту стояння дна матки. Наприкінці вагітності у випадку великого плода окружність живота пе­ревищує 100 см, висота дна матки — близько 40 см і більше.

Вагітна лежить на спині, ноги помірно зігнуті в кульшових та колінних суглобах з метою розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

Лікар знаходиться праворуч від вагітної, обличчям до неї.

Великим сегментом називається та найбільша частина (обвід) голівки, якою вона проходить по родових шляхах. Будь-який інший менший сегмент голівки, обернений до виходу з родового каналу називається малим.

Проводиться сантиметровою стрічкою в положенні вагітної на спині