Сприйняття тілом чуттєвого світу
Тут ми можемо пояснити, чому мова про чуттєвий світі, про світ чуттєвого споглядання, про чуттєвий світі явищ має суттєві обмеження. У будь реалізації природного інтересу в житті, який утримується тільки в сфері життєвого світу, повернення до "чуттєво" пережитому спогляданню відіграє значну роль. Бо все постає в сфері життєвого світу в якості конкретної речі має, само собою зрозуміло, тілесність, навіть якщо це не просто тіло, як, наприклад тварина або об'єкт культури, але має також психічні і інші духовні властивості. [2]
Якщо ми звертаємо увагу в речах лише на тілесне, то воно постає, очевидно, у сфері сприйняття тільки в баченні, обмацуванні, слухання і т.д., тобто у візуальних, тактильних, акустичних і т.п. аспектах. У цьому, само собою зрозуміло, неминуче бере участь завжди присутнє в полі сприйняття наше тіло, притому разом зі своїми відповідними "органами сприйняття" (очі, руки, вуха і т.д.). Відповідно висновку свідомості вони постійно грають певну роль, причому вони функціонують в бачення, слухання і т.д. в єдності з притаманною їм Я-рухливий, разом з такими званими кінестезій. Всі кінестезії, будь-яке "Я рухаюся", "Я роблю" пов'язані між собою в універсальному єдності. Причому кінестетичній спокій - це модус моєї дії.
Очевидно тепер, що сторони, в яких представлено є в сприйнятті тіла. Кінестезій - це не схожі процеси, але скоріше вони діють спільно таким чином, що ці сторони отримують певний буттєвий сенс, певну значущість як сторони тіла тільки тому, що їх безперервно вимагають сприйняття. Загальна кінестетичні - чуттєві ситуація, кожна діяльна варіація сукупних кінестезій допомогою введення в гру тих чи інших особливих сприйняттів, і вони здійснюють відповідні вимоги.
Таким чином, чуттєвість, сприймає “я-діяльну” функціонування нашого тіла, відповідно, тілесного органу, сутнісно належить досвіду тіла. Цей досвід згідно з сприйняттям свідомості протікає не просто як процес явищ тіла, як ніби вони в собі, тільки лише завдяки собі і своїм злиттям, були б явищами тіл. Але вони такі у сфері свідомості тільки в єдності з кінестетично функціонуючої нашої тілесністю, відповідно, в єдності з функціонуючим Я в його своєрідною активності і звичних орієнтаціях.
Наше тіло абсолютно винятковим чином постійно перебуває в полі сприйняття, абсолютно безпосередньо, в деякому абсолютно винятковому буттєвому сенсі, а саме в тому, який позначається словом "орган" (в його первинному значенні): те, в чому я, як Я перетерплює впливу і чинне, абсолютно винятковим чином і абсолютно безпосередньо, чим я абсолютно безпосередньо кінестетично розпоряджаюся, розділене на особливі органи, якими я, відповідно особливим кінестезій, розпоряджаюся або можу по можливості розпоряджатися. І ця здатність розпоряджатися, функціонування якої виявляється в будь-якому сприйнятті тіла, освоєна згідно модусу свідомості і в будь-який момент доступна цілісна система кінестезій, що актуалізуються у відповідній кінестетичній ситуації, завжди пов'язана з певною ситуацією явища тіла, ситуацією в полі сприйняття. Різноманіттю явищ, в яких тіло може бути сприйняте як одне і те ж, відповідають своєрідні, що відносяться до нього кінестезій, і при їх протіканні повинні з'являтися відповідні необхідні при цьому явища, щоб взагалі явища цього тіла, як його самого, з його властивостями, могли представляти це тіло.
Таким чином, чисто в плані сприйняття тіло-корпус і тіло-плоть сутнісно різні; тіло-плоть саме як єдино дійсно спів мірне сприйняттю тіло, моє тіло. Яким чином здійснюється свідомість, в якому, проте, моє тіло отримує буттєву значимість деякого тіла серед інших, з іншого боку, яким чином певні тіла в моєму полі сприйняття отримують значимість тілесної плоті[2].
Ми обмежилися рефлексією на сприймаючий свідомість речей, на власний акт їх сприйняття, на моє поле сприйняття. У ньому, однак, може бути сприйняте лише тільки моє тіло, але ніколи - чуже тіло)в його тілесності останнє може бути сприйнято тільки як тіло - корпус. У моєму полі сприйняття я знаходжу себе, розпоряджаючись в якості Я моїми органами, і так взагалі всім тим, що ще належить мені як Я в моїх Я-актах і здібностях.
Так як, проте, об'єкти життєвого світу, навіть коли вони виявляють своє самостійне буття, з необхідністю виявляють себе як тілесність, але через це не просто як тілесні об'єкти. Співвідносячись з усіма існуючими для нас об'єктами, завжди тілесні, але при цьому не просто тілесні; якщо це об'єкти поля сприйняття, то ми, таким чином, також знаходимося, пропорційно сприйняттю, в цьому полі. Точно так само - в модифікованому полі, в кожному споглядальному поле, а далі й в небаченому, так як ми, само собою зрозуміло, можемо "зробити представлене" (тільки іноді з затримкою в часі) все, що небаченому витає перед нами. "Бути тілесної плоттю" означає, очевидно, не просто "бути тілесним", але перше вказує на кінестетичне і тим самим, власне, на Я-функціонування. В першу чергу, мова йде про такі модусах, як бачити, чути і т.д., куди, як само собою зрозуміло, відносяться ще й інші модуси (наприклад, підняти, нести, штовхати і т.п.) [6].
Однак тілесна Я-віднесеність не є одиничною, і кожен з її модусів можна відокремити від інших; при всіх змінах вони утворюють деяку єдність. Так, у своїй конкретній тілесності, однак не тільки тілесно, але і як цілісні Я-суб'єкти, всякий раз як деяка цілісність "Я-це-людина", ми знаходимося в полі сприйняття і т.д., і, як би це широко ні розуміти, в поле свідомості. Таким чином, як би не усвідомлювався світ як універсальний горизонт, як єдиний універсум існуючих об'єктів, ми, кожен раз Я, людина, і ми разом-з-іншими, належимо, як живуть-разом-з-іншими в світі, саме світові, який саме в цьому "жити-разом-з-іншими" є наш, згідно модусам свідомості значимий у своєму існуванні світ. Ми, що живуть в свідомості світу, постійно активні на основі пасивного володіння світом, зазнає вплив ось тут, впливу в поле свідомості об'єктів; до того чи іншого з них ми звернені у відповідності з нашими інтересами, ми активно зайняті ними різним чином, в наших актах вони суть "тематичні" об'єкти. Як приклад я спостереження і тлумачення особливостей є в сприйнятті; або нашу зосереджену, цілеспрямовану, активно ідентифікує і розрізняти діяльність; або нашу оцінювану активність, наші проекти і наміри, наше діяльну здійснення намічених шляхів і цілей.
Ми, як суб'єкти актів (Я-суб'єкти), спрямовані на тематичні об'єкти в модусах первинної та вторинної, а іноді ще й супутньої спрямованості. У цьому занятті з об'єктами самі акти залишаються нетематичними. Однак ми можемо пізніше рефлектувати щодо нас самих і нашої відповідної активності; вона ставати тепер тематично-предметної в деякій нової, зі свого боку, знову нетематичні, живий функціонуючої діяльності[7].
Таким чином, свідомість світу, перебуває в постійному русі, мир безперервно усвідомлюється в якомусь змісті об'єкта в зміні різних способів усвідомлення (споглядальна, неспоглядальна, безумовна, невизначена і т.д.), однак і в зміні аффіцірування дії він усвідомлюється таким чином, що завжди існує сукупна область аффіцірована, і в ній аффіцірующі об'єкти існують то тематично, то не тематично; серед них, однак, і ми самі, ми, безперервно і неминуче належать аффіціруємої області, безперервно функціонуючі як Я-суб'єкти, але тільки при випадку тематично предметно, коли ми зайняті самими собою в якості предмета. Само собою зрозуміло, це вірно не тільки відносно мене, окремого Я; в житті-разом-з-іншими ми маємо світ відданий в цьому "разом-з-іншими" як світ для нас значимий-в-існуванні, якого ми належимо і в цьому "разом", світу, як світу для всіх нас, як світові, відданий у в цьому буттєвому сенсі. І безперервно діючи в активне життя, ми діємо також і разом-з-іншими, ми разом-з-іншими різним чином приймаємо в розрахунок загальні предмети, ми разом-з-іншими мислимо, оцінюємо, маємо намір, діємо. Звідси, отже, і то зміна тематичної сфери, в якій постійно функціонуюча певним чином Ми-суб'єктивність ставати предметно тематичної, причому і акти, за допомогою яких вона функціонує, стають тематичними, хоча завжди з деяким залишком, який залишається не тематичним, залишається, так би мовити , в анонімності, а саме, як функціонуюча в цієї тематичної сфері рефлексія [1].