5.Показ в екскурсії

Показ - процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або декількома об'єктами одночасно (наприклад, з пам'ятником архітектури або з архітектурним ансамблем). Показ може розглядатися як дія (або сума дій) екскурсовода, направлена на виявлення суті предмету.

Показ на екскурсіях - багатоплановий процес витягання зорової інформації з об'єктів, процес, під час якої дії екскурсантів проводяться в певній послідовності, з конкретною метою. Термін "показ" не має загальноприйнятого тлумачення. Як спеціальний термін введений в ужиток ученим екськурсионістамі і широко використовується в методичній літературі у екскурсійній справі. У словниках терміни "показ" і "демонстрація" ототожнюються.

Демонстрація характеризується як публічний показ, розрахований на групове сприйняття якого-небудь предмету або явища як дії певної особи, що представляє об'єкт для огляду групою людей (екскурсантів, студентів, учнів).

Показ об'єкту - це система цілеспрямованих дій екскурсовода і екскурсантів, спостереження об'єктів під керівництвом кваліфікованого фахівця. Показ припускає аналіз об'єктів, активну самостійну роботу екскурсантів.

Показувати - означає демонструвати предмети, пояснювати, робити зрозумілим, доступним те, що бачать перед собою екскурсанти, направляти їх діяльність.

Особливістю показу є здатність виявити, розкрити те або інша якість (властивість, здатність) спостережуваного об'єкту, можливість зробити явним, очевидним те, що непомітно при першому погляді на предмет.

Огляд на відміну від показу може бути визначений як поверхневе позапланове знайомство з пам'ятниками.

Відмінність огляду і показу полягає в тому, що при огляді людина сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятника. При показі ж вона бачить не тільки пам'ятник, але за допомогою екскурсовода розрізняє різні сторони, частини, зовнішні особливості об'єкту, бере участь в їх аналізі.

Показ в екскурсії є сумою трьох елементів:

- самостійного спостереження екскурсантами визначних пам'яток;

- ознайомлення екскурсантів з експонатами "портфеля екскурсовода";

- показу під керівництвом екскурсовода інших прийомів (наприклад, в історичній екскурсії об'єктами показу є будівлі, зведені в різні епохи.

Ведеться показ не тільки стенів будівлі, його вікон, дверей, балконів, інших частин і деталей, але і того, що приховано за стінами будівлі - кімнат, сходів, коридорів, їх убрання, побуту, життя людей, що населяли будинок в час, що оглядав. Екскурсовод за допомогою методичних прийомів показу і розповіді встановлює зв'язок між будівлею, що показується, і подією, яка відбувалася усередині будівлі, поблизу нього).

Існує сюжетний і безсюжетний показ об'єкту. Сюжетні твори в мистецтві відносяться, як правило, до історичного і побутового жанрів. Що стосується пейзажу, натюрморта і портрета, то вони зазвичай не мають сюжету.

У будь-якого сюжетного показу на екскурсії є свої дійові особи. Для них характерні дії. Сюжетний показ пожвавив екскурсію, активізує екскурсантів: вони краще запам'ятовують пам'ятники, засвоюють суть подій, пов'язаних з ними, і сам по собі розповідь стає конкретнішою.

Завдання показу під час екскурсії полягають в наступному:

1) показати екскурсійні об'єкти, які знаходяться перед екскурсантами;

2) показати об'єкти, яких вже немає (збереглися тільки на фотографії або малюнку);

3) показати історичну подію, яка відбувалася на даному місці, відтворити його зорову картину;

4) показати дії історичного діяча (письменника, художника, полководця), які відбувалися на даному місці;

5) показати об'єкт таким, яким він був в період описуваної події.

Умови для показу

Ефектний показ екскурсійних об'єктів вимагає дотримання відповідних вимог:

а) правильний вибір зручної точки показу;

б) вибір найбільш придатного для показу часу;

в) можливість відвернути увагу екскурсантів від об'єктів далеких від теми;

г) використання руху екскурсантів як методичного прийому при показі;

д) вміння і навички екскурсовода;

є) підготовленість екскурсантів до спостереження об'єктів.

Врахування того, що показ випливає з таких дій людини, як спотереження і огляд, дозволяє визначити методично обґрунтовану послідовність показу:

1. Визначення: екскурсовод визначає, що за предмет (об'єкт) показується екскурсантам;

2. Характеристика: екскурсовод пояснює, що є об'єктом (характеризує, описує об'єкт);

3. Мета створення: екскурсовод говорить про призначення об'єкту;

4. Екскурсійний аналіз, порівняння: екскурсовод розглядає окремі частини об'єкту;

5. Довідка: екскурсовод називає автора пам'ятника, архітектора будівлі;

6. Оцінка історичної події: екскурсовод розповідає про подію, пов'язану з об'єктом, його значення.

Нарощування вражень, поступове підведення екскурсантів до узагальнень, висновків забезпечується завдяки врахуванню специфіки певних ступенів показу. Але не в кожній екскурсії доцільно проводити показ, неухильно рухаючись за цими етапами. Певні від цінності має показ об’єктів, які віддалені від екскурсантів. Тут доречним буде використання панорамного показу. Так, наприклад, для того, щоб відтворити в уяві панораму міста, архітектурного ансамблю екскурсантам доводиться кинути на нього кілька поглядів. Сума цих поглядів дає уявлення про зовнішній вигляд об'єкта. Спрямованість поглядів визначають методичні поради екскурсовода і хід думки екскурсанта.

Перший ступінь. Загальний погляд екскурсантів на об'єкт після слів екскурсовода: "Перед вами..." Відбувається засвоєння зовнішності об'єкту.

Другий ступінь. Детальніший огляд екскурсантами пам'ятникаЗасвоюються особливості після розповіді про події об'єкту.

Третій ступінь. Повторний огляд об'єкту (спостереження) при його аналізі екскурсоводомЗасвоюються окремі частини і деталі об'єкту.

Четвертий ступінь. Самостійне спостереження об'єкту екскурсантами. Запам'ятовуються обстановка і місце діїВідбувається запам'ятовування об'єкту і місця його розташування.

П'ятий ступінь. Узагальнення побаченого і від екскурсоводаРобляться виводи почутого по темі.

Шостий ступінь. Завершальний погляд екскурсантів на об'єкт. Екскурсант переконується в правильності свого уявлення про об'єкт.

Показ в екскурсії є двостороннім процесом, який об'єднує:

а) активні дії керівника (екскурсовода), направлена на виявлення суть плотський сприйманих об'єктів;

б) активну діяльність екскурсантів (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).

Екскурсовод своїми поясненнями допомагає екскурсантам розгледіти те, що перед ними. Вказівки екскурсовода розрізняють за часом їх дії на аудиторію. Одні даються до зустрічі з екскурсійним об'єктом, до початку спостереження. Інші вказівки екскурсанти отримують в ході показу об'єкту, коли пам'ятник знаходиться в полі їх зору. Треті - даються в кінці спостереження з метою повідомити методику самостійного огляду екскурсантами подібних об'єктів в майбутньому. Вказівки екскурсовода можна розділити на декілька груп:

- орієнтувати увагу екскурсантів на певні частини або деталі об'єкту (в часі - до спостереження);

- спрямовувати увагу екскурсантів на певний об'єкт;

- рекомендація порівняти даний об'єкт з яким-небудь іншим, баченим ними раніше (здійснюється в ході спостереження);

- пояснити особливості об'єкту показу з метою їх глибшого розуміння (під час спостереження);

- виокремити об'єкт з ансамблю або з ряду подібних до нього з навколишнього середовища (природа, забудова);

- пропозиція зробити висновки на основі власних спостережень.

Взаємодія між людиною і об’єктами поза екскурсією може бути представлена трьома варіантами:

Варіант перший. Огляд об'єкту носить побіжний характер. Наприклад, під час проходження людини на роботу або по інших справах. Глибшому знайомству з об'єктами, що зустрічаються в дорозі, навіть за наявності інтересу до них, заважає відсутність необхідного часу і навиків.

Варіант другої. Огляд об'єкту докладніший. Такий огляд має місце під час недільної прогулянки людини по місту. Відбувається самостійне знайомство людини з будівлями, історичними пам'ятниками, вулицями і площами, життям міста. Глибшому спостереженню об'єктів перешкоджає відсутність у "екскурсанта" знань про них і події, з ними пов'язаних, відсутність навиків, а також осіб, здатних надати кваліфіковане сприяння в огляді.

Варіант третій. Огляд об'єктів відбувається під час групової прогулянки по місту, коли один з її учасників, не будучи професійним екскурсоводом, маючи поверхневі знання про міські визначні пам'ятки, бере на себе функції екскурсовода. Отримувані екскурсантами відомості уривчаті і не завжди достовірні. Розповідь "екскурсовода" по своїй побудові і змісту нагадує дорожню екскурсійну інформацію, має довідковий характер.

Під час екскурсії ці варіанти взаємодії між людиною і об’єктами набувають іншого змісту.

Варіант перший. Відбувається огляд заздалегідь підібраних об'єктів. Знання, що повідомляються в розповіді, направлені на освоєння теми екскурсії. Керує оглядом фахівець-екскурсовод, який за рахунок використання методичних прийомів розповіді активізує взаємодію людини і об'єкту. У основі огляду лежить план. Підвищенню ефективності даного варіанту екскурсії заважає превалювання розповіді.

Варіант другої. Відбувається показ об'єктів, зорове сприйняття яких і пояснення екскурсовода розкривають названу тему. Провідне місце займають методичні прийоми показу, екскурсійний аналіз об'єктів. При спостереженні екскурсантами об'єктів використовуються елементи вивчення. Екскурсовод використовує внеречевиє форми дії на аудиторію і образотворчу наочність.

Варіант третій. При показі об'єктів активно використовуються різні види екскурсійного аналізу. У діяльності екскурсантів з'являється елемент дослідження об'єктів. Методика показу досягає кульмінаційної відмітки. Екскурсовод апелює до образного мислення екскурсантів, допомагаючи їм "побачити" події минулого, дії людей, яким присвячена екскурсія.

Для автобусної екскурсії характерні чотири види показу:

1) на ходу автобуса з вікон при швидкості 50-60 км/ч екскурсовод коментує те, що бачать екскурсанти. Такий вид показу об'єктів характерний для путньої екскурсійної інформації;

2) спостереження з вікон в ході сповільненого руху автобуса при проходженні мимо зорових об'єктів. Це дає можливість оглянути пам'ятники історії і культури, отримати поверхневе враження про них. Зазвичай такий показ використовується для знайомства з додатковими об'єктами;

3) спостереження об'єктів при зупинці автобуса без виходу екскурсантів з салону. Показ ведеться з вікна автобуса. Відбувається глибше знайомство з об'єктом, пам'ятними місцями. Можливість використання методичних прийомів показу обмежена;

4) на зупинці з виходом екскурсантів з автобуса. Відбувається глибший показ. Використовуються методичні прийоми показу, види екскурсійного аналізу об'єкту.

Показ як найважливіший елемент екскурсії (її зорова основа) має свої характерні особливості.

Активність показу. Показ це не пасивне милування пам'ятниками природи або творами, створеними руками людини, а цілеспрямоване спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів. Це - аналіз об’єктів, сприйняття яких полегшується за допомогою екскурсійної методики. Такий процес вимагає активних дій екскурсовода і екскурсантів.

Логічна послідовність показу. В процесі екскурсії кожен подальший об'єкт є сходинкою в розкритті теми. Цю обставину визначає місце даного об'єкту серед інших об'єктів. Логічність показу, зв'язок об'єктів між собою забезпечуються певною послідовністю.

Провідне значення показу. Без показу не може бути екскурсії. Показ первинний і в тих випадках, коли з його допомогою ілюструється розповідь. Для більшості екскурсій об'єкти є єдиним доказом, зоровим аргументом висунутих екскурсоводом положень.

Визначальна роль показу. На екскурсії в більшості випадків показ передує розповіді. Це привело до народження формули: "від показу до розповіді". Основою екскурсії є зорові сприйняття і враження, отримані за участю інших органів чуття. Але у ряді випадків показ і розповідь використовуються одночасно, а іноді розповідь передує показу.

Сюжетність показу. Показ об'єкту в екскурсії зазвичай носить сюжетний характер. Сам по собі сюжет в екскурсії складніший, ніж у творі образотворчого мистецтва. Для нього характерна сукупність дій, показ ходу історичної події, життя і діяльності майстра культури, державного діяча. У тематичних екскурсіях є видимою чітка сюжетна лінія, яка об'єднує елементи показу і розповіді. Зазвичай пам'ятник культури, садиба, історичне місце є об'єктом показу завдяки їх зв'язку з історією держави, з тими або іншими подіями.

Парадоксальність показу полягає в тому, що екскурсант в ході показу бачить більше того, що перед ним знаходиться в даний момент. Спостереження об'єкту під керівництвом екскурсовода створює умови для того, щоб екскурсант побачив більше, ніж він побачив би при огляді об'єкту самостійно. Даним парадоксом є формально-логічна суперечність, яка полягає в тому, що людина "бачить" об'єкт або його частини, що в даний момент не знаходяться в його полі зору. Наприклад, він в думках представляє не тільки лицьову стіну будівлі, але і те, що знаходиться за цією стіною, усередині будівлі. На підставі образної розповіді екскурсовода перед його уявним поглядом виникає кабінет письменника, вітальня наповнена людьми.

Результат екскурсії значною мірою визначається умінням екскурсовода показати об'єкт, використовуючи переваги наочності. Виділяють три рівні показу:

• попередній огляд (орієнтування екскурсантів в просторі);

• виділення об'єкту з сукупності інших об'єктів;

• детальне спостереження об'єкту.

Основу пізнавальної діяльності екскурсантів покладений принцип наочності, який реалізується:

• у показі об'єктів - пам'ятників історії і культури (зорова наочність);

• у використанні експонатів "портфеля екскурсовода";

• у демонстрації виробничих процесів (звукова наочність) і так далі.

За рахунок зорового сприйняття предметів і процесів у людей виникають уявлення у вигляді конкретних образів, що правильно відображають об'єктивну дійсність. На основі отриманих екскурсантом уявлень відбувається формування понять.

Предметна (натурна) наочність підрозділяється на зорову наочність (об'єкти, що показуються) і звукову (шум лісу, дзюрчання струмка, шум морського прибою, голос співака в звукозаписи, голоси птахів і тварин в лісі, звук каменя, що впав з висоти, шуми у виробничих цехах). При сприйнятті звукової наочності, окрім мови, беруть участь органи чуття.

Чуттєва наочність передбачає використання прийомів, які розраховані на слух, нюх і дотик. На жаль, вона рідко використовується в екскурсіях.

Образотворчі засоби (живопис, графіка, фотографія) - додатковий ілюстративний матеріал, який включений в "портфель екскурсовода". Макети, фотографії, малюнки, листівки, схеми, діаграми і інша допомога виступають в ролі аналогів справжніх об'єктів.

Словесно-образний вид наочності припускає використання образів і творів художньої літератури. До цього виду наочності відносять образну розповідь екскурсовода, що відтворює картину історичної події, зовнішній вигляд людини, що дає зорове уявлення про явища природи. Використання видів наочності, пріоритетність одного з видів (наочній, образотворчій або словесно-образній наочності), залежать від тієї класифікаційної групи, до якої відноситься конкретна екскурсія. У архітектурно-містобудівній екскурсії переважає натурна наочність, в історичних - образотворча і словесно-образна наочність, в літературних - словесно-образна наочність.

Застосування в екскурсії різних видів наочності спирається також на:

• Образотворчі засоби (живопис, графіка, фотографія) - додатковий ілюстративний матеріал, який включений в "портфель екскурсовода". Макети, фотографії, малюнки, листівки, схеми, діаграми та інші матеріали виступають в ролі аналогів справжніх об'єктів;

• Технічні засоби наочності (кінофільми, діафільми, діапозитиви, слайди, магнітофонні записи).

Отже, до розробки будь-якої теми слід приступати тільки за наявності необхідної кількості об'єктів; показ об'єктів повинен бути методично підготовлений; слід оволодіти методичними прийомами і навиками їх використання. Контрольні питання