Розділ 1

Теоретичні аспекти виробництва і використання біоресурсів

1. Організація виробничих процесів при вирощуванні ріпаку

Надійним засобом підвищення ефективності ріпакового поля, діючим фактором росту врожайності і збільшення валового збору насіння цієї культури є інтенсивна технологія.

Основні положення інтенсивної технології оброблення ріпаку зводяться до наступного:

• агрономічно-правильне розміщення ріпаку в сівозмінах по кращих попередниках - чистим і зайнятим парам, зерновим колосовим, однолітнім і багаторічним травам;

• забезпечення елементами мінерального харчування під запланований врожай;

• використання для посіву насіння тільки репродукції високопродуктивних безерукових і низькоглюкозинолатних сортів; застосування зональних систем основної обробки ґрунту в залежності від її стану і засміченості;

• застосування спеціалізованого комплексу сільськогосподарських машин для якісного виконання всіх робіт в оптимальний термін;

• освоєння інтегрованої системи захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів;

• дотримання строгої технологічної дисципліни;

• упровадження прогресивних форм організації й оплати праці.

Суть інтенсивної технології оброблення ріпаку полягає в комплексному раціональному використанні грунтово-кліматичних, біологічних, технічних, матеріальних і грошових ресурсів для максимально можливого задоволення потреб рослин в основних факторах життя з метою одержання високого і стійкого врожаю. Базується вона на широкому застосуванні вітчизняної техніки і високоефективних хімічних засобів захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, що дозволяє вирощувати ріпак при незначних витратах праці і засобів на одиницю насіння.

Місце ріпаку в процесі сівозміни. Для вирощування насіння ріпаку озимого доцільно створювати сівозміни з максимальним насиченням їх зерновими культурами, щоб виключити ріпак із сівозмін з цукровими і кормовими буряками, де він небажаний, а також зменшити ураження зернових кореневими гнилями. Якщо немає можливості запровадити такі сівозміни, то краще сіяти його в кормовій. У разі розміщення ріпаку в сівозміні з буряками розрив у часі між цими культурами повинен становити п'ять-шість років. У тих господарствах, де не вирощують цукрових чи кормових буряків, його можна висівати в будь-якій сівозміні з тим же інтервалом.

Є деякі особливості розміщення посівів ріпаку залежно від напряму виробництва насіння. Наприклад, посіви на товарне насіння доцільно повертати на попереднє місце через п'ять-шість років, але для одержання насіння еліти такий розрив недостатній.

У зв'язку з тим, що ріпак належить до перехреснозапильних рослин, потрібно передбачати просторову ізоляцію -. при вирощуванні в господарстві різних капустяних культур, наприклад ріпаку і суріпиці, або високо- і низькоерукових сортів. Тут вона має становити не менше 500 м. Якщо вирощують лише низькоерукові сорти, просторова ізоляція не потрібна між ними.

Для ріпаку озимого кращі ті попередники, які рано звільнюють поле, достатньо удобрені або залишають після себе багато поживних речовин і вологи. Таким вимогам найбільше відповідають багаторічні бобові трави, потім ідуть удобрена рання картопля, горох, льон; задовільний попередник - озимі зернові, а серед останніх - найкращий озимий ячмінь, бо він перший звільняє площу.

Передпосівний обробіток ґрунту для ріпаку. Ячмінь і горох збирають приблизно у 2-й декаді липня. Тобто на обробіток ґрунту до посіву у нас залишається трохи менше місяця.

При інтенсивній технології оброблення ріпаку прийнятна загальноприйнята в зоні основна обробка ґрунту. Однак у зв'язку з дрібнонасінністю культури необхідно ретельне вирівнювання верхнього шару, ґрунту.

При вирощуванні озимого ріпаку по напівпаровій обробці ґрунту необхідно вчасно зібрати попередню культуру, внести органічні і мінеральні добрива і провести оранку не пізніше чим за три тижні до посіву.

При розміщенні по ранній картоплі оранку можна замінити розпушуванням дисковими знаряддями або плоскорізами з дотриманням основних агротехнічних вимог.

Допосівна підготовка ґрунту під озимий ріпак полягає: у ретельному вирівнюванні поверхні поля, руйнуванні ґрунтової кірки після дощу за допомогою боронування, знищенні бур'янів у міру їхньої появи культивацією. Передпосівну культивацію проводять на глибину заробки насіння комбінованим агрегатом КПЗ-9,7, культиваторами КШП-8, УСМК-5,4Б и КПС-4 з роторними коточками. Для зменшення кількості проходів агрегатів по полю краще використовувати комбіновані агрегати. При необхідності поле прикочують котками КЗК-10.

Лущення стерні проводять для провокування сходів бур'янів і полегшення їхнього наступного знищення, заробки пожнивних залишків і мінеральних добрив, попередження випаровування вологи з ґрунту, поліпшення якості оранки ґрунту. Його проводять слідом за збиранням попередньої культури на глибину 6-8 см. При засміченні однолітніми бур'янами, у міру їхньої появи, лущення повторюють на глибину 8-10 і 12-14 см.

Оранка проводиться наприкінці липня на 20-22 см. При цьому в ґрунт заробляються пожнивні рештки та добрива, знищуються бур'яни. Не допускаються розриви між суміжними проходами плуга, окриті і відкриті огріхи, незорані клиння.

Оранку проводять по можливості поперек попередньої, а на схилах тільки в поперек.

При оранці плугами з пристосуваннями ПВР-3,5 і ПВР-2,3 верхній шар ґрунту подрібнюють на глибину 5-10 см і ущільнюють (об'ємна маса ущільненого ґрунту повинна відповідати рекомендованим, в зонах 1-1,3 . г/см³); в обробленому шарі повинні переважати фракції розміром до 5' см.

Після закінчення оранки всіх загонів вирівнюють звальні гребені, заробляють розвальні борозни, розорюють поворотні смуги вкругову без розвальних борозен і звальних гребенів.

При оранці під ріпак, оброблюваний за інтенсивною технологією, застосовують комбіновані орні агрегати, що включають плуг і пристосування для додаткової обробки ґрунту: кришіння, вирівнювання, ущільнення.

Після оранки поля розвальні борозни і звальні гребені зарівнюють і обробляють поворотні смуги.

При оцінці якості роботи потрібно враховувати наступні додаткові показники: заробка рослинних залишків, добрив, обробку поворотних смуг, прямолінійність борозен, огріхи. При невиконанні цих вимог загальна оцінка якості роботи може бути знижена незалежно від оцінки за основними показниками.

Передпосівний обробіток. Одне з головних умов одержання високого і стійкого врожаю при інтенсивній технології оброблення ріпаку - ретельна передпосівна підготовка ґрунту. Це пов'язано з відсутністю в ріпаку придаткових коренів у перший період вегетації; для поглиблення стрижневого кореня необхідне гарне оброблення поверхневого шару, при недостатній вирівняності якого врожай знижується на 20%. Разом з цим необхідно запобігти пересушенню верхнього шару ґрунту.

Для забезпечення рівномірної заробки насіння, створення оптимального насіннеложа проводять однократне весняне вирівнювання ґрунту і розпушування її комбінованими ґрунтообробними знаряддями на глибину 4-5 см.

Для цих цілей застосовують культиватор, вирівнювач і кільчасто-зубовий коток, призначений спеціально для оброблення ріпаку.

Передпосівну культивацію проводять з боронуванням поперек або під кутом до напрямку оранки, а поворотні обробки - поперек напрямку попередніх, що забезпечує гарне оброблення посівного шару ґрунту.

Відхилення середньої фактичної глибини обробки від заданої - не більш ±1 см. Бур'яни повинні бути підрізані стрілчастими лапами цілком, що рихлять - не менш 95%.

Висота гребенів і глибина борозен - не більше 4 см. Діаметр грудок - не більш 4 см. Кількість грудок діаметром більш 5 см допускається не більш 3-5 шт/м".

Перекриття між лапами культиватора при обробці слабко засмічених полів повинно бути 5 см, а при сильній засміченості - 8 см. Перекриття суміжних проходів агрегату - 10-15 см.

Вивертання нижніх шарів ґрунтів, огріхи і неопрацьовані поворотні смуги не допускаються.

Швидкість руху агрегату при культивації з боронуванням при обробці важких ґрунтів не повинна перевищувати 7 км/год і при обробці середніх і легких ґрунтів - 10 км/год.

Оцінюючи якість культивації, необхідно враховувати наступні додаткові показники: колію від проходу агрегату, прямолінійність проходу агрегату, якість обробки поворотних смуг, країв поля. При недотриманні вимог загальна оцінка якості роботи може бути знижена незалежно від оцінки за основними показниками.

Внесення добрив при вирощуванні ріпаку. Оптимальне забезпечення поживними речовинами позитивно впливає на зимостійкість рослин, стійкість до ураження хворобами, а значить і на врожайність. Проте максимальна потреба в поживних речовинах спостерігається з початку вегетації весною до кінця цвітіння. При цьому необхідно враховувати, що основний винос поживних речовин часто відбувається при низьких температурах ґрунту, так як ріпак одна із тих культур, які рано закінчують зимовий покій.

Фосфор в першу чергу сприяє розвитку кореневої системи ріпаку, тобто має виключне значення для відновлювальної здатності і здатності засвоювати поживні речовини. Калій сприяє формуванню великої кількості насіння, масі 1000 насінин та вмісту олії, покращує стійкість до вилягання та зимостійкість, сприяє стійкості проти грибкових захворювань. Азотні добрива є високоефективним засобом виробництва, яке потребує направленого використання. Хоч винос азоту складає 4,7 кг на 1 ц збираємого насіння, фактично потреба на 1 ц врожаю складає 6-7 кг/ц.

Для забезпечення урожаю в розмірі 25 ц/га необхідно внесення:

• 120 кг/га азоту

• 50 кг/га фосфору

• 110 кг/га калію

• 25 кг/га магнію

Процес проведення посівних робіт. Для вирощування з метою переробки на олію необхідно мати високоякісні безерукові сорти високих репродукцій.

Перед сівбою насіння обеззаражують з метою знищення або пригнічення поверхневої і внутрішньої інфекції, які передаються з насінням, захисту насіння і проростків від ураження кореневими гнилями та ураження ґрунтовими шкідниками, для стимулювання початкового росту рослин. Насіння ріпаку знезаражують завчасно (за місяць до посіву) і перед посівом (1-15 днів). Найбільш ефективний спосіб протруєння - інкрустація, тобто обробка насіння ріпаку плівкоутворюючими речовинами з включенням в них протруювачів, рідких комплексних добрив, мікроелементів, регуляторів росту і ін. Для цього використовують ємності, оснащені механічними перемішуючими пристроями.

Головна умова забезпечення високих врожаїв ріпаку - одержання своєчасних і дружних сходів. Кращі строки сівби - 5-15 серпня. Густоту стояння ріпаку можна варіювати в значних межах - від 20 до 80 шт/м , що суттєво не впливає на врожайності, за умови, що кожна рослина досягає оптимальної фази розвитку до початку зими. При сівбі звичайним рядковим способом норму встановлюють на 6-8 кг/га, а при широкорядному 4-6 кг/га. Глибина загортання насіння 2-3 см. При небезпеці пересихання верхнього шару ґрунту глибину загортання доцільно збільшити до 3-4 см, у залежності від її механічного окладу, а норму висіву насіння підвищити на 5-10%.

Відхилення від заданої норми висіву не повинне перевищувати ±3%.

Нерівномірність розподілу насінь по рядках, що засіваються, повинна бути не більш 7%.

Напрямок посіву - поперек напрямку оранки й останньої передпосівної обробки ґрунту або під кутом до них; у зонах, підданих вітрової ерозії, - також поперек напрямку пануючих вітрів; на схилах - під гострим кутом до переважного напрямку схилу або поперек його.

У залежності від складу агрегату, розмірів і конфігурації полів на посіві застосовують різні способи руху.

Переважний спосіб руху - човниковий - при роботі одно- або двухсівалочних агрегатів на полях довжиною гону більш 200 м, на великих ділянках трикутної форми. Застосовують також гоновий спосіб при посіві багатосівалочними агрегатами на великих ділянках.

Догляд за посівами. Після висівання ріпаку поле коткують. При появі ґрунтової кірки її руйнують ротаційною мотикою або легкими зубовими боронами. На широкорядних посівах в осінній період і весняно-літній періоди розпушують ґрунт культиваторами.

Прикочування ефективне навесні для попередження випирання й обриву коренів у рослин озимого ріпаку. У цьому випадку його проводять з першою нагодою виходу агрегатів у поле.

Прикочений кільчасто-шпоровими котками ґрунт повинен бути рівномірно ущільнений, а на його поверхні створений розпушений мульчуючий шар.

Хімічна обробка посівів. Рослини ріпаку здатні придушувати бур'яни, особливо в другу половину вегетації, тому що формують велику підземну масу. Однак у початковий період росту (фази сходів, розетки) бур'яни можуть завдати істотної шкоди врожаю. У зв'язку з цим при інтенсивній технології оброблення підвищується агротехнічна роль основної обробки ґрунту в боротьбі переважно з багаторічними бур'янами і гербіцидів у придушенні однолітніх бур'янів.

Процес збирання ріпаку. Збирати ріпак значно складніше, ніж зернові культури. Пов'язано це зі специфічними фізико-механічними особливостями рослин. Головні з них: дрібнонасінність (0,9-2,2 мм), високорослість, сильне розгалуження, неоднорідність дозрівання насіння як на одній рослині, так і в межах поля, розтріскування стручків при перестої на корені і при впливі робочих органів збиральних машин.

Під час завершення формування врожаю висота рослин рапсу звичайно коливається від 120 до 130 см, середнє число гілок на рослині 8-12, кількість стручків 150-200, у кожнім з яких по 18-22 насінини. У загальній масі рослин, що забираються, питома вага стручків складає 55-60%, насіння - 20-25%. Вологість стебел у нижній частині рослин зберігається на рівні 80%, у середньої - близько 75 і у верхньої -60%, у той час як вміст вологи в насіннях зменшується до 20%.

Збирання ріпаку ускладнюється через значне полягання посівів, переплетення стеблостою, великих утрат, що допускаються зерновими комбайнами, застосовуваними на обмолоті. При порушенні технології збирання, поганій підготовці й експлуатаційному регулюванню техніки втрати насіння ріпаку нерідко досягають 30% від вирощеного врожаю.

Вибір оптимального часу збирання, з урахуванням схильності стручків до розтріскування при перестої, часто буває складний і перед фахівцями господарств виникає питання, як визначити найкращий термін косовиці й обмолоту ріпаку.

Відповідь на нього дає характер дозрівання, нагромадження в насінні олії і сухих речовин, утрата ними вологи. Досвідченим шляхом установлено, що процес олієнакопичення в насінні припиняється при зниженні вологості до 35- 38%. Цей показник і є основним критерієм для визначення терміну завершення дозрівання і можливого терміну початку збирання. До цього часу на рослинах, як правило, нижні листи обпадають, біля половини стручків здобувають лимонно-жовтий колір, а насіння властиве сортове світло-вишневе або буро-зелене забарвлення.

Збирання при вологості насіння близько 45% приводить до зниження маси насінь і вмістові в них олії через недозрівання, а пізня - при вологості близько 20% чревата ризиком недобору врожаю через опадання і можливе ушкодження насінь заморозками.

Для прискорення дозрівання рослин на корені, локалізації очагів поширення хвороб, одержання сухого і високоякісного насіння при інтенсивній технології оброблення, особливо в північних районах країни, - можливе застосування хімічної десикації посівів ріпаку за допомогою хлорату магнію (20 кг/га) або реглона (3 кг/га). Обробку посівів проводять літаками в період жовто-зеленої спілості при вологості насіння 34-40%. Витрата робочої рідини - 100 л/га. Перезбиральне підсушування рослин на корені звичайно використовують лише в крайніх випадках, оскільки при несвоєчасній обробці може знизитися врожай насіння і якість вироблюваного з нього олії.

На зборі врожаю ріпаку в залежності від зони оброблення, погодних умов і стану стеблостою застосовують як пряме комбайнування, так і роздільний спосіб. Кожний з них має свої позитивні і негативні сторони. Ефективність їх пов'язана із забезпеченістю господарств сушарками.

Пряме комбайнове збирання припустиме лише на ділянках, вільних від бур'янів, при дружному і рівномірному дозріванні насіння, при середній вологості насіння не вище 15-16%, коли насіння в стручках при струшуванні, "гримлять", а при натисненні стручки розтріскуються і насіння висипається. Звичайно ця фаза настає через 40-42 дня після початку цвітіння рапсу. При цьому ворох, що надходить на тік, повинний негайно, у потоці з обмолотом, очищатися від домішок і досушуватися до вологості 8%. Для цих цілей використовують будь-які сушарки, що маються в господарствах, а при їхній відсутності насіння варто розсипати тонким шаром (5-10 см) на току або під навісами для повітряно-сонячного сушіння при постійному перевертанні. Цей спосіб краще себе виправдує в північних зонах оброблення ріпаку. При гарних погодних умовах, на засмічених, а також полеглих посівах і відсутності в господарстві гарної зерноочисно-сушильної техніки перевагу віддають роздільному збиранню - скошуванню у валки і наступний обмолот зернозбиральними комбайнами. При двофазному збиранні усуваються майже всі недоліки, зв'язані з нерівномірністю дозрівання, скорочуються утрати від розтріскування стручків і, що особливо важливо, у північних районах попереджується можливість ушкодження насіння заморозками. Скошування у валки обмежує небезпеку опадання насіння і особливо в районах із сильними вітрами.

До роздільного збирання приступають через 30-35 днів після початку цвітіння у фазі жовто-зеленої стиглості, коли обпадуть нижні листи, насіння в нижніх стручках центральної галузі починають здобувати властивий сортові колір (чорний, коричневий, жовтий), а вологість знизиться до 30-35%. При більш пізній косовиці (вологість менш 20%) формується пухкий валок, що легко руйнується вітром, ймовірність утрат зростає. Перезріле поле можна скошувати тільки при високій вологості стеблостою. Щоб валки надійно утримувалися на стерні і добре провітрювалися, висота зрізу повинна бути не нижче 20 см.

Підбирають і обмолочують валки через 4-10 днів після скошування, при вологості насіння 8-12%, а в умовах вологої осені - при 18-20% (з негайним очищенням і сушінням насіння до 8%). При цьому прагнуть до максимально можливого висушування насіння у валках, щоб уникнути або зменшити ступінь їхдорогого досушування в післязбиральний період. Роботу проводять ранком, ввечері або вночі, коли насіння менше обсипаються.

Післязбиральна доробка насіння. Попереднє очищення насіння. Біологічно активний ворох насіння ріпаку, що надходить від комбайна, необхідно негайно очистити. Навіть короткочасне зігрівання вороху приводить до різкого зниження посівних і технологічних (товарних) якостей насіння.

Попередньому очищенню піддають насіннєвий ворох, що надходить з поля. Насіннєвий матеріал при попередньому очищенні розділяють на дві фракції: оброблене насіння, великі, легкі і дрібні домішки.

При попередньому очищенні насіння повинно бути виділено не менш 50% домішок. Винос насіння ріпаку у відходи повинне бути мінімальним.

Вторинній очистці підлягає матеріал вологістю не більше 12% і вмістом домішок не більше 20%.

Оброблюваний матеріал повинен розділятися не менш ніж на 4 фракції: насіння; фуражні відходи; повітряні домішки, крупні та мілкі домішки; короткі та довгі домішки.

При вторинні очистці насіння ріпаку повинно бути виділено не менше 80% домішок, крім домішок, для виділення яких необхідні спеціальні машини. Винос насіння ріпаку у відходи не повинен перевищувати 7%.

Сушіння насіння. Сушіння насіння ріпаку є основною операцією у системі їхньої післязбиральної обробки. Вона дозволяє зберігати посівні і технологічні якості насіння.

Критична для збереження вологість насіння ріпаку тим нижче, чим вище вміст у них олії. Збереження посівних і товарних якостей насіння ріпаку тим краще, чим нижче вологість насіння, що закладають на збереження.

Для гарантованого тривалого (до 180 діб) збереженні насіння ріпаку варто висушувати до вологості не більше 8%. Збиральна ж вологість насіння ріпаку, як правило, перевищує критичну для збереження. Насіння вологістю більше 13% нестійке в збереженні і самозігрівається. При вологості 20% і більш самозігрівання насіння починається через 2-4 години після збирання, що обумовлює необхідність їх негайного попереднього очищення і сушіння в потоці зі збиранням і очищенням.