5.1.2. Симетрія і асиметрія

У світі не існує ні абсолютно симетричних, ні абсолютно асиметричних об'єктів. Тому в будь-якому об'єкті завжди існує єдність симетрії і асиметрії. Яскравим прикладом асиметрії є обличчя людини, яке пов'язане з " функціональної (нерівномірність розвитку півкуль головного мозку) та морфологічної (асиметрія черепа відзначається вже у внутрішньоутробному стані) асиметрія ". [36] Такі зміни, що відбуваються внаслідок різних причин внутрішнього і зовнішнього характеру, створюють односторонні відмінності форми обличчя, які в межах фізіологічної асиметрії є вираженням індивідуальних особливостей особистості [13]. Однак, є думка про те, що морфологічна (анатомічна) асиметрія є структурною основою функціональної асиметрії, але докази цього не отримані досі [14]. Доказом наявності асиметрії нормального людського обличчя служить метод створення зображення одного і того ж особи з двох лівих і двох правих половин, правилом білатеральної симетрії. Таким чином, створюються два додаткових портрета з абсолютною симетрією, але значно відрізняються від оригіналу. "Порівнюючи два знімки -" жорсткий "і" м'який ", зроблені з одного і того ж особи, можна ... встановити досить цікаві залежності". [37]

"Спробуємо виконати наступне: сфотографуємо загальновідомий еталон краси - обличчя Венери Мілоської, потім вертикальною лінією розділимо його на дві частини. До лівій половині додамо її дзеркальне зображення, те ж саме зробимо і з правою. Отримані в результаті складання таких двох суворо симетричних фотографій особи виявляться не схожими на Венеру. Одне, широке, округле, в кращому випадку буде нагадувати пушкінську Ольгу, а інше, вузьке, довге, віддалено скидається на образ, який ми приписуємо пушкінської Тетяни. Ні Ольга, ні Тетяна не претендували на роль загальновизнаних красунь. А ось виліплена великим майстром античної Греції Афродіта, з її одночасно і "правобічної" і "лівосторонньої" половинами особи, поза конкуренцією. Напрошується висновок: сувора симетрія вбиває людську красу. До речі, тому так безживні особи ляльок, у яких однакова повторюваність сторін особи. Інша справа, що наша асиметрія повинна і зазвичай буває помірною, бо, якщо одне око десь близько чола, а інший залазить на щоку, - то вже краще лялькове "- писав д.м.н., професор Л. Є. Етінген . [38]

Ця методика називається відеокомп'ютерних психоаналізом (ВКПА), розроблена Автанділом Ануашвілі [15] [16], раніше описана В. В. Купріяновим і Г. В. Стовічком (1988), які вважали свого часу, що об'єктивні параметри особи вдасться виразити тільки за допомогою наукових методів, пошуку нових методів вивчення особи, здатних підвищити діагностичну цінність міміки, вирішити питання вимірювання індивідуальних ознак особи, тому що лише при їх суворої ідентифікації можна продовжити аналіз та виявляти кореляцію між психічними і фізичними потенціями трансформаціями особи (фенотіпологія є одним з методів застосування на сьогоднішній день). "Об'єктивний науковий аналіз особи безумовно реальний, - заявляють вчені. - Попереду використовувати різноманітні засоби отримання точних кількісних показників. Наскільки велика буде їх прогностична функція, в даний час оцінити важко. Однак навряд чи виникнуть розбіжності з приводу доцільності постановки і розробки даної проблеми. Вже одна тільки перспектива диференціації обличчя хворого здатна зацікавити і надихнути дослідника " [39]. Однак факт асиметрії у зовнішній будові обличчя і тіла людини був відомий ще древнім художникам і скульптора античного світу, і використовувався ними для надання виразності й одухотвореності їх творів.