16 Ревізія розрахунків із покупцями і замовниками

Під час ревізії розрахунків з покупцями і замовниками за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», слід перевірити операції за субрахунком 361 «Розрахунки з вітчиз­няними покупцями» та субрахунком 362 «Розрахунки з іно­земними покупцями». Ретельно перевіряються операції за дебетом цих субрахунків, де відображена продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі при виконанні бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перера­хуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації. Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію.

Всі ці операції підлягають ретельному вивченню при перевірці розрахунків: їх законність, правиль­ність відображення кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та економічна доцільність.

Ревізію розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей. Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань. Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час ревізії дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

У разі перевірки розрахункових операцій за кредитом рахунку 36 «Рахунки з покупцями та замовниками» необхідно ретельно вивчити повноту і законність проведених розрахун­ків, тобто суму платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах у касу, та інші види розра­хунків.

Перевірка здійснюється позиційним способом стосовно кожного покупця чи замовника .

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому ревізору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має прикладатися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість ревізору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження. У разі виявлення порушень, зловживань з'ясовують при­чини виникнення та винних осіб.

17 Контроль правильності нарахування амортизації основних засобів.

Контролюючи правильність нарахування амортизації основних засобів, ревізор керується порядком, який регулюється Законом України.

Джерелами інформації та об’єктами контролю є відомості нарахування амортизації, картки аналітичного обліку складу об’єктів основних засобів журнали №4—5 за кредитом рахунків 13 «Знос необоротних активів», 83 «Амортизація основних засобів» чи відповідні машинограми при застосуванні ПЕОМ.

Послідовність і основні напрями контролю:

1. Перевірка правомірності та правильності формування груп основних засобів як бази для нарахування амортизації на перше число першого ревізованого періоду (кварталу року).

2. Перевірка обґрунтованості та повноти включення або виключення об’єктів основних засобів у відповідних групах для формування бази даних

3. Контроль дотримання встановлених норм амортизації для груп основних засобів і правильності визначення обсягу нарахування амортизаційних відрахувань у звітних кварталах.

4. Контроль відображення в обліку операцій з нарахування амортизації

Здійснюючи контроль, слід урахувати, , П(С)БО 7 «Основні засоби», яким визначено право підприємств у бухгалтерському обліку обирати відповідно до своєї облікової політики методи нарахування амортизації основних засобів. До таких методів належать:

1. Прямолінійний метод Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Річна сума амортизації визначається за формулою: АВ = (Пв-Лв)\ Т Норма амортизації: На = 100% \ Т 2. Метод зменшення залишкової вартості Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Річна сума амортизації визначається за формулою: АВ = Зв-На. Залишкова вартість об'єкта: Зв = Пв-?З Норму амортизації обчислюють так: 3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється: АВ = Зв*На На=(100%/Т)*2 Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості. 4. Кумулятивний метод Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання: АВ= (Пв-Лв)-К; К=Тк/?Т 5. Виробничий метод Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. АВм=Ом-Ва; Ва=(Пв-Лв)/О *100%

ПКУ чітко зафіксовано, що амортизацію основних засобів нараховують помісячно починаючи з місяця, наступного завведенням об’єкта в експлуатацію, і призупиняють на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, інших видів поліпшення, а також консервації. Зауважимо, що амортизацію об’єктів груп 9, 12 ,14 ,15 можна нараховувати лише за прямолінійним або виробничим методом.

Чинним Податковим кодексом України на основні засоби груп 1 і 13 амортизацію не нараховують); стосовно груп 10 і 11, то в силу пп. 145.1.6 ПКУ амортизація таких активів (МНМА та бібліотечних фондів) може нараховуватися за рішенням платника одним із двох методів:

- у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його амортизованої вартості та інших

50% у місяці їх виключення з активів (списання з балансу) у результаті невідповідності критеріям

визнання активом;

- у першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 % його вартості.

Важливо, що за визначенням пп. 14.1.138 ПКУ земля, бібліотечні фонди та малоцінні

необоротні активи (вартістю не більше 1 000 грн., а з 01.01.2012 р. – не більше 2 500 грн.) не

потрапляють до категорії основних засобів.

У разі виявлення порушень у визначенні балансової вартості груп основних засобів слід з’ясувати, як це вплинуло на обсяг нарахування амортизації за відповідний період.

Правильність відображення в обліку амортизації як витрат на виробництво, розрахунків з бюджетом перевіряється методом контролю кореспонденції бухгалтерських рахунків, відображеної в Журналі № 5 за видами витрат, на підставі розрахунку нарахування амортизації за звітний ревізований період