47. Методологія сппр: детальне проектування і розробка програм та задач користувача.

СППР-адаптована методологія. Роботи на стадії «Детальне проектування»: 3.1. Розроблення ергономічних процедур; 3.2. Проектування ручних форм і інтерфейсів введен-ня/виведення; 3.3. Проектування фізичної бази даних; 3.4. Розроблення характеристик захисту підсистем; 3.5. Визначення програм для підсистем; 3.6. Розроблення блок-схем і таблиць; 3.7. Фор¬мування переліку утиліт і загальних підпрограм; 3.8. Розроблення плану тестування підсистем; 3.9. Складання звіту про детальне проектування.

Роботи на стадії «Розроблення програм і задач користувачів»: 4.1. Синтез описів для підсистем персоналу; 4.2. Розроблення вимог до пер-соналу і до середовища; 4.3. Розроблення детальних блок-схем програм; 4.4. Кодування програм; 4.5. Підготовка вихідних програм і компіляція/ассемблювання; 4.6. Підготовка даних для налагоджування програм; 4.7. Налагоджування програм; 4.8. Підготовка звіту про програмування і розроблення задач корис-тувача.

48. Методологія СППР: тестування, перетворення даних і реалізація системи, експлуатація і супроводження системи. СППР-адаптована методологія. Роботи на стадії «Тестування»: 5.1. Розроблення докладного плану і процедур тестування; 5.2. Підготовка місця і встановлення апаратних засобів та допоміжного обладнання; 5.3. Визначення середо-вища, в якому буде проходити випробування системи; 5.4.

Тестування навчальних курсів, допоміжних засобів і ергономіч-них процедур; 5.5. Побудова тестової бази даних і файлів тран-закцій; 5.6. Випробування системи і підсистем; 5.7. Приймально-здавальні випробування; 5.8. Підготовка звіту про результати тестування.

Роботи на стадії «Перетворення даних і впровадження системи»: 6.1. Складання плану і графіка перетворення даних і впровадження системи; 6.2. Навчання операторського персоналу користуванню новою системою, апаратними і програмними засобами; 6.3. Створення інструкцій для користувачів нової системи; 6.4. Виконання перетворення даних; 6.5. Уточнення і переробка інструкції для нової системи; 6.6. Розподіл і навчання персоналу користувачів нової системи; 6.7. Навчання обслуговуючого персоналу за програмним і апаратними засобами та за новою системою; 6.8. Передача системи та документування процесу перетворення даних і її впровадження.

Роботи на стадії «Експлуатація і супроводження системи»: 7.1. Розроблення й контроль найважливіших індикаторів (параметрів); 7.2. Складання графіка обслуговування системи; 7.3. Складання графіка роботи комп’ютера; 7.4. Запобігання відмов у функціонуванні та відновлення його в процесі виконання; 7.5. Перевірка засобів аварійного контролю і планів захисту; 7.6. Оброблення пропозицій щодо змін і підготовка документації про зміни; 7.7. Проведення додаткового навчання; 7.8. Перевірка стану системи і складання річних планів експлуатації та обслуговування.

49. Суть і стратегія макетування сппр.

Основним методом побудови СППР у рамках адаптивного проектування є макетування або прототипування (від англ. prototyping), тобто розробник спочатку створює макет або прототип (Prototype), який має основні риси бажаної системи, а потім у результаті спільної праці розроблювача й користувача цей зразок доводиться до кінцевої стадії. Причини: -удосконалюються зв’язки між аналітиками систем і майбутніми користувачами; -аналітик може краще визначити потреби користувачів; -користувачі беруть активнішу участь у процесі розроблення системи; -інформаційні фахівці й користувачі витрачають менше часу та зусиль на створення системи; -реалізація СППР буде набагато легшою, тому що користувачі знають, що можна очікувати від неї. Ці переваги дають можливість зменшувати витрати на розроблення та збільшувати задоволення користувачів від її функціонування. Макетування не позбавлено потенційних недоліків (пасток). До них належать: -- квапливість: прототип може призвести до скорочень у формулюванні задачі, оцінюванні альтернатив й оформленні документації. Фраза «швидкий і брудний» часто використовувалася для описання деяких зусиль із макетування; -- користувач, можливо, буде дезорієнтований властивостями прототипу, що може призвести до нереального очікування відносно робочої системи, тобто користувач може ототожнювати прототип із діючою системою; -- прототипи виду І можуть бути не такими ж ефективними, як системи, які розробляються в мовах програмування; -- людино-комп’ютерний інтерфейс, який забезпечується конкретними інструментальними засобами макетування, не завжди містить досконалі методики проектування. Як користувачі, так і інформаційні фахівці мають бути обізнаними з цими потенційними недоліками, коли вони обирають підхід макетування для створення СППР. Стратегія макетування. Згідно з найпопулярнішою стратегією макетування створення ескізного проекту СППР може бути виконано або на основі застосування жорстких специфікацій (фіксованих технічних умов і вимог), або на засадах макетування, яке дає змогу швидко задовольнити початковий набір потреб із метою дальшого розширення функціональних можливостей майбутньої системи та доведення шляхом ітераційного процесу вибраного прототипу до потрібного вигляду. Початковим етапом процесу інженерного макетування СППР є ідентифікація головних потреб. На основі вибраного прототипу та потреб користувачів розроблювач зосереджує увагу на швидкій побудові діючої моделі СППР, із тим щоб викликати й підтримувати активну зацікавленість і участь користувачів. Далі йде етап демонстрування за запитом удосконалень і розширень, коли користувач отримує можливість здійснити попередню «прогулянку» системою, що проектується. На заключній фазі макетування необхідно здійснити цілу низку операцій і перероблень із тим, щоб цільова придатність та інші зовнішні характеристики СППР були схвалені колективами розроблювачів і користувачів.