- •101. Історична довідка про розвиток систем підтримки прийняття рішень (сппр).
- •102. Інформаційні ресурси та їх характеристика.
- •103. Розвиток інформаційних технологій. Характеристики нової інформаційної технології.
- •104. Сучасний підхід до концепції інформація.
- •105. Три покоління інформаційних систем.
- •107. Класифікація Саймона проблем прийняття рішень в організаційному управлінні.
- •106. Загальна схема підготовки і прийняття рішення. Характеристики раціональних рішень.
- •108. Класифікація працівників організаційного управління.
- •109. Нормативні моделі підтримки управлінських рішень.
- •113. Три покоління сппр.
- •110. Дескриптивні (описові) моделі підтримки управлінських рішень.
- •111. Суть і компоненти сппр.
- •112. Концепції побудови систем підтримки прийняття рішень.
- •114. Характеристики сучасних сппр.
- •115. Галузі застосування сппр.
- •116. Система підтримки прийняття багатокритеріальних рішень Decision Grid.
- •117. Система підтримки прийняття фінансових рішень Visual ifps/Plus.
- •124. Структурне моделювання та його використання при побудові сппр.
- •118. Загальна архітектура сппр.
- •122. База моделей в сппр.
- •119. Ключові аспекти та механізми користувацького інтерфейсуСппр. Основні принципи (вимоги) до користувацького інтерфейсу.
- •120. Підсистема даних в сппр. Схема підсистеми даних в сппр.
- •123. Системи управління базою моделей (субм) в сппр. Представлення моделей в субм.
- •125. Управління поштою (повідомленнями) в сппр. Використання ресурсів Інтернет в сппр.
- •126. Основи та загальна схема класифікації сппр.
- •137. Родове дерево методологій в сппр.
- •138. Рейтинг сімейств методологій для сппр.
- •127. Таксономія сппр Альтера та розширена рамка сппр Пауера.
- •128. Класифікація сппр на основі інструментального підходу.
- •29. Класифікація сппр за ступенем залежності опр в процесі прийняття рішень.
- •131 .Модель сппр, основана на знаннях.
- •132. Модель сппр ієрархії управління.
- •133. Орієнтовані на моделі сппр.
- •135. Сппр Expert Choice.
- •36. Сппр Decision Lab2000.
- •139. Процес прийняття рішень. Ситуації, пов'язані з прийняттям рішень.
- •140.Функції і задачі прийняття рішень.
- •141. Узагальнена матриця методів/ситуацій рішень.
- •142. Оцінка програмного забезпечення сппр: техніко-економічний аналіз.
- •144. Оцінка програмного забезпечення сппр: моделі багатоатрибутної корисності.
- •145. Фактори, які визначають інженерію сппр.
- •148. 3Астосування нейромереж в сппр.
- •149. Використання генетичних алгоритмів в сппр.
- •150. Програмні (інтелектуальні) агенти в сппр.
- •151. Розвиток та застосування сппр на основі сховищ даних та olap-систем.
- •152. 3Агальне проектування і процес розробки орієнтованих на дані сппр.
- •153. Сховище даних і створення на цій основі сппр. Вітрини даних.
- •154. Суть підтримки прийняття групових рішень.
- •155. Гсппр GroupSystems.
- •156. Гсппр plexsys.
- •158. Управління моделями в гсппр plexsys.
- •159. Виконавчі інформаційні системи як різновид сппр.
- •160. Модель та компоненти віс.
- •101. Історична довідка про розвиток систем підтримки прийняття рішень (сппр).
- •102. Інформаційні ресурси та їх характеристика.
103. Розвиток інформаційних технологій. Характеристики нової інформаційної технології.
Iнформаційна технологія — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передавання, оброблення, зберігання та доведення до користувачів інформації в організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів.
Комп’ютерні інформаційні технології у своєму розвитку пройшли чотири етапи. Перший етап (1950—1960 рр.), що характеризується використанням великих (для того часу) ЕОМ, у своїй основі був зорієнтований на економію машинних ресурсів. Концепція інформаційної технології полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони і мали виконувати; центральні процесори виконували лише ту частину роботи з оброблення інформації, яку люди об’єктивно не спроможні були виконати, наприклад, численні розрахунки. Для другого етапу (1960—1970 рр.) визначальним став широкий випуск малих машин (міні-ЕОМ). Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, мали виконувати ЕОМ; люди мусили робити лише те, що не може бути запрограмовано. Третій етап (1970—1990 рр.), (сучасної, безпаперової) інформаційної технології, характеризується масовим випуском персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ). Визначальною метою стала економія праці користувачів. Основу нової інформаційної технології складають розподілена комп’ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинуті комунікації. Тому центральним завданням технології програмування стало розроблення інструментальних засобів, які полегшують професіоналам-програмістам процес самостійної форма-лізації їхніх індивідуальних знань. Четвертий етап (1990 р. — до теперішнього часу) є подальшим просуванням цілей третього етапу і характеризується масовим застосуванням обчислювальної техніки, зокрема, персональної, інтернет- (інтранет-, екстернет-) технологіями та Web-орієнтованим обробленням інформації, засобами мультимедіа, гіпертекстовими системами, появою віртуального інформаційного простору (віртуальних офісів, організацій, підприємств, електронної комерції тощо).
Для нової інформаційної технології характерні такі ознаки: робота користувача в режимі маніпуляції (а не програмування) даними. Користувач має можливість «бачити» за допомогою засобів виводу (екрана, принтера) і «діяти» через засоби вводу (клавіатуру, сканер, джойстик), а не тільки «знати» і «пам’ятати»; цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої БД, яка передбачає єдину уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;
безпаперовий процес відпрацювання документа, коли на папері фіксується лише остаточний його варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинних носіях, надаються для користування та редагування за допомогою екрана дисплея;
інтерактивний (діалоговий) режим розв’язання задач з великими можливостями для користувачів впливати на цей процес;
можливість колективної співпраці над підготовленням рішень і створенням документів на базі кількох персональних комп’ютерів, об’єднаних засобами комунікації;
можливість гнучкої й адаптивної перебудови форм і способів подання інформації в процесі розв’язання задачі.
