2.5 Лабораторна робота № 5

Мета: знати причини утворення нерівностей на поверхні Землі і причини, які спричиняють їх формування.

Теоретичні відомості Тектонічні рухи, їх безпосередня і опосередкована роль у рельєфоутворенні

Гори — це масиви породи, високо підняті над навколиш­нім ландшафтом унаслідок тектонічних процесів Землі. Походження кожного гірського поясу найчастіше пов'я­зане з межами літосферних плит, минулими або тепе­рішніми. Більшість гір можуть бути класифіковані за типом межі між плитами, пов'язаної з їхнім форму­ванням. Загальна класифікація базується на принципах утворення тектонічної межі — диверген­ції або конвергенції. Задіяні плити можуть бути попарно континентальними, океанічними або різних типів. Після підняття тектонічними силами, під дією процесів ерозії і вивітрю­вання в горах формуються піки, долини та інші елементи рельєфу.

Породи біля земної поверхні зазвичай тверді й крихкі і під час стиснення можуть тріс­катися, що й відбувається під час землетрусу. Однак глибоко в землі розігріті породи під дією тривалого тиску стають еластичними й можуть деформуватися, стаючи сприйнятливими до геологічних процесів, пов'язаних із гороутворенням. Осадові нашарування, які горизонтально залягають, прогинаючись, утворюють різноманітні складчасті форми. Серед структур, які виникають під дією деформаційних сил, розрізняють: нахил, згин, складки, тріщини та розриви.

Складчасті порушення бувають наступних видів:

1. антикліналь - згин шарів спрямовані вверх, при цьому в ядрі більш давні шари, ніж на крилах;

2. синкліналь - згин шарів спрямовані вниз при цьому в ядрі більш молоді шари, ніж на крилях;

3. монокліналь – більш-менш однорідне падіння шарів.

За нахилом осевої поверхні розрізняють наступні складки (рис. 2.6). Складки з крилами (сторонами), осьова площина яких нахилена під однаковим кутом, називаються симетричними. Якщо вісь складки нахилена в один бік й одне крило деформоване так, що воно крутіше за друге, то складка є асиметрич­ною. Коли вісь складки нахилена до горизонту не більше ніж па 45º, то складка називається перевер­нутою. Якщо вісь складки нахи­лена під дуже малим кутом, то складку називають пере­кинутою і вона часто супро­воджується насувними горизонтальними зміщеннями.

Постійний рух літосферних плит земної кори спричиняє тиск на крихкі гірські породи, внаслідок чого вони зазна­ють деформації. Гірські масиви розколюються, і величезні блоки можуть ковзати один біля одного. При цьому на по­верхні Землі утворюються тріщини, які називають розло­мами. Розломи — це великі тріщини, вздовж яких відбулося зміщення гірських по­рід. Активний розлом, що перебуває у постійному повільному русі, назива­ють зсувом.

Але не всі руйнації є розломами, наприклад, тріщи­ни — це щілини, вздовж яких зсуви не відбуваються. Зазвичай їх поява викликана тектонічною активністю, але може бути й результатом ерозії, яка знищує поверхневий шар гірських порід, послаблює тиск, що призводить до розтягування і тріскання гірських порід. Тріщини можуть також утворюватися під час охо­лодження вивержених порід. Процеси вивітрювання дефор­мують тріщини, які зазвичай виникають неглибоко від поверхні.

Розломи класифікують за напрямом руху блоку, що відображає локальні тектонічні сили, а також за тим, чи скорочуються або подовжуються первинні поверхні.

Р исунок 2.6 - Види складок

Розломи утворюються внаслідок стискання або розтя­гування земної кори під час руху літосферних плит. Нахил або кут розлому до горизонталі називають падінням. Розломи з вертикальним зміщенням називають скидами або підкидами. Скиди виникають там, де напруження земної кори розриває гірські породи й дає змогу брилам опускатися вздовж лінії розлому. Паралельні ряди скидів утворюють рифтові долини і асоціюються з дивергентними межами літосферних плит. Підкиди, або насуви, неглибокі й вимикають тоді, коли внаслідок сили стискання один уламок гірської породи розташо­вується поверх іншого. Якщо два блоки ковзають горизонтально один біля одного, то такий розлом називають зсувним скидом, прикладом є розлом Сан-Андреас. Якщо брила зсувного скиду зсувається ліворуч, то це лівосторонній зсув, а якщо праворуч - правосторонній. Якщо процеси зсуву супроводжуються стисненням або розтягуванням, то рух брил може відбуватися під кутом, утворюючи діагональний скид.

Рифтові гори

Там, де континентальна кора розривається, крихкі поверхневі по­роди трохи розтягуються, і вздовж паралельних ліній розломів вини­кають тріщини. Центральний блок між тріщинами осідає, утворю­ючи рифтову долину з крутими уступами, які за розмірами не посту­паються горам, як в африканській Вели­кій рифтовій долині. Якщо утворення рифту триває, плити можуть розділитися, утворивши між со­бою новий океан. Там, де розходяться дві океанічні плити, відбувається спредінг морського дна, що призводить до утворення підводних хребтів, відмінних за структурою від на­земних гір. Коли плити розриваються, розплавлена порода піднімається з верхніх шарів мантії й вивергається вздовж лінії розлому. Сформовані під­водні хребти утворюють найдовший гірський ланцюг на Землі.

Земна кора може також переміщуватися без значної деформації і утворення складок. Такий рух може відбуватися як униз, що призводить до утворення великих осадових басейнів, так і вгору, утворюючи куполи й плато. Пере­міщення в обох цих напрямках називається епейрогенічним рухом.

На планеті у всі геологічні епохи рух плит призводив до численних періодів гороутворення. Цей процес називається орогенезом. Утворені лінійні гірські масиви, показані нижче, називаються орогенічними поясами, а період їх формування називають епохою орогенезу.

Завдання

1. Причини утворення гірських масивів світу.

2. Особливості тектонічного районування України та світу. Використання карти тектонічного районування.

3. Рухи літосферних плит. Дрейф континентів.

4. Поширення розломів, тріщин та зсувів на поверхні Землі. Приклади.

Допоміжний матеріал: контурні карти, атлас України та світу, кольорові олівці, роздатковий матеріал викладача, слайди, мультимедійний проектор.

Порядок виконання

1 На листі формату А4 згідно розданного варіанту студент проводить письмові дослідження згідно завдань.

2 На карту наносить місцерозташування досліджуваних об’єктів.