2.6 Лабораторна робота № 6

Мета: вивчити прояви магматизму на поверхні Землі, знати їх місцерозташування для можливості створення нових маршрутів та екскурсій.

Теоретичні відомості Магматизм, його прояви, безпосередня і опосередкована роль у рельєфоутворенні Вулкани

Вулкан - це конусоподібні або куполоподібні спо­руди, які складаються з конуса, кратера і жерла (рис. 2.7). Часто основ­не тіло вулкану ускладнюється побічними (паразитичними) крате­рами і конусами.

Внаслідок багатократних вивержень тіло вулкану, як правило, складене різновіковими вулканічними продуктами. З часом конус вул­кану в процесі вивітрювання може бути частково або повністю зруйнований. При цьому в деяких вулканічних конусах під час руйнування їхньої верхньої частини утворюються своєрідні чашеподібні западини, які одержали назву кольдер.

Р исунок 2.7 – Елементи будови вулкану:1- конус, 2 – кратер, 3 – жерло, 4 - побічний кратер

Процес життєдіяльності вулкану закінчується виходом із його кратера і бокових тріщин конуса газоподібних продуктів. Це явище одер­жало назву фумарольної діяльності. Із рухомої лави часто вирива­ються невисокі фонтани вибухових безпопільних газів.

В процесі функціонування вулканів і їх вивержень на денну повер­хню і в атмосферу викидається величезна кількість різних мінераль­них речовин у вигляді газоподібних, рідинних і твердих продуктів.

Рідинні продукти представлені в основному: 1) лавою і 2) водою.

Лава - це вогняно-рідинний розплав гірських порід, температура якого коливається в межах 600-1200 °С.

Тверді продукти виверження вулканів прийнято називати пірокластичними. Серед твердих продуктів вулканічної діяльності виділяють: а) вул­канічні бомби; б) лапілі; в) вулканічний пісок і г) вулканічний попіл.

Вулканічні бомби - це великі, від декількох сантиметрів до декількох метрів шматки застиглої лави вагою до декількох тонн. їх форма може бути округлою, овальною, грушкоподібною, короваєподі-бною, веретеноподібною, кутоватою. Внутрішня будова вулканічних бомб може бути пухирчастою, пустотілою або суцільною.

Лапілі - тверді уламки лави величиною до 1,5-3,0 см. Їх форма дуже різноманітна - каплевидна, овальна, куляста та ін. Внутрішня бу­дова суцільна або пухирчаста, часто шлакоподібна.

Вулканічний пісок - тверді уламки-зерна величиною в 1,0-5,0 мм. Зерна мають в більшості ізометричну форму, кутасті, щільні.

Вулканічний попіл - це сірий, бурий і чорний пил вели­чиною зерен не більше 1 мм. Тверді продукти вулканічних вивержень з часом ущільнюються, зцементовуються і перетворюються у щільні породи, які одержали на­зву пірокластичних ефузивних порід. Серед цих порід за харак­тером уламків, їх кількості і форми, а також за характером скріп­люючого цементу виділяють: вулканічні туфи, туфіти, туфогенні пісковики і туфогенні конгломерати.

Вулканогенні туфи -це зцементований вулканічний пісок і попіл з домішками лапілей; туфіти - зцементований вулканічний пісок і попіл з домішками до 50 % невулканічних уламків; туфогенний пісковик - зцементовані окатані вулканічний пісок і лапілі з мінеральними зернами невулканогенного походження; туфогенні конгломерати - зцементовані лапілі і бомби з домішками невул­каногенного матеріалу.

За місцем формування серед вулканів Землі виділяють дві ос­новні групи: 1) наземні вулкани і 2) підводні вулкани.

За характером лавовивідних каналів і морфологічних особливо­стей вулканічних споруд серед вулканів виділяють два основних типи:

1) тріщинний (лавовий або гавайський),

2) вибуховий (або централь­ний).

Гавайський тип вулканів приурочений до крупних тріщин - розломів, які розтинають земну кору на багато сотень, а то і тисяч кілометрів. Лава витікає із кратера спокійно. Швидкість її руху досягає швидкості водного потоку.

За характером виверження і складом вивержених продуктів серед вибухових вулканів виділяють п'ять видів:

1) стромболійський,

2) везувіанський,

3) волканський,

4) пелейський,

5) байдансанський.

Підводні вулкани. При підводному вулканізмі викид продуктів виверження в атмосферу практично обмежений, і їх нагромадження відбувається в безпосередній близькості від кра­терів вулканів.

Грязеві (болотні) вулкани і їх функціонування пов'язані з виносом з каналу вулкану насичених водою і газами пухких продуктів. При цьому часто утворюються невеликі конуси або чашеподібні за­глиблення, які отримали назву сальз.

Заключною стадією функціонування вулканів є утворення гаря­чих водних джерел двох типів: 1) вільновиливних і 2) гейзерів.

Вільновиливні джерела являють собою спокійно витікаючі на поверхню водяні потічки гарячої води, насиченої іноді пухирцями газів.

Гейзери характеризуються ритмічним фонтаноподібним ви­кидом води і водяної пари. Ритмічність гейзерів пояснюється розігрі­вом води в водовивідних каналах до температури її кипіння. Виштов­хнута в атмосферу у вигляді фонтану вода, сильно насичена парою, повертається знову у водовивідний канал, де нагрівається і черговий раз викидається - фонтанує.

Особливий вид вулканічної діяльності пов'язаний з формуванням в земній корі так званих маар і діатрем.

Маари - це кратерні лійки заповнені уламками різноманітних гірських порід і оповиті кільцеподібним валом, складеним таким же матеріалом. Діатреми - це циліндричне стовпоподібне тіло діаметром від декількох десятків метрів до декількох кілометрів, які простягаються на тисячі метрів.

Поширення сучасних вулканів на поверхні Землі

На сьогоднішній день на планеті зареєстровано 524 діючих вул­канів, з яких 68 підводних. Характер їх розподілу дуже нерівномірний. Переважна їх більшість зосереджена в екваторіальній зоні і в північній півкулі. В південній півкулі їх кількість значно менша.

Вивчення просторового розподілу вулканів на поверхні Землі по­казало, що їх формування і діяльність пов'язані зі строго визначеними регіонами - так званими орогенними рухомими зонами земної кори, в якій розвинені глибинні розломи.