Технологія перспективно-випереджального навчання с.М. Лисенкової

Класифікаційні параметри:

За рівнем застосування: загальнопедагогічна.

За філософської основі: гуманістична.

За основним фактором розвитку: соціогенних з допущеннями біогенного і психогенного факторів.

За концепцією засвоєння: асоціативно-рефлекторна з елементами поетапної інтеріоризації.

За орієнтації на особистісні структури: інформаційна з елементами операційної.

За характером змісту: навчальні виховна, світська, технократична, загальноосвітня.

За типом управління: система малих груп.

З організаційних форм: традиційна класно-урочна, академічна з елементами диференціації та індивідуалізації.

За підходу до дитини: співпраця, партнерство.

За переважному методу: пояснювально-ілюстративна з елементами діалогу.

У напрямку модернізації: ефективність організації та управління навчальним процесом.

За категорії учнів: масова, без всякої сегрегації.

Цільові орієнтації:

• Засвоєння ЗУН; орієнтир на стандарти.

• Успішне навчання всіх.

Концептуальні положення:

• Особистісний підхід педагогіки співробітництва.

• Успіх - головна умова розвитку дітей у навчанні.

• Комфортність в класі: доброзичливість, взаємодопомога; дитина, у якої щось не виходить, не відчуває себе збитково, не соромиться відповідати, не боїться помилитися.

• Попередження помилок, а не робота над ними.

• Послідовність, системність змісту навчального матеріалу.

• Диференціація, доступність завдань для кожного.

• До повної самостійності - поступово.

• Через знаючого учня вчити незнаючого.

Особливості змісту:

С.Н. Лисенкова відкрила чудовий феномен: щоб зменшити об'єктивну труднощі деяких питань програми, треба випереджати їх введення в навчальний процес.

Важку тему С.М. Лисенкова починає не в задані програмою годинник, а трохи раніше. Для кожної теми це початок різне. Позначимо його на схемі тема дається на кожному уроці малими дозами. Тема при цьому розкривається повільно, послідовно, з усіма необхідними логічними переходами. В обговорення залучаються спочатку сильні, потім середні і лише потім слабкі учні. Виходить, що всі діти потроху вчать один одного. І вчитель, і учні зовсім по-іншому відчувають себе у просторі часу.

Відрізок А - це вже узагальнення по темі на основі певних знань.

Таким чином, засвоєння матеріалу відбувається у три етапи:

1) попереднє введення перших порцій майбутніх знань,

2) уточнення нових понять, їх узагальнення, застосування і

3) розвиток швидкості розумових прийомів і навчальних дій.

Таке розосереджене засвоєння навчального матеріалу забезпечує переклад знань у довготривалу пам'ять.

Сполучною ланкою між роками навчання є велика перспектива; нею закінчується і починається кожен навчальний рік.

Підхід до структури матеріалу обумовлений завданнями випереджаючого введення я подальшого повторення понять і називається пробно-порціальним.

Особливості методики:

Другим базис, на якому заснована технологія С.М. Лисенкової, є коментований управління:

Методичний прийом «коментований управління» представляє, по суті, відповідь з місця про те, що робить учень, допомагає оптимально включити в роботу весь клас, вести безперервну зворотний зв'язок з усім класом.

Метод коментування був у 60-х роках широко поширений як досвід липецких вчителів. У Лисенкової він отримав розвиток: вона об'єднала коментування 3-х дій: «думаю, говорю, записую». Учень вголос оголошує, що він в даний момент робить; одночасно вирішується завдання управління діяльністю всього класу.

За допомогою комментированного управління:

• середній і слабкий тягнуться за сильним учнем;

• розвивається логіка міркувань, доказовість, самостійність мислення;

• учень ставиться в положення вчителя, керуючого класом.

І, нарешті, третій базис системи С.М. Лисенкової - це опорні схеми, або просто опори, - висновки, які народжуються на очах учнів у процесі пояснення і оформляються у вигляді таблиць, карток, набірного полотна, креслення, малюнка.

Дуже важлива умова в роботі зі схемами-опорами: вони повинні постійно підключатися до роботи на уроці, а не висіти як плакати. Тільки тоді вони допоможуть вчителю краще вчити, а дітям легше вчитися.

Першокласники - вчорашні малюки дитячого саду. Вони мислять конкретно, образами. Для них опорні схеми - це природний перехід від яскравих картинок-іграшок, що ілюструють рішення математичних завдань, до умовного наочно-образним поданням, сліду елементів завдання, до абстрагування від конкретних предметів.

Потім, коли учень відповідає на запитання вчителя, користуючись опорою, знімаються скутість, страх помилки. Схема стає алгоритмом міркування і докази, а вся увага спрямована не на запам'ятовування або відтворення заданого, а на суть, роздуми, усвідомлення причинно-наслідкових залежностей і зв'язків.

Всі ці "базиси" Лисенкової тягнуть за собою шлейф методичних прийомів:

• У першому класі - без домашніх завдань.

• Домашнє завдання за новою темою дається тоді, коли воно стає доступним для самостійного виконання кожним.

• Механічне зазубрювання правил і формулювань відсутня.

• Диференційований опитування: кожного учня запитують в «його час» - коли він може відповісти.

• Виховання організованості в дитині.

• Взаємодія з батьками.

• Зв'язок між роками навчання - наступність.

• Всі «кити» і прийоми застосовуються у взаємодії